WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Грошово-кредитна система України - Курсова робота

Грошово-кредитна система України - Курсова робота

Контроль за строковістю позик дозволяє банкам стимулювати рух товарно-матеріальних цінностей як окремо, так і на всіх стадіях обороту капіталу. Від дотримання цього принципу у великій мірі залежить можливість банку надавати нові кредити, оскільки одним із джерел кредитування є повернення позики.

Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором. Цільовий характер банківських послуг зумовлений тим, що позичені засоби покривають не всі потреби оборотного капіталу, а тільки їх певну частину. Головними об'єктами кредитування в с/г, промисловості, будівництві і торгівлі є відповідні групи товарно-матеріальних цінностей, що обліковуються на окремих балансових рахунках

Кредитування окремих груп товарно-матеріальних цінностей передбачають використання банківських позик у строгій відповідності до технологічних потреб відповідних галузей н/г.

В останні роки актуальність цільового використання кредиту різко зросла, адже дотримання цього принципу дозволяє комерційному банку приймати більш об'єктивні рішення про можливість і доцільність видачі позики, служить певною гарантією вчасного його повернення.

Надання засобів у відповідності з програмами економічного і соціального розвитку відбувається в тому випадку, коли підприємства займають стабільне положення на товарних ринках. В першу чергу це залежить від заключення господарських договорів і періоду їх дії. Так, стабільні підприємства заключають господарські договори на строк від одного до п'яти років, що закладає стабільний фундамент для підприємницької діяльності на перспективу. На основі таких договорів розробляються програми економічного і соціального розвитку банку, включаючи фінансові і кредитні плани. Складання таких програм на рівні окремого підприємства, має надзвичайно велике значення для економіки України, яка зараз перебуває в початковій стадії розвитку, де тільки починають утворюватися ринкові господарські структури.

Видача банківських позик в міру виконання господарських заходів означає, що вони видаються поступово, по мірі наростання виробничих затрат. В галузях, що відносяться до сфери матеріального виробництва, це пов'язано зі створенням виробничих запасів та інших цінностей, необхідних для виготовлення відповідної продукції. Наприклад, на підприємствах, що переробляють сільськогосподарську сировину, такі запаси створюються на протязі декількох місяців. Поступова видача банківських позик дозволяє економно витрачати кредитні ресурси і створювати умови для ефективної оборотності кредиту і всього оборотного капіталу.1

Диференціація кредитування зумовлена необхідністю повернення банківських позик і відбору найбільш надійних позичальників. Головним критерієм надійності вважається кредитоспроможність підприємства, яка ґрунтується на ліквідності майна позичальника; його здатності вчасно погасити борги по зобов'язаннях комерційної діяльності. В зв'язку з цим всі активи діляться на групи ліквідності, перевага віддається готівці, ЦП та дефіцитним ТМЦ. Як правило, банки не надають кредити ненадійним позичальникам, так як це пов'язано з підвищеним ризиком. Найбільш високий рівень ризику характерний для прострочення позик, які можуть призвести до збитків, а тому банки не надають позики при наявності хронічної простроченості заборгованості своїх клієнтів.

Таким чином, ми з'ясували, що знання, розуміння, а головне – використання на практиці принципів кредитування – одна з найосновніших умов стабільного становища будь-якого комерційного банку на ринку позичкового капіталу.

Принцип ефективності позик означає, що вони можуть надаватись тільки під рентабельні проекти, реалізація яких дозволила б здійснити зворотний рух позичкового капіталу. В більшості банків перед видачею позики проводиться детальний попередній аналіз потенційної корисності проекту, що кредитується. Ефективність використання позичкового капіталу залежить від вмілого заповнення відповідних ніш ринку, випуску конкурентноздатної продукції та ліквідності активів. Ось чому банки не можуть кредитувати підприємства, продукція яких на знаходить попиту на ринку і може призвести до збитків.

4. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ

Для діяльності банків, як і будь-яких інших підприємницьких структур, властива ризиковість здійснення активних операцій. Це зумовлює в свою чергу необхідність урахування ризиків і управління ними, а також постійне вдосконалення всього механізму діяльності банку, зокрема і у кредитній сфері з метою зменшення збитків від реалізації ризиків.

Взагалі-то без ризиків банк працювати не може. Ні один із видів ризиків не можна повністю уникнути. Сама природа кредитної діяльності банку, що передбачає отримання доходу в результаті зміни кон'юнктури ринку, динаміки процентних ставок, валютних курсів, в певній мірі пов'язана з ризиком. Разом з тим, чим більший ризик бере на себе банк, тим вищі повинні бути його доходи. Ось чому банки повинні використовувати різні способи страхування ризиків, диференціювати їх, тобто враховувати розподіл їх по різним видам банківської діяльності, а також систематично здійснювати контроль за дотриманням нормативів, порядком надання кредитів, за станом фінансів позичальника і при необхідності приймати профілактичні міри для зниження ризиків. Саме для цього банк повинен мати добре забезпечену інформаційну базу, досвідчених економістів, котрі можуть відслідкувати поведінку позичальників, правильно оцінювати економічну кон'юнктуру ринку в регіоні і систематично здійснювати економічний аналіз процесів, що відбуваються.

Нерідко КБ, обмежені у використанні інших джерел життєдіяльності та подальшого розвитку, свідомо вдаються до здійснення занадто ризикової кредитної політики або не враховуючи динаміки кредитного ризику. Однак і виважені дії банків у кредитній політиці не завжди можуть забезпечити бажаний результат. Справа в тому, що банки не мають всебічної і достатньої інформації про платоспроможність позичальника на його господарський стан на момент надання кредиту, не кажучи вже про прогноз його зміни. У цих умовах значна кількість банків, які вели ризикову кредитну діяльність, мають значні обсяги простроченої та безнадійної заборгованості за позиками та процентів по них, що поставило їх на межу банкрутства. Однак ті банки, які не схильні були надмірно ризикувати і утримувати значні ліквідні активи, не використовували їх для кредитування, і тому зазнають збитків.

Таким чином, на мій погляд, банкам слід, по-перше, відійшли від практики розрахунку механічного набору показників і відпрацювати методику розрахунку інтегрованого показника, котрий дасть змогу оцінити ступінь кредитного ризику; по-друге, оптимальне значення всіх обчислювальних показників повинно не лише регулюватися законодавством — кожний банк має додатково розробити свої критерії щодо прийняття тих чи інших результатів оцінок відповідно до своєї кредитної політики; по-третє, розрахунки аналізу кредитних ризиків, що здійснюються, повинні не лише відображати ситуацію в минулому, а й поєднуватися із прогнозом на майбутнє.

Цікавим на мій погляд є пропозиція застосувати нетрадиційні способи забезпечення виконання кредитних зобов'язань.

Виходячи із загального цивільно-правового принципу свободи договору, сторони можуть застосовувати для забезпечення виконання кредитних договорів будь-які придумані ними юридичні схеми і конструкції. Головне, щоб вони не йшли в розріз з чинним законодавством. Про це свідчить і банківська практика, і теоретичні обґрунтування таких випадків у юридичній літературі. Так, деякі банки для забезпечення виконання кредитних договорів, застосовують такий спосіб забезпечення, як передача майна боржника (або третьої особи) у власність банку до повернення ними кредиту і виплати відсотків по ньому. Набуття права власності на майно боржника дає банку абсолютні переваги порівняно з іншими засобами забезпечення, особливо із заставою. У чому полягає суть такого забезпечення?

Loading...

 
 

Цікаве