WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Грошово-кредитна полiтика та роль Нацiонального банку - Курсова робота

Грошово-кредитна полiтика та роль Нацiонального банку - Курсова робота

На початку 2000 року грошова база а Україні становила майже 12 млрд. гривень. При 100% забезпеченні грошової бази виникає потреба в іноземних активах у розмірі 2,3-2,6млрд. дол. США (за умови' реструктуризації зовнішньої заборгованості). Значні обсяги зовнішнього боргу, (на кінець 1999р. він сягав 13млрд. дол. США, або 40% від ВВП.

Великим негативним моментом порівнюючи з світовою практикою є відсутність до цього часу в Україні альтернативних кредитних інститутів та джерел інвестування (приватних пенсійних, страхових фондів, фондових бірж, можливостей самофінансування через транснаціональні фінансово-промислові групи тощо). Завершити свою роботу я хочу видержками із публікації про міжнародну конференцію з питань структурних реформ в Україні., що проходила в стінах Національного банку України 3-4 грудня 1999р. Представники Адміністрації Президента, уряду, парламенту, НБУ, а також МВФ, Світового банку, Європейського банку реконструкції і розвитку, інших міжнародних організацій підсумували огріхи в прорахунки українських реформ.

За даними Світового банку, близько 50 відсотків громадян України животіють за межею бідності. Незважаючи на майже десятирічну політичну незалежність України, економічна незалежність держави досі залишається ілюзорною,- вважає заступник директора II європейського

департаменту МВФ Дж.Маркес-Руарте. Сергій Тигипко - віце-прем'єр-мінстр України з питань економіки впевнений: "Або ми проводимо реформи, або скочуємося вниз. Потім все одно доведеться схаменутися і починати спочатку.

Менеджер проектів Світового банку в Україні Л.Бурунчак в своєму виступі сказала: "За дні перебування в Україні я чула слова "адміністративна реформа" частіше, ніж за весь попередній рік". І цьому є причини. Сьогодні вже ніхто не сумнівається, що без зміни ролі держави, підвищення ефективності роботи уряду зрушень на краще не буде. Світовий банк узагальнив досвід допомоги країнам, що реформуються. Висновки виявилися вельми повчальними: у країнах, де рівень економічного управління державою був на висоті, міжнародна допомога відіграла дуже позитивну роль. Кожен вкладений в економіку долар сприяв економічному зростанню. Там же, де економічне управління було слабким, результати виявилися жалюгідними. Більше того, міжнародну допомогу часто-густо використовувати для того, щоб і далі жити по-старому, тим самим погіршуючи економічну ситуацію і посилюючи страждання народу. Зауваживши, що за роки трансформації Україна так і не спромоглася продемонструвати жодних ознак економічного зростання, Л.Бурунчак запропонувала українцям самим вирішувати, до розряду яких країн належить їх держава.

Зарубіжні експерти впевнені, що нинішня система державного управління в Україні не забезпечує становлення ринкової економіки. Структура державної адміністрації - спадок адміністративно-командного минулого - залишається надмірно централізованою та бюрократичною. Дефекти системи управління підривають довіру до уряду і влади загалом. Податкова адміністрація, митна служба, управління торгівлею, організації, які видають ліцензії та дозволи, органи правопорядку та система державних закупівель перетворилися на чинники розквіту корупції, Повсюдна корупція стала тяжким тягарем для малого бізнесу та найнезахищеніших верств населення. Водночас звільнення від податків, державна підтримка через держзамовлення, гарантії уряду, цільові кредити стали дуже поширеним явищем в окремих секторах економіки. (Наприкінці року Президент України оприлюднив вражаючу цифру:

щорічний обсяг пільг сягнув 165 млрд. гривень).

Прем'єр-міністр України Віктор Ющенко наголосив: "Ми довго називали

реформами те, що ними насправді не було..."

Іноземні фахівці дійшли доволі парадоксального висновку: чим більше економічної свободи хочемо мати, тим вагомішою повинна бути роль уряду. В Україні ж влада виявилася не спроможною себе .реформувати, і це - головна причина недовіри до реформ. Адміністративна реформа повинна бути конкретною, дуже радикальною і конструктивною -це допоможе й іншим структурним реформам. Без здійснення серйозної адміністративної реформи ніяких зрушень у дерегулюванні не буде.

Йдеться не про перейменування держкомітетів, а про суттєве скорочення контролюючих органів.

Передусім треба зробити так, щоб бюрократія була підвладною політикам. По-друге, позбутися тих, чий світогляд не відповідає новому устрою життя: навіть високий професіоналізм не гарантує від надто небезпечних кроків, якщо немає нового світогляду. Третє: зміна управлінських процедур у бік відвертості і підконтрольності. Ці три напрямки визначають дух сучасної адміністративної реформи.

Голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності Валерій Альошин вважає: " щоб на зміну уряду реформаторів прийшов уряд реформ, потрібен прем'єр - реформатор і реформа уряду. При цьому прем'єром повинен бути не той, хто сам себе вважає реформатором, а той, кого таким вважають інші; реформа уряду не зводиться до зміни вивісок, це зміна функцій уряду".

Для здійснення реальних реформ потрібна політична воля. "Політична воля сьогодні - ключове поняття, - переконаний Сергій Тигипко В умовах відсутності цивілізованого механізму прийняття та виконання політичних рішень під контролем громадськості здійснення реальних економічних реформ залишатиметься " справою купки ентузіастів."

Надзвичайно важливим кроком політичної реформи стали вибори половини депутатів Верховної Ради за партійними списками. Сьогодні треба зробити другий крок: парламент повинен сформувати більшість, а ця більшість - сформувати уряд. Інакше не буде політичне відповідального парламенту, політичне відповідального уряду.

Проте марно сподіватися, що політична воля буде реалізована без підтримки суспільства. Реформи лише тоді дадуть позитивні результати, коли суспільство зможе контролювати владу. Будь-яка влада, не контрольована суспільством, - узурпована влада. Для нас надто важливо зважитися на цілеспрямовані і продумані кроки щодо створення цивільного суспільства. Реформи тільки тоді спрацюють, коли впливовою частиною нашого суспільства стануть громадяни, спроможні контролювати владу, здатні створювати інституції, які її контролюють, готові впливати на цю владу.

Якщо в 50-мільйонній країні ми так довго не могли знайти сотню людей, спроможних змінити стан справ на краще, значить, із адміністративною реформою ми справді затягнули.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон "Про банки і банківську діяльність" 1991р.

2. Закон "Про Національний банк України" 2000р.

3. Закон "Про вступ України до міжнародних організацій" 1992р.

4. Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність" 1991р.

5. Декрет Кабміну "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" 1993р.

6. Конституція України (редакція 1996р.)

7. Вадим Гетьман-громадянин, фінансист, політик Київ 1999р.

8. А.М.Мороз та інші НБУ і грошово-кредитна політика КНЕУ

9. А.Г.Загороднюк та інші Фінансовий словник 2-ге видання Львів "Центр Європи" 1997р

10.А.М.Мороз та інші Основи банківської справи Київ "Лібра" 1994р.

11 .Юрдепартамент НБУ Інформаційний довідник №2 Київ 2000р.

12. М.Чумаченко Економічна ситуація в Україні: стан і шляхи розвитку Київ-Донецьк 1999р.

13 .Вісник НБУ червень 2000р.

14.Вісник НБУ лютий 2000р.

15.Вісник НБУ березень 2000р.

Іб.Вісник НБУ травень 2000р.

17.Вісник НБУ серпень 2000р.

18.Грошова реформа в Україні НБУ Київ 1996р.

Loading...

 
 

Цікаве