WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Класичний та неокласичний варіанти кількісної теорії грошей. “Трансакційний варіант“ І.Фішера та “кембріджська версія”. Внесок Д.Кейнса у розвиток кіл - Реферат

Класичний та неокласичний варіанти кількісної теорії грошей. “Трансакційний варіант“ І.Фішера та “кембріджська версія”. Внесок Д.Кейнса у розвиток кіл - Реферат

загальної узгодженої думки відносно майбутнього. Із факту нагромадження грошей він прямолінійно виводив низький платоспроможний попит у господарстві.
У своїй моделі господарської системи Дж. Кейнс намагався перебороти "класичну дихотомію", що створила глибокий розрив між реальними і грошовими процесами. Головним каналом зв'язку між цими двома сферами слугує у ньогонорма процента, що знаходиться під впливом сил грошового ринку і одночасно впливає на прийняття рішень про майбутні капіталовкладення.
Істинну важливість, за словами Дж. Кейнса, гроші набувають лише в теорії процента. Чим сильніша неясність відносно динаміки процента, тим більші запаси грошей створює господарюючий агент і тим більше скорочується його попит на продукцію поточного виробництва.
Дж. Кейнс відводив важливе місце аналізу мотивів нагромадження грошей: трансакційний, обачності та спекулятивний. Перші два відображають традиційну роль грошей як засобу обігу і платежу. Вони переважно об'єднуються під загальною рубрикою трансакційного попиту, який залежить від суми товарообмінних угод чи доходу. Але головна новизна у Дж. Кейнса - виділення третього елемента попиту на гроші - попиту на спекулятивні залишки. Дж. Кейнс пов'язував його з динамікою ціни фінансових активів чи облігацій. Тим самим він увів в аналіз розподілу індивідуумом свого доходу проблему вибору. І, що є дуже важливим, в якості фактора, що регулює цей елеменг попиту на гроші, як і весь попит, виступає норма процента.
Таким чином, сукупний попит на гроші (М) складається з двох частин-трансакційного (ЛІ І), що є функцією доходу, і спекулятивного {М II), що є функцією процента:
М=М1+M2=L1(y)+L2(i),
де L1(y)-функція доходу;
L2(i) - функція процента.
Учасник господарського обороту, з одного боку, намагається максимізувати прибуток і з цією метою інвестує тимчасово вільні грошові кошти в різноманітні види фінансових активів, а з іншого-створити ліквідний резерв, необхідний для господарського маневру при змінах кон'юнктури. Врахування протилежних факторів приводить його до "точки рівноваги", що визначає співвідношення грошей і "облігацій" у його балансі.
Отже, Дж. Кейнс перебудував теорію грошей, ввівши в неї норму процента. Він перетворив гроші в один із важливих факторів формування інвестиційного попиту і відсунув на другий план традиційний зв'язок грошей і цін.
Теорія грошей Дж. Кейнса глибоко вплинула на всю систему економічних уявлень Заходу. Однак післякейнсіанський розвиток призвів до різкого падіння інтересу до грошової проблематики взагалі і до кейнсіанських пропозицій зокрема.
Це можна пояснити тим, що кейнсіанська доктрина народилась у розпалі великої економічної депресії, коли грошово-кредитна політика була паралізована і не могла забезпечпти виходу капіталісіичної економіки із хронічної кризи.
Пропозиції