WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Грошово-кредитна полiтика та роль Нацiонального банку - Курсова робота

Грошово-кредитна полiтика та роль Нацiонального банку - Курсова робота

Рада директорів Міжнародного валютного фонду 8 травня 1997 р. зробила оголошення про те, що Україна взяла на себе зобов 'язання щодо виконання статті VIII Статуту Міжнародного валютного фонду (всього такі зобов'язання взяли на себе 138 країн світу). Це стало можливим завдяки створенню в країні необхідних передумов, таких як достатній рівень розвитку валютного ринку, забезпечення внутрішньої конвертованості та стабільності національної валюти.

Сьогодні порядок здійснення валютних операцій в Україні відповідає загальноприйнятим міжнародним стандартам та вимогам, передбаченим статтею VIII Статуту МВФ.

Засади й цілі Національного банку України щороку визначаються основними напрямами грошово-кредитної політики, розробленими на підставі положень ст. 99 Конституції України, законів стосовно банківської діяльності та державного бюджету, програм уряду щодо економічного й соціального розвитку, та з огляду на необхідність забезпечення доходів бюджету, запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних витрат, запобігання фінансовій кризі, вдосконалення розрахунків і пом'якшення кризи неплатежів. (6; с 9)

Внутрішня стабільність гривні та контроль за цінами на внутрішньому споживчому ринку забезпечуються шляхом регулювання обсягів грошової маси визначення межі її приросту.

Україна як незалежна держава заявила про прагнення забезпечити конвертованість національної валюти, підписавши ще в 1992 році Статті Угоди Міжнародного валютного фонду (Статут МВФ) та взявши на себе

зобов'язання щодо організації власної валютної системи, передбачені Статтею XIV Статуту.

Подальший розвиток валютного ринку, поступова стабілізація національної валюти створили передумови для наступного важливого кроку: 24 вересня 1996 року Україна заявила про прийняття зобов'язань за Статтею VIII Статуту МВФ, що засвідчило про офіційне міжнародне визнання гривні конвертованою за поточними операціями.

Таким чином, уперше за роки незалежності України було:

розширено можливості фізичних осіб резидентів та нерезидентів у здійсненні соціальних платежів у іноземній валюті за межі країни;

надано право нерезидентам через уповноважені банки, в яких відкрито рахунки "Лоро" в гривнях, купувати на вітчизняному валютному ринку іноземну валюту за умови підтвердження, що ці кошти отримані юридичною особою-нерезидентом у результаті експортно-імпортних операцій;

дозволено фізичним особам-нерезидентам відкривати в установах банків рахунки як у національній, так і в іноземній валютах на тих же умовах, що передбачені для резидентів.

Проведення грошової реформи та приєднання до Статті VIII Статуту МВФ поліпшило умови роботи на вітчизняному валютному ринку як резидентів, так і нерезидентів, стимулювало зростання надходжень іноземної валюти в Україну, сприяло створенню інвестиційного клімату, стабільності курсу гривні.

Україна використовувала кілька режимів — від множинного до фіксованого з подальшим переходом до керованого плаваючого курсу.

Віхою на шляху еволюції обмінного курсу в нашій країні була відмова в жовтні 1994 року від режиму множинного валютного курсу і запровадження уніфікованого валютного курсу. Цей захід підтримувався цілісним економічним середовищем, невід'ємною складовою якого були лібералізація більшості цін, скасування переважної частини експортних квот і ліцензій, початок приватизації.

Запровадження в рамках програм стабілізації та водночас зі здійсненням грошових реформ і введенням в обіг нових грошових одиниць фіксованих (у відкритій або в опосередкованій формі) режимів обмінного курсу в Україні й інших країнах із перехідною економікою сприяло зниженню інфляції, стало важливим кроком на шляху до стабільності національної валюти. Це також давало певні орієнтири економічним агентам, які .отримали змогу оцінити перспективи щодо майбутніх прибутків. Практику оголошення валютних коридорів НБУ розпочав у 1995 році.

Темпи девальвації національної валюти поступово знижувалися, чому сприяли випуск державних цінних паперів та приплив короткострокових капіталів нерезидентів. Протягом 1996 року номінальний курс зменшився всього на 5.5 відсотка, а з урахуванням

^'"'

індексу інфляції, який становив 39.7%, реальне його значення зросло на 34%, що можна вважати переходом до курсової стабільності після значної девальвації 1994—1995 рр.

