WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Грошово-кредитна полiтика та роль Нацiонального банку - Курсова робота

Грошово-кредитна полiтика та роль Нацiонального банку - Курсова робота

ПЛАН

ВСТУП

1. Роль Національного банку України у забезпеченні валютно-фінансової політики

2. Аналіз стану грошове - кредитної політики в Україні

2.1 інструменти грошово-кредитної політики;

2.2 політика обов'язкових резервних вимог;

2.3 політика рефінансування і забезпечення відкритості ринку.

3. Валютне регулювання та банківський механізм контролю Необхідність і завдання банківського регулювання та нагляду.

ВСТУП

Нова сторінка винятково самобутньої історії нашої держави була відкрита перед світом після прийняття у липні 1990 року Верховною Радою України Декларації про державний суверенітет і проголошення у серпні 1991 року України незалежною демократичною державою.

Понад 140 країн світу визнали самостійність України, яка обрала свій шлях розвитку державності та економіки. Сьогодні ми констатуємо, що Українська держава ввійшла в світове товариство.

Сьогодні Україна - друга за розмірами території держава в Європі із 50 мільйонним населенням.

Україна відзначила дев'яту річницю від дня проголошення державного суверенітету. Шлях становлення оновленої Української держави виявився складнішим і важчим, ніж передбачалося на початку демокра- . тичних перетворень на пострадянському просторі. Проте альтернативи державній незалежності немає. Досягти поставленої мети, узагальненої і закріпленої новою Конституцією України, — справа честі й гідності перших поколінь українських громадян, яким судилося бути творцями нової історії нашої оновленої Вітчизни.

Із проголошенням незалежності Україна отримала змогу самостійно формувати власну банківську та валютно-фінансову системи.

Валютна політика кожної країни визначається політикою державного регулювання економіки загалом, ступенем втручання органів державної влади у валютно-кредитні та фінансові відносини.

Валютна політика — це сукупність заходів, які здійснюються державою у сфері міжнародних валютних відносин відповідно до поточних (тактичних) та довгострокових (стратегічних) цілей країни.

Уряд і Національний банк України здійснюють валютну політику відповідно до принципів загальної економічної політики України.

Основною метою валютної політики Національного банку України як складової монетарної політики є стабілізація курсу національної грошової одиниці та збалансованість платіжного балансу країни.

Довгострокова валютна політика передбачає заходи, спрямовані на забезпечення макроекономічної стабільності та створення умов .довіри внутрішньої економіки й іноземного бізнесу до національної валюти, стимулювання розвитку експорту, повернення в країну заробленої іноземної валюти тощо.

Завданням короткострокової валютної політики є забезпечення стабільного функціонування національної валютної системи, сприяння збалансованості платіжного балансу, гармонізації інтересів експортерів та імпортерів.

Вона передбачає:

поточне регулювання системи валютних обмежень та системи економічних нормативів (зокрема, допуск нерезидентів на ринок державних цінних паперів (ОВДП);

створення сприятливих умов для вкладів інвесторів (як національних, так і іноземних) у національну економіку;

оперативне регулювання валютно-ринкової кон'юнктури за допомогою валютних інтервенцій для зменшення спекулятивного тиску на валютний ринок;

удосконалення правової та організаційної структури валютного ринку;

здійснення жорсткого контролю за капітальними операціями резидентів та нерезидентів на валютному ринку України;

удосконалення контролю за експортно-імпортними операціями через налагодження тіснішої взаємодії всіх органів валютного контролю;

удосконалення міждержавних розрахунків та опрацювання можливостей різноманітних форм інтеграції (зокрема створення платіжних та валютних союзів);

проведення курсової політики, яка базується на цільових показниках грошово-кредитної сфери;

удосконалення механізму курсоутворення відповідно до структурних змін в економіці.

Складовими валютної політики в узагальненому вигляді є:

валютне регулювання;

валютний контроль;

міжнародне валютне співробітництво та участь у міжнародних валютно-фінансових організаціях.

Валютне регулювання — це регламентація державою міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій.

Валютне регулювання з боку держави є об'єктивною економічною необхідністю, яка зумовлена міжнародною економічною інтеграцією України до світового співтовариства та пов'язана з міжнародною кооперацією виробництва і розширенням міжнародної торгівлі, що спричинило вихід процесу концентрації і централізації капіталу за межі національних кордонів.

Згідно з чинним законодавством України (стаття 11 Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного

контролю") Національний банк та Кабінет Міністрів наділені певними повноваженнями у сфері валютного регулювання. (5;с.4)

У сфері валютного регулювання Кабінет Міністрів України має такі повноваження:

визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;

бере участь у складанні платіжного балансу України;

забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей;

забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України;

визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у некон-вертованих іноземних валютах, що використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

Важливою складовою валютної політики є також валютний контроль. Згідно з чинним законодавством України Національний банк є головним органом валютного контролю, який забезпечує виконання уповноваженими банками та уповноваженими фінансово-кредитними установами функцій щодо здійснення валютного контролю та регламентує відповідальність за порушення валютного законодавства України.

Одним із елементів валютної політики є міжнародне валютне співробітництво України та участь у міжнародних фінансових організаціях

З метою забезпечення валютно-фінансової політики держави та розширення її інфраструктури НБУ тісно співробітничає з МВФ, Світовим та Євробанком реконструкції та розвитку, банком міжнародних розрахунків У Базелі, центральними банками Німеччини, Нідерландів, Австрії, Великобританії Франції, а також провідними комерційними банками Західної Європи та США з питань монетарної політики, організації банківського нагляду, банківської статистики, впровадження прийнятих у міжнародній практиці системи рахунків, складання .платіжного балансу тощо. НБУ має кореспондентські'відносини більш ніж з 20 зарубіжними банками.

Значна роль у формуванні довгострокової валютної політики належить міжнародним валютно-фінансовим установам, таким як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).

У квітні 1992 р. на прохання України Міжнародний валютний фонд та Міжнародний банк реконструкції та розвитку ухвалили рішення про

членство України у цих авторитетних фінансових організаціях. Верховна Рада України 3 червня 1992 р. ухвалила відповідний Закон "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду. Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації. Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій". (3; с 5)

Розмір квоти виражається в "Спеціальних правах запозичення" (СПЗ або, інакше, СДР — від англійської абревіатури 8ВК "8ресіа1 Пгаууіп Кі^Ьїз"). СПЗ — це міжнародні резервні та платіжні засоби, що випускаються Міжнародним валютним фондом і використовуються для безготівкових міжнародних розрахунків та як розрахункова одиниця. Вони розподіляються між країнами — членами МВФ пропорційно до їхніх квот.

У 1994 році країни-засновники МВФ прийняли рішення про встановлення прямої залежності між розміром сплачуваних квот та кількістю голосів під час визачення політики Фонду та розв'язання поточних проблем. Частка найбільших країн- членів МВФ (США, Німеччини, Японії, Франції, Великобританії) в розподілі квот та кількості голосів становить 40% їх загального числа.

Розмір квоти України в 1997 році становив 997,3 млн. СПЗ і відповідно 10223 голоси.

Loading...

 
 

Цікаве