WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Грошово-кредитна полiтика та роль Нацiонального банку - Курсова робота

Грошово-кредитна полiтика та роль Нацiонального банку - Курсова робота

Проміжні цілі монетарної політики України полягають у таких змінах певних економічних процесів, які сприятимуть досягненню стратегічних цілей. Економічне зростання, зайнятість, динаміка цін, стан платіжного балансу та інші макроекономічні показники визначаються передусім станом ринкової кон'юнктуриХарактерною особливістю проміжних цілей є те, що встановлюються вони на тривалі часові інтервали, упродовж яких. можуть бути реалізовані і виявити свою ефективність.

Тактичні цілі це оперативні завдання банківської системи щодо регулювання 'ключових економічних перемінних, передусім грошової маси, процентної ставки та валютного курсу, для досягнення проміжних цілей. Характерними ознаками тактичних цілей є їхня короткостроковість, реалізація їх оперативними заходами виключно центрального банку, багатоаспектність, єдність та певна суперечливість. Монетарна політика є складовою загальної економічної політики держави. У своєму впливі на реальну економіку вона взаємодіє з фіскальною, ціновою, інвестиційною, структурною політикою. За механізмом дії та характером впливу на ре-

15

альну економіку вона найбільш чітко вписується в кон'юктурну політику. Це ясно видно на схемі

Зв'язок монетарної політики із загальноекономічною політикою держави

Головним завданням кон'юнктурної політики є забезпечення рівномірного розвитку економіки через згладжування коливань у кон'юнктурних процесах із метою досягнення загальноекономічної рівноваги. Таке згладжування може забезпечуватися методами як монетарної, так і фіскальної політики, або ж обома одночасно. Механізм взаємозв'язку монетарної та фіскальної політики як складових кон'юнктурної політики показано на схемі.

Механізм взаємозв'язку монетарної та фіскальної політики в межах кон'юнктурної політики

Монетарна політика — одна з головних складових системи державного регулювання ринкової економіки. Ця обставина сама по собі свідчить про надзвичайно важливу роль монетарної політики, оскільки нормальний розвиток ринкового суспільства неможливий без відповідного коригування економічних процесів з боку держави. Дане положення світова економічна думка визнає як незаперечне, дискусії ведуться лише щодо ступеня такого коригування.

Водночас монетарна політика є не просто однією зі складових регулятивної системи держави, а її ключовим елементом з огляду на результативність, ефективний вплив на економіку. Держава може регулювати основні економічні процеси і немонетарними заходами (адміністративними, фіскальними тощо) і домагатися прийнятних . результатів, особливо на короткострокових проміжках часу. Крім того, застосування методів монетарної політики сприяє посиленню здатності ринкової економіки до саморегуляції, підвищенню ефективності механізму її здійснення завдяки нейтралізації монетарними заходами окремих недоліків, внутрішньо властивих ринковій економіці. Йдеться насамперед про неспроможність ринкового механізму забезпечити рівномірне економічне зростання, стабілізацію зайнятості і цін. (Дод.6)

Завдяки стабілізаційній здатності монетарна політика відіграє надзвичайно важливу роль на переломних стадіях економічного циклу — під час виходу з депресії, гальмування економічного спаду, запобігання . кризи надвиробництва. Відповідними монетарними заходами центральний банк має можливість активізувати чи сповільнити кожний із цих процесів залежно від завдань загальноекономічної політики держави.

Важливу стабілізаційну роль відіграє монетарна політика в умовах глибокої кризи, яку переживає економіка України в перехідний період. Темпи зростання маси грошей в обігу протягом 1991—1993 рр. увесь час підвищувалися. Це було спричинено тим, що монетарна політика НБУ в зазначений період була підпорядкована емісійній підтримці безперспективної економічної системи, з тим щоб не допустити її остаточного розвалу й уникнути структурної перебудови. Це було явно непосильним завданням для монетарної політики, за що суспільство поплатилося безпрецедентною для мирних умов інфляцією — в 1993 р. рівень її перевищив 10200%. Економіка України потрапила в коло гіперінфляції, коли зростання емісії й маси грошей посилює інфляційні очікування, що спричинюють ще швидше зростання цін і тарифів. Як наслідок, за 1993 р. грошова маса зросла в 19,1 рази, а інфляція — в 102,5 рази. Такі ножиці маси грошей та інфляції викликали знецінення капіталів, бюджетних доходів і доходів населення, посилення бюджетного дефіциту, платіжної кризи і в кінцевому підсумку — падіння виробництва. Щоб послабити зазначені негативні наслідки, потрібно було ще збільшувати емісію і масу грошей. Але це розширювало можливості для нового стрибка інфляції за подальшого падіння виробництва. Так, незважаючи на те, що

маса грошей в обігу в 1993 р. зросла більше як у 19 разів, реальний обсяг ВВП у тому році скоротився на 18,1%, або вдвічі більше порівняно з попереднім.