Однак азіатська (1997 р.) та російська (1998 р.) фінансово-валютні кризи призвели до нових курсових коливань. Для їх зниження застосувалися Статті VIII Статуту МВФ. Обмежувальні заходи відіграли позитивну роль у підтриманні стабільності, дали змогу уникнути обвалу гривні та його вкрай негативних наслідків для економіки. (15;с.5)

Сучасною генеральною лінією розвитку валютного регулювання є лібералізація. На початку 2000 року в Україні офіційно запроваджено режим плаваючого обмінного курсу. Він сприяє інтеграції нашої країни у світову економіку, збалансуванню попиту і пропозиції іноземної валюти,. збереженню валютних резервів, підтриманню конкурентоспроможності українських товаровиробників.

Уведення плаваючого курсу та запровадження на міжбанківському ринку торгової сесії поглибили лібералізацію валютного ринку та зменшили обсяг арбітражних операцій, забезпечили стабілізацію обмінного курсу, подальший розвиток безготівкового і готівкового валютного ринків, а також зовнішньоекономічної діяльності, збільшення припливу валюти до України та збереження міжнародних валютних резервів НБУ.

За 6 місяців 2000 р. девальвація курсу гривні становила 4.25%. .Причому, після певного прискорення девальвації у' січні та першій половині лютого курс зміцнився і стабілізувався в межах 5.4— 5.43 грн. за долар США.

Стабільність курсу в цей час значною мірою залежала від зростання пропозиції, що стало наслідком збільшення припливу валютних надходжень у результаті позитивного сальдо торговельного балансу, а також активізації приватизаційних процесів, поліпшення умов роботи зовнішніх інвесторів

На Міністерство фінансів України як фінансового агента уряду України покладено здійснення всіх фінансових операцій відповідно до статей Угоди Фонду. Національний банк України виступає як банк-депозитарій будь-яких сум Фонду, Банку, Корпорації, Асоціації та Агентства на території України.

Членство в МВФ дає можливість Україні, що відчуває труднощі з платіжним балансом та нестачу коштів у іноземній валюті для виконання зовнішніх фінансових зобов'язань, отримувати позики в іноземній конвертованій валюті для покриття дефіциту платіжного балансу та поповнення валютного резерву.

Це відкрило Україні доступ до міждержавних кредитів, приватних позик та інвестицій, створило більш сприятливі умови для рефінансування зовнішньої заборгованості.

У межах реалізації Меморандумів економічної політики уряду України у 1994—1997 рр. від Міжнародного валютного фонду одер-

жувалися кошти кредитів "8ТР" та "8іапс1у", а у вересні 1998 р. Україна отримала перший транш кредиту "ЕРР". За умовами МВФ надані фінансові ресурси використовуються для збільшення валютних резервів Національного банку України з метою підтримання курсу національної грошової одиниці і фінансування дефіциту платіжного балансу України, тобто Національний банк України виступає розпорядником кредитів, отриманих від Міжнародного валютного фонду. Обслуговування державного зовнішнього боргу в частині зобов'язань щодо повернення валютних коштів, отриманих від Міжнародного валютного фонду, здійснюється за рахунок коштів Національного банку України.

У свою чергу, Світовий банк та Європейський банк реконструкції та розвитку пов'язують свою кредитну політику із виконанням Україною програми реформування економіки, що підтримується МВФ. Завдяки цьому кредитні кошти спрямовуються на здійснення всебічного комплексу реформ, в якому належним чином поєднуються заходи щодо макроекономічної стабілізації із заходами, спрямованими на структурну зміну економіки.

З метою забезпечення ефективної взаємодії зі Світовим банком та ЄБРР у процесі впровадження проектів розвитку економіки України Постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 р. затверджено "Положення Про порядок підготовки та реалізації проектів розвитку економіки України, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями".

Співробітництво України зі Світовим банком здійснюється передусім з метою підвищення ефективності національної економіки через упровадження пріоритетних проектів розвитку окремих галузей та секторів економіки.

Наприкінці 1994 р. Україна отримала від Світового банку першу позику — Реабілітаційну позику на суму 500 млн. дол. США, кошти якої були спрямовані на виправлення складної економічної ситуації в Україні, зокрема на фінансування критичного імпорту та обслуговування зовнішнього боргу України. Протягом наступних років активність Світового банку в Україні значно зросла. При цьому треба мати на увазі, що Світовий, банк не конкурує з іншими джерелами фінансування, оскільки надає кредити на фінансування проектів лише в тому разі, коли неможливо отримати необхідні кошти з інших джерел на прийнятних умовах.

Loading...

 
 

Цікаве