WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Кредит та форми його забезпечення - Курсова робота

Кредит та форми його забезпечення - Курсова робота

З метою запобігання ризику ліквідності банку у зв'язку з можливістю розвитку ним гарантійних операцій Національний банк обмежив загальну суму наданих комерційним банком гарантій обсягом його власних засобів.

Також є така форма забезпечення поверненості кредиту як порука. Законодавство розглядає поруку й гарантію як єдине зобов'язання і не передбачає особливого правового регулювання відносин по договору поруки. Вона використовується при взаємовідносинах між банком як із юридичними, так і фізичними особами. Порука оформляється письмовим договором між банком і поручителем. У відповідності з ним останній зобов'язується погасити кредитору заборгованість позичальника на протязі визначеного періоду. У договорі може бути визначена максимальна сума, яку гарантує погасити поручитель.

Є три види укладення договору поруки:

  • після того як підписаний кредитний договір між банком кредитором і позичальником;

  • до підписання кредитної угоди. Це випадок, який зустрічається найчастіше, коли банк обговорює оформлення надання кредиту тільки після одержання поручительства за позичальника;

  • одночасне підписання з кредитною угодою трохсторонньої угоди поручительства. Цей документ підписує банк-кредитор, позичальник і поручитель. Укладання трохстороннього договору зустрічається на практиці і не суперечить законам.

Договір поруки повинен бути здійснений у письмовій формі. У договорі поруки повинні бути вказані умови, що дозволяють, визначити за виконання якого зобов'язання дана порука. Порука може бути повною (на всю суму кредиту й процентів по ньому) чи частковою. В угоді передбачаються порядок і обставини, за яких поручитель, зобов'язаний виконати свої зобов'язання. При невиконанні чи неналежному виконанні боржником забезпеченого порукою зобов'язання поручитель і боржник відповідають перед кредитором солідарно, якщо не передбачена судебна відповідальність поручителя. До поручителя, що виконав зобов'язання, переходять права кредитора по цьому зобов'язанню в права, і права що належали кредитору як заставоутримувачу в тому обсязі, в якому поручитель задовольняв вимоги кредитора. Поручитель також вправі вимагати від боржника оплати кредитів на суму, виплачену кредитору і повернення, відшкодування інших збитків, одержаних у зв'язку з відповідальністю за боржника. Після виконання поручителем зобов'язання кредитор зобов'язаний вручити поручителю документи, що підтверджують вимоги до боржника, і передає права, що забезпечують ці вимоги.

Передбачено, що боржник, який виконував зобов'язання, забезпечене поручительством, зобов'язаний негайно повідомити про це поручителя. В іншому випадку поручитель, в свою чергу виконавши зобов'язання, у праві стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити регресивну вимогу до боржника. В останньому випадку боржник вправі необґрунтовано одержане.

Певні випадки зупинення дії договору поруки:

Із припиненням забезпеченого поручительством зобов'язання; зі зміною цього зобов'язання, що тягне за собою несприятливі наслідки для поручителя; із переводом на іншу особу боргу по забезпеченому поручительством зобов'язанню без згоди поручителя; якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, за запропоноване боржником чи поручителем; після закінчення терміну поруки (якщо він не встановлений); поручительство зупиняється якщо кредитор на потязі року після настання терміну виконання забезпеченого порукою зобов'язання не пред'явив позов поручителю та інші.

Використання цієї форми забезпеченості повернення кредиту вимагає ретельного аналізу кредитоспроможності поручителя. Порука знайшла широке використання при наданні довгострокового кредиту населенню. В закордонній практиці поручителем може бути фізична особа, яка має постійне місце роботи, постійний дохід або визначене майно (дім, автомобіль, дачу, земельну ділянку). Порука оформляється через нотаріальну контору і виражає юридичну відповідальність підприємства за іншу особу у випадку несплати нею свого боргу.

При отриманні гарантійних листів і порук, а також оформлення авалю банки повинні ретельно перевіряти достовірність підписів і правомірність осіб, які зробили свої підписи. Для цієї мети в міжбанківській практиці існує офіційний документ, який називається книгою повноважених осіб (підписів), де зафіксовано коло осіб, які мають право підпису платіжних документів і зразки їх підписів.