У 1994 р. НБУ розпочав рестрикційну монетарну політику, про що . свідчить зниження темпів зростання грошової маси майже в 3 рази порівняно з 1993 р. Наслідком цього стало ще відчутніше зниження темпів інфляції — у 20 разів. Уперше за 4 роки темпи інфляції виявилися нижчими від темпів зростання грошової маси, що свідчило про послаблення грошових очікувань, уповільнення обігу грошей, зростання попиту на національні гроші.

Регулятивний ефект монетарної політики НБУ, що виявився в приборканні інфляції, мав недостатньо відчутний вплив на стабілізаційні процеси в реальній економіці. Темпи падіння реального обсягу ВВП за 1994—1997 рр. хоч і знизилися більш як удвічі, але залишалися все ще надмірно високими — близько 10 % за 1996 р. та 32 % за 1997 р. Ця обставина викликала певні розчарування в ефективності монетарної політики взагалі та спроби поставити під сумнів доцільність тривалої обмежувальної політики НБУ зокрема. Проте подібні оцінки монетарної політики методологічно неправильні.

Адже монетарна політика — лише одна зі складових загальнодержавної економічної політики, і якщо решта її складових не сприятиме досягненню стратегічних цілей, то це заблокує ефективність і монетарної політики. У 1995—1997 рр. в Україні не було вжито заходів структурної та конкурентної політики, а фіскальна політика мала явний гальмівний ефект в економічному зростанні. Тому цілком логічно, що ефект монетарної політики в даний період був обмежений ціновою стабілізацією. Проте і це є великим успіхом монетарної політики, який безперечно свідчить про її значні можливості і велику роль у регулюванні економіки навіть у надзвичайно складних українських умовах переходу до ринку. Але ці можливості потрібно використовувати в комплексі з іншими методами та інструментами державного впливу на розвиток економіки.

Про стан валютно-фінансової політики Української держави у 2000 році свідчать конкретні монетарні показники, зокрема темпи зростання грошової маси в обігу. Серед основних чинників зростання інфляції -адміністративне підвищення цін на житлово-комунальні, транспортні послуги, послуги зв'язку, запровадження нових тарифів на електроенергію тощо. У контексті позитивних зрушень - обнадійливі зміни в торговельному балансі, передусім зростання обсягів експорту. Певною мірою це пояснюється ширшим застосуванням у торгівлі (насамперед із країнами СНД і Балтії) валютних платежів. Якісно поліпшилося також структура імпорту - частка споживчих товарів у ньому зменшилася. (П;с.7)

Незаперечним досягненням Національного банку України можна вважати забезпечення зовнішніх зобов'язань. При цьому курс гривні підтримується на належному рівні. Підсумки півріччя, —дають підстави сподіватися, що передбачені на цей рік параметри валютно-фінансової політики стануть реальністю.

Згідно зі статтею 9 Закону "Про Національний банк України" Рада НБУ відповідно до загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрів економічного й соціального розвитку України розробляє та вносить до 15 вересня на розгляд Верховної Ради "Основні засади грошово-кредитної політики", здійснює контроль за їх виконанням. (8;с. 174)

Під час формування Ради Національного банку України її функції щодо грошово-кредитної політики виконує Правління НБУ.

Проект "Основних засад грошово-кредитної політики на 2000 рік" було розглянуто і схвалено Правлінням Національного банку України (постанова № 457).

Доопрацьований і уточнений (з урахуванням прийнятого Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" та ситуації на грошово-кредитному ринку в І кварталі нинішнього року) проект "Основних засад грошово-кредитної політики на 2000 рік" затверджено Правлінням НБУ 14 квітня 2000 року (постанова № 145).

У зв'язку з відсутністю реального фондового ринку державних цінних паперів — одного з основних інструментів регулювання грошових потоків — управління грошово-кредитним ринком передбачається здійснювати за допомогою більш інтенсивного використання нормативу обов'язкових резервів для комерційних банків, депозитного сертифіката НБУ, відповідної процентної політики.

Loading...

 
 

Цікаве