WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Грошово-кредитна система України - Курсова робота

Грошово-кредитна система України - Курсова робота

2. ВИДИ КРЕДИТУ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

Як відомо, кредитні відносини виникають між різними суб'єктами і в залежності від того, до якої категорії можна віднести кредитора і позичальника, а також від конкретної форми позики виділяють 5 достатньо самостійних форм кредиту.

  • Банківський кредит.Одна з найбільш поширених форм кредитних відносин, об'єктом якої виступають безпосередньо грошові кошти, а суб'єктами є банки — з одного боку та юридичні особи — з іншого. Вони характеризуються в залежності від того, хто із суб'єктів кредитної угоди в кожному окремому випадку є кредитодавцем, а хто його одержувачем. За умов ринкової економіки активну роль виконують не тільки банки, а й підприємства, які надають банкам кошти у тимчасове користування (слід мати на увазі, що у ст. 3 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зазначається, що такі операції як залучення та розміщення грошових вкладів і кредитів, можуть здійснюватись лише банками).1 Необхідно відмітити, що інструментом банківського кредиту виступає кредитна угода, а доход по ньому надходить у вигляді позикового проценту, ставка якого визначається сторонами з врахуванням конкретних умов кредитування. Інтенсивний розвиток банківського кредиту до появи безлічі його різновидностей, на яких я не буду акцентувати свою увагу.

  • Комерційний кредит. Це одна із перших форм кредитних відносин в економіці, яка започаткувала вексельний обіг і цим активно сприяла розвитку безготівкового грошового обороту. Комерційний кредит — це кредитні відносини, що виникають міє юридичними особами під час проведення ними фінансово-господарської діяльності; найчастіше набуває форми реалізації продукції чи послуг з відстрочкою платежу. Основна ціль цих кредитних відносин — це прискорення процесу реалізації товару.

    Інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, який виражає фінансові зобов'язання позичальника до кредитора.

    Комерційний кредит принципово відрізняється від банківського:

    • в ролі кредитора витупає не спеціалізована установа, а будь-яка юридична особа;

    • надається виключно в товарній формі;

    • середня ціна комерційного кредиту завжди нижча за середню ставку банківського проценту у даний час;

    • при оформленні такої угоди плата за кредит включається в ціну товару, а не визначається через встановлений процент, тощо.

    Звичайно виникає питання, чи може будь-яка юридична особа витупати кредитодавцем?

    Як вже зазначалося вище, виключне право щодо залучення і розміщення кредитів у грошовій формі надане банкам. Право ж підприємствам витупати кредитодавцями передбачене в Законі України "Про підприємства в Україні". Визначаючи фінансові і кредитні відносини підприємства, законодавець надає їм право відкривати рахунки в банках для здійснення всіх видів розрахункових, кредитних (тільки за рахунок власних ресурсів) і касових операцій. До того ж відповідно до ст. 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти цієї діяльності можуть здійснювати кредитні операції між собою та іноземними суб'єктами господарювання.

    Отже, аналіз лише декількох законодавчих актів свідчить, що крім банків в Україні кредитування можуть здійснювати підприємства та інші організації незалежно від їхньої організаційно-правової форми власності на їхнє майно. Право підприємства кредитувати інших за рахунок власного майна, або майна, що перебуває в ньому в повному господарському віданні, випливає із його повноважень власника, які визначені, зокрема, у статтях 2, 4, 19, 30, 27-39 Закону України "Про власність".

    В зарубіжній практиці комерційний кредит отримав винятково широке розповсюдження. Наприклад, в Іспанії до 85% від усіх сум угод в оптовій торгівлі здійснюються на умовах комерційного кредиту, причому середній строк по ньому складає близько 60 днів, що суттєво перевищує строк фактичної реалізації товарів безпосереднім споживачам1. У колишньому СРСР до кредитної реформи 1930-32 рр. комерційний кредит теж мав велике значення, банківський ж кредит мав підпорядковане значення і здебільшого посередній, непрямий характер — видавався під заставу векселів. Після кредитної реформи вирішальної ролі набув банківський кредит, який став прямим і плановим.

    Нині в Україні комерційний кредит поширюється дедалі більше, що є реакцією на дорожнечу банківського кредиту.

    Споживчий кредит.Це кредитні відносини між юридичними особами з одного боку і, і фізичними — з іншого. Відповідно до чинного законодавства кредитуванням громадян як видом діяльності можуть займатися не тільки банки, а й інші організації — ломбарди, кредитні спілки, фонди творчих спілок тощо. Так, у ст. 2 Тимчасового положення про кредитні спілки зазначається: "Кредитна спілка — це громадська організація, головною метою якої є фінансовий та соціальний захист її членів шляхом залучення їх особистих заощаджень для взаємного кредитування".

    Споживчий кредит може бути в грошовій формі — надається як банківська позика фізичній особі для придбання нерухомості ремонту будинків, навчання, і в товарній формі — в процесі купівлі товарів з відстрочкою платежу. Особливістю цього кредиту є довгий його термін і порівняно невисокий процент.

    В Україні даний вид кредиту тільки-но починає розвиватися (сприяє цьому деяка стабілізація національної грошової одиниці), а в зарубіжній практиці споживчий кредит охоплює практично все працездатне населення.

  • Державний кредит. Основною ознакою цієї форми кредитних відносин є обов'язкова участь у них держави в особі органів виконавчої влади. Держава може бути і кредитором, і позичальником. Здійснюючи функції кредитора, держава через центральний банк проводить кредитування:

    • конкретних галузей і регіонів, які відчувають особливу нестачу фінансових ресурсів;

    • комерційних банків в процесі аукціону чи прямого продажу кредитних ресурсів на ринку міжбанківських кредитів.

    В ролі позичальника держава виступає в процесі розміщення державних позик чи при здійсненні операцій на ринку державних цінних паперів. Як правило, переважають відносини, коли держава виступає в ролі позичальника.

    Слід відмітити, що в умовах переходу до ринку державний кредит повинен використовуватись не тільки в якості джерела залучення фінансових ресурсів, а й ефективного інструменту централізованого кредитного регулювання економіки.

  • Міжнародний кредит. Розглядається як сукупність кредитних відносин, що функціонують на міжнародному рівні. Безпосередніми учасниками цього кредиту можуть виступати міжнаціональні фінансово-кредитні інститути (МВФ, МБРР, ЄБРР і т.д.), уряди держав, окремі юридичні особи, в тому числі і банки. У відносинах за участю держав в цілому і міжнародних інститутів завжди виступає в грошовій формі, а у зовнішньоторговельній діяльності — і в товарній формі.

    Класифікація по деяких базових ознаках:

    • по характеру кредитів — міждержавний, приватний;

    • по формі — державний, банківський, комерційний;

    • по місцю в системі зовнішньої торгівлі — кредитування експорту, кредитування імпорту.

    Характерною ознакою міжнародного кредиту є його додаткова правова та економічна захищеність у формі страхування і державних гарантій.

    Кредитні відносини між фізичними особами не дуже поширені, проте ігнорувати ними не можна, оскільки недоліки у відносинах між банками і населенням можуть призвести до їх розвитку у спотвореному вигляді.

    Правова природа кредитних правовідносин закладена у нормах цивільно-правового зобов'язального інституту "Розрахункові і кредитні відносини" (статті 380-385 ЦК України), Закону України "Про банки і банківську діяльність" та інших правових актах. Зокрема, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" вперше дав поняття кредитної операції, товарного, комерційного і фінансового кредитів.

    Кредитні правовідносини між суб'єктами підприємницької діяльності (юридичними особами) Цивільним кодексом віднесені разом з договірними зобов'язаннями до окремих видів зобов'язань інституту "Зобов'язальне право". Таке місце кредитних зобов'язань у системі зобов'язального права зумовлене, передусім тим, що вони, як і всі інші цивільні права і обов'язки, виникають з підстав, передбачених у ст. 4 ЦК України. Зокрема, це можуть бути договори та інші угоди, адміністративні акти або певні дії організацій. Найпоширенішими в практиці господарсько-фінансової діяльності суб'єктів підприємництва є кредитні договори. Як приклад виникнення кредитних правовідносин з адміністративних можуть служити ті випадки, коли певним галузям народного господарства за рішенням Верховної Ради України чи Уряду банківськими установами відкриваються кредитні лінії цільового призначення. Отже , законодавець не обумовлює виникнення кредитних правовідносин виключно на договірній основі, зокрема про це йдеться у ст. 382 ЦК України.

  • Loading...

     
     

    Цікаве