В теперішній час в нашій країні найбільш кращою і доступною формою гарантії своєчасного й повного погашення кредиту служить отримання гарантій, хоч і вона пов'язана з деякими труднощами.

  • Економічний зміст та форми страхування кредитів.

    З найдавніших часів кредитні операції супроводжувалися ризиком неповернення кредиту. Саме тому з розвитком кредитних відносин в умовах ринку (за існування конкуренції, нестійкої кон'юнктури і непередбачуваних політичних ситуацій), сформувалися різні системи запобіжних заходів аж до сучасних видів страхування кредитних ризиків.

    У взаємовідносинах кредитора й позичальника предметом спільного інтересу є кредит. Із ним пов'язані протилежні правничо-економічні ситуації: кредитор має право вимагати повернути йому борг, а боржник зобов'язаний віддати позику, як це записано у кредитній угоді. Недотримання цих домовленостей загрожує кредитору фінансовими збитками, які, власне, і є об'єктам страхування з метою захисту його майнових інтересів. Таким чином, матеріальний прояв ризику кредитної операції полягає в тому, що борг не повертають, а юридично відрізняється від інших видів страхування. Оскільки правовий аспект домінує, страхування кредитів визнано особливою формою страхового захисту – страхування від збитків на випадок невиконання вимог, тобто відповідальності позичальника.

    При страхуванні беруть участь дві сторони:

    - страховик-організація, що створює страхові фонди і бере на себе зобов'язання повернути страхувальнику збитки чи страхову суму;

    - страхувальник – юридична чи фізична особа, яка страхує свою власність і укладає договір про це із страховиком.

    Страхувальник сплачує страхові внески і має право одержати страхове відшкодування в зазначеному розмірі при виникненні страхового випадку.

    Найважливіші моменти у страхуванні – міра відповідальності, встановлення страхового випадку та визначення страхового відшкодування. Це обов'язкові атрибути страхового договору.

    Для укладання договору страхування (може видаватись страховий полюс чи страхове свідоцтво) страхувальник подає страховику такі документи:

    • заяву;

    • статут організації;

    • копію кредитного договору;

    • баланс;

    • контракт на поставку цінностей [14,с. 200].

    Перелік документів складає страховик. Основна мета подання документів – визначення ступеня страхового ризику.

    Вивчивши клієнта, страховик установлює страхову премію у відсотках до страхової суми і залежно від терміну поданого кредиту. Більший термін кредиту – вища страхова премія. Найбільш важливим при страхуванні є встановлення розміру відповідальності, яку бере на себе страховик, визначення строкового випадку й відшкодування збитків.

    Амплітуда коливання відповідальності страховика досить велика (є страхові товариства, що приймають до страхування 100% суми непогашеного позичальникам кредиту, але зовсім не беруть відсотків за користування кредитом, є що виплачують від 50% до 90% суми та інші).

    Відповідальність страховика виникає, якщо страхувальник не повернув банку-кредитору зазначену в договорі суму протягом 10 – 30 днів. У договорі є термін, протягом якого сторони повідомляються про настання страхового випадку.

    Страхування кредитів, як новий вид захисту на українському ринку практикується порівняно недавно (від початку 1990-х років) у таких двох варіантах:

    а) добровільне страхування ризику непогашеності кредитів (страхувальником

    у цьому разі виступає банк, тобто це типове делькридерне страхування,

    коли банк, перекладаючи ризик на страховика, є водночас

    страхувальником і застрахованим);

    б) добровільне страхування відповідальності позичальника за непогашення

    кредитів (страхувальником тут є боржник, який страхує кредит на користь

    свого кредитора).

    Докладніше розглянемо перший варіант, коли страхувальник-банк по укладанні кредитного договору може самостійно застрахувати надану позику. Підписавши зі страховою компанією угоду про добровільне страхування кредитного ризику. В цьому випадку сума страхових внесків враховується при встановленні ставки відсотка за кредит. За логікою пов'язаних інтересів ініціаторами таких страхових операцій повинні бути банки, як пошукачі страхового захисту. За характером ця операція аналогічна страхування від нещасного випадку, яким, власне, і є неповернення кредиту.

  • Loading...

     
     

    Цікаве