WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Грошi - закономiрностi виникнення, суть, еволюцiя i форми - Курсова робота

Грошi - закономiрностi виникнення, суть, еволюцiя i форми - Курсова робота

Вказані особливості грошей як товару зберігаються і тоді, коли носієм грошової суті перестає бути певний конкретний товар. Саме завдяки цьому звичайний клаптик паперу чи просто знак може забезпечити розв'язання внутрішніх суперечностей конкретних товарів і їх взаємний обмін.

Будучи безпосереднім втіленням абстрактної, суспільно необхідної праці, гроші є явищем суспільним. Вони – не є річ, а уречевлена форма відносин між людьми, які виникають з приводу обміну продуктами праці в процесі відтворення. Якраз той факт, що гроші втілюють лише певні відносини між людьми – відносини, що грунтуються на принципі еквівалентності, - спричинює їх історичний характер, динамізм і постійний розвиток. Вони існують не скрізь і не завжди і повинні змінюватись в міру розвитку втілених у них суспільних відносин.

Суспільний характер грошей є однією з найхарактерніших їх ознак, яка констатує гроші як самостійну економічну категорію. Ця ознака грошей одержала сьогодні загальне визнання в усіх напрямах економічної думки, що є важливим досягненням її в пізнанні суті даної категорії.

Більш повно суть грошей розкривається у функціях, які вони виконують. Перша з них – міра вартості (цінності). Ця функція полягає в тому, що гроші служать матеріалом для вираження вартості усіх інших товарів. Це відбувається тому, що і в товарах, у грошах втілена уречевлена людська праця, а за допомогою грошей відбувається порівняння їх вартості (цінності). Вартість товару, виражена в грошах, є його ціною.

Функцію міри вартості (цінності) гроші виконують як уявні в думках, або ідеальні гроші. Вагова кількість металу, прийнятого у певній країні за грошову одиницю, становить масштаб цін. За допомогою цієї чисто технічної функції грошей надають шкалу для вираження вагових кількостей металу. Так, 1,505 г чистого золота до 1953р. називалось доларом. В Росії до 1987р. масштабом цін був рубль, який містив 0,774234 г чистого золота. [8,106 ]

Спершу грошові одиниці та їхні назви, як правило, були пов'язані з певною вагою благородних металів. Наприклад, фунт стерлінгів означав фунт срібла. З часом золото витіснило срібло, але стара назва лишилася, хоч вона вже означала значно меншу кількість золота, яка за вартістю дорівнювала фунту срібла.

Якщо ціна золота незмінна, то при зменшенні золотого вмісту грошової одиниці вдвічі (наприклад, замість двох грамів один) ціни всіх товарів повинні піднятися вдвічі.

Якщо це не відбувається офіційно, то на практиці таке зниження товарних цін здійснюється стихійно через певний проміжок часу. Зміна масштабу цін у бік зниження (тобто зменшення золотого вмісту грошової одиниці та зростання ціни на золото) має назву девальвації. Тому для стабільності економіки країни краще, коли масштаб цін виконує свою функцію якнайдовше.

Практика ціноутворення багатьох країн світу свідчить про те, що в період виконання золотом функцій грошей (панування золотого стандарту) ціни товарів протягом тривалого часу залишаються стабільними. Наприклад, у 19 ст. загальне підвищення цін відбувалося лише в роки війни (у цей час припинявся обмін паперових грошей на золото), а по війні ціни знижувалися і досягли попередніх масштабів.

Виконання грошима функцій міри вартості не залежить від держави (тобто це об'єктивна функція), а масштаб цін – технічна функція, яка залежить від волі держави, встановлюється законодавчим шляхом.

Як міра вартості золото змінює величину своєї вартості із зміною продуктивності праці на добування його.

В останні десятиліття штучний характер масштабу цін постійно посилювався. Це зумовлено насамперед зростаючим відривом офіційної (встановленої державою) ціна золота від його реальної вартості. Так, 1934р. казначейство США визначило ціну золота: 35 доларів за одну тройську унцiю (31,1 г чистого золота). Вона зберігалася до 1973р., у той час як ринкова ціна золота сягнула близько 200 доларів за унцію у 1974р. З 1975р. штучний масштаб цін на золото перестав існувати.[8,107]

Як посередник у процесі обігу товарів гроші виконують функцію засобу обігу, служать інструментом їх реалізації. Цю функцію можуть виконувати лише реальні гроші, тобто наявні золоті монети, злитки та інші або їх паперові замінники.

У товарному обігу, де акти купівлі і продажу товарів відокремлені (товаровиробник продає товар, отримує гроші, але інший товар купує не зразу) гроші, будучи миттєвим посередником, долають суперечності безпосереднього обміну, але створюють при цьому формальну можливість економічної кризи (тобто поглиблюють суперечності процесу обміну).

Спочатку функцію засобу обігу золото виконувало у злитках. Згодом невеликим злиткам надають певної форми, на них ставлять відповідний штамп, і вони набувають форми монети.

У процесі обігу золото і срібло поступово стиралися, але певний час функціонували як повноцінні монети. Держава встановлювала той ступінь зносу металу, який робив благородні метали непридатними для обміну. Згодом вона сама стала карбувати неповноцінні срібні й мідні монети як замінники повноцінної золотої монети. Ця практика та роль благородних металів як миттєвих посередників у сфері обміну зробили можливою заміну грошового товару знаками (символами) вартості – металевими і паперовими.

Вперше паперові гроші з'явилися в Китаї у 17ст., у Росії – в 1769р. Починаючи з кризи 1929-1933 рр. у більшості країн, а в 1936р. – в усіх капіталістичних країнах функцію засобу обігу виконували тільки грошові знаки.[8,108]

Функції грошей як міри вартості та засобу обігу – дві найважливіші функції.

Оскільки благородні метали в епоху золотого стандарту перетворилися на основну форму багатства, у його суспільне вираження, то товар нерідко продавався з метою заволодіти цим багатством. Так гроші випадали з сфери обігу і перетворювалися на скарб. Таке накопичення грошей здійснювалося й для того, щоб застрахувати себе від випадковостей ринку, а з появою лихварзького капіталу воно стає самоціллю.

Накопичення грошей як скарбу в умовах капіталізму здійснюється з метою придбання засобів виробництва (амортизаційні відрахування), предметів тривалого користування, предметів розкоші та ін.

В умовах золотого стандарту скарби виконували роль стихійного регулятора грошового обігу (при скороченні виробництва і обігу товарів частина грошей ставала зайвою, перетворювалася на скарб і навпаки). В сучасних умовах вони не виконують цієї функції, оскільки відсутній розмін грошових знаків на золото.

Після припинення в 30-х роках розміну банкнот на золото у багатьох країнах до другої половини 70-х років було заборонено приватне володіння золотом, що прискорило його приватну тезаврацію – нагромадження золота приватними власниками у вигляді скарбу чи страхового фонду (з 1945 по 1976р. вона збільшилася з 6,9 до 24,9 тисяч тонн золота). Після відміни цих обмежень значно збільшився попит на золото приватних тезавраторів, і ціни на нього зросли.

Знаки вартості, не маючи власної вартості (або маючи незначну вартість зумовлену затратами на їх виготовлення), не можуть бути скарбами.

Коли гроші нестабільні, їх намагаються миттєво позбутися (придбати якийсь товар), вберегти від знецінення (покласти в ощадний банк, або придбати більш стабільну валюту). Саме це сьогодні відбувається з українським карбованцем. Така ситуація породжує спекулятивний курс на більш стабільні валюти, фінансові махінації.

У процесі купівлі-продажу товарів розвитку товарного обігу, з'являється такий вид торгових операцій, як купівля без попереднього продажу товарів, відстрочка оплати або якісно нова форма – реалізація товарів у кредит. Слово "кредит" перекладається з латинської як довіра. Виникнення кредитних відносин між товаровиробниками означає, що гроші виступають засобом оплати боргових зобов'язань і виконують функцію засобу платежу. Один товаровиробник у цій операції стає кредитором, другий – боржником.

Отримуючи товар, боржник дає кредитору письмове боргове зобов'язання (вексель), в якому підтверджує своє зобов'язання в певний строк сплатити грошову суму. Коли боржник сплатив за векселем, кредитор повертає видане зобов'язання, гроші в цьому випадку виконують функцію засобу платежу. У цій функції гроші використовуються також при виплаті заробітної плати, позик, податків, орендної плати та ін. Банки, що вперше виникають у середньовіччі, скуповують звичайні векселі і розраховуються банківськими векселями або банківськими банкнотами, які і є кредитними грошима. Розвиток кредитних відносин веде також до появи кредитних грошей (векселів, чеків), які водночас з паперовими грошима обслуговують процес обігу товарів і послуг.

Розширення мiжнародних економiчних зв'язкiв, насамперед свiтової торгiвлi, привело до появи ще однiєї функцiї грошей – засобу мiжнародних розрахункiв, або свiтових грошей. Спочатку цю функцiю виконували виключно повноцiннi (золотi) грошi. У функцiї свiтових грошей золото має потрйне призначення:

Loading...

 
 

Цікаве