WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Кредит та форми його забезпечення - Курсова робота

Кредит та форми його забезпечення - Курсова робота

Зміст

План. 3

Вступ. 4

  • Процес кредитування та роль забезпечення в якості чинника,

    що зменшує ступінь ризику. 7

  • Характеристика основних способів забезпечення повноти та своєчасності повернення позик.

  • Застава, її суть та види. 11

  • Гарантії та поруки. 24

  • Економічний зміст та форми страхування кредитів. 30

  • Акредитив, чек, лізинг та інші способи повернення позик. 36

  • Традиційні та нетрадиційні способи забезпечення поверненості кредитів : проблеми та перспективи їх використання в Україні. 39

    Висновок. 43

    Список використаної літератури. 46

    План

    Вступ.

  • Процес кредитування та роль забезпечення в якості чинника, що зменшує ступінь ризику.

  • Характеристика основних способів забезпечення повноти та своєчасності повернення позик.

    2.1 Застава, її суть та види.

    2.2 Гарантії та поруки.

    2.3 Економічний зміст та форми страхування кредитів.

    2.4 Акредитив, чек, лізинг та інші способи повернення позик.

  • Традиційні та нетрадиційні способи забезпечення поверненості кредитів : проблеми та перспективи їх використання в Україні.

    Висновок.

    Вступ

    Поверненість кредиту являє собою основоположні властивості кредитних відносин, які відрізняють їх від інших видів економічних відносин, на практиці знаходять своє відображення в певному механізмі. Цей механізм базується, з одного боку на економічних процесах, з іншого – на правових відносинах кредитора і позичальника, які витікають із їх місця в кредитній угоді .

    Економічну основу повернення кредиту складає кругообіг і обіг фондів учасників відтворювального процесу, а також закони функціонування кредиту. Проте наявність об'єктивної економічної основи повернення кредиту не означає автоматизму цього процесу. Тільки ціленаправлене управління рухом позичкової вартості дозволяє забезпечити схоронність, еквівалентність відданої у позичку і повернену вартості

    Оскільки в кредитній угоді беруть участь два суб'єкти – кредитор і позичальник, механізм організації повернення кредиту враховує місце кожного з них у здійснені цього процесу. Кредитор надає кредит, виступає організатором кредитного процесу, захищає свої інтереси. Виходячи з об'єктивної економічної основи, він вибирає таку сферу вкладання позичкових коштів, такі кількісні параметри позичок, методи їх погашення, умови кредитної угоди, які б створювали передумови для своєчасного і повного повернення відданої у позичку вартості. Проте обернений рух вказаної вартості залежить від кредитоспроможності позичальника, який виконує її у своєму обороті, від загальної економічної кон'юнктури грошового ринку.

    Кредитна угода передбачає виникнення зобов'язання позичальника повернути відповідну позичку. Конкретна практика показує, що наявність зобов'язання (у різних формах) ще не означає гарантії своєчасного повернення. Виникнення інфляційних процесів в економіці може викликати знецінення суми наданої позички, а погіршення фінансового стану позичальника – порушення строків повернення кредиту. Тому міжнародний досвід діяльності банків виробив механізм організації повернення кредиту, який включає не тільки порядок повернення конкретної позички, виходячи з реальних економічних умов, не тільки юридичне закріплення його в кредитному договорі, або і у формі забезпечення повноти й своєчасності оберненого руху позичкової вартості.

    Тому одним із принципів банківського кредитування є забезпечення зобов'язань позичальника поверненню позички. Це може досягатись за рахунок застави позичальником майна, на яке банком у відповідності з діючим законодавством може бути звернене стягнення, гарантії (поруки), стягнення пені, згода з банком про переступку на користь банку вимог і рахунків позичальника до третьої особи, договір страхування відповідальності позичальника за неповернення кредиту або забезпеченість в інших формах, прийнятих у банківській практиці.

    Принцип забезпеченості має на меті захищати інтереси банку та не допускати збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника.

    До недавнього часу принцип забезпеченості трактувався нашими економістами дуже вузько: визнавалось лише матеріальне забезпечення кредиту. Це означало, що кредити повинні були надаватися лише під конкретні матеріальні цінності, які знаходяться на різних стадіях відтворювального процесу, наявність яких на протязі всього строку використання кредитом свідчило про забезпечення кредиту і, отже, про реальне його повернення. Між тим у світовій практиці видами кредитного забезпечення крім матеріальних цінностей, оформлених заставним зобов'язанням, виступають гарантії й поруки платоспроможних відповідно юридичних і фізичних осіб, а також страхування ризиків непогашення банківського кредиту, оформлених позичальниками у страховій компанії. При чому не тільки одна, але і всі перераховані форми юридичних зобов'язань одночасно можуть служити забезпеченням банківського кредиту, який видається суб'єкту господарської діяльності. Лише з прийняттям Закону "Про банки і банківську діяльність" комерційні банки отримали можливість надавати своїм клієнтам кредити під різноманітні форми забезпечення кредиту. Забезпечення зобов'язань по банківських позиках в одній або одночасно в багатьох формах передбачається обома сторонами кредитної угоди в укладеному між собою кредитному договорі. Таким чином, в сучасних умовах, кажучи про забезпечення кредиту слід мати на увазі наявність у позичальника юридично оформлених зобов'язань, які гарантують своєчасне повернення кредиту: заставного зобов'язання, договору-гарантії, договору-поруки, договору страхування відповідальності непогашення кредиту.

    Як зазначалося раніше, за своєю природою забезпечення носить двоїстий характер, який проявляється надання позичальнику можливості виконати своє зобов'язання перед кредитором, кредитору одержати свої кошти назад з оплатою за користування ними. Використання забезпечення поверненості кредитів супроводжується рядом особливостей, які проявляють себе в процесі кредитування. У своїй курсовій роботі я спробую знайти відповідь на ряд актуальних питань, що стосується цієї теми:

    • Що таке забезпечення ?

    • Чи потрібне забезпечення, як спосіб повернення кредиту ?

    • Які види забезпечення існують ?

    • Які способи забезпечення краще застосовувати і коли ?

  • Процес кредитування та роль забезпечення в

    якості чинника, що зменшує ступінь ризику.

    При проведенні кредитної політики комерційні банки виходять із необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів, власників і позичальників із враховуванням загальнодержавних інтересів. Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення та використання кредитного потенціалу, встановлення рівня відсоткових ставок чи комісійних винагород. Рішення щодо надання кредитів позичальним банком, незалежно від їх розмірів, приймається колегіально Правлінням банку, кредитним комітетом, Кредитною комісією тощо, більшістю голосів і оформляються протоколом.

    Кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України й Положенням НБУ "Про кредитування".

    Процес кредитування складається з декількох етапів. Кожний етап кредитування вносить свій вклад в якісні характеристики кредиту, визначає ступінь надійності і прибутковості для банку. Початковий етап – це особисте знайомство економіста кредитного відділу, а також керівника банку з клієнтом і розгляд його заяви, в якій обумовлено необхідну суму кредиту, ціль і його види, термін кредиту та ймовірне забезпечення. Банк вимагає, щоб до заяви були залучені документи і фінансові звіти, які пояснюють причину необхідності кредиту. Це можуть бути бізнес-плани, податкові декларації, фінансові прогнози, звіти й обов'язково розрахунок техніко-економічного обґрунтування кредиту. Наступний етап – це визначення кредитоспроможності клієнта за його балансом, іншими звітними даними й оцінка ризику кредиту. Третій етап – підготовка до укладання кредитної угоди. На цьому етапі, який ще називають структуруванням кредиту, банк визначає вид кредиту, суму, термін, способи видачі й погашення, вид забезпечення, відсоткову ставку за користування кредитом. Основною умовою надання кредиту є висока ймовірність його погашення з відповідними відсотками, що досягається забезпеченням кредиту. [15,с. 37]

    Існують різноманітні форми забезпечення: застава рухомого і нерухомого майна, гарантії й поручництво третіх осіб, уступка дебіторської заборгованості, страхування ризику кредиту та інші.

    Згідно з положенням "Про кредитування", забезпечені кредити – це кредити, які мають забезпечення у вигляді ліквідної застави, реальна вартість якої перевищує кредитну заборгованість не менше ніж на 25%, або які мають гарантію уряду України чи банківську гарантію. Недостатньо забезпечені кредити – кредити які мають забезпечення у вигляді ліквідної застави, реальна вартість якої становить не менше 60% від суми кредиту, кредити надані під гарантії, поруки юридичних осіб, зареєстровані кредити.

  • Loading...

     
     

    Цікаве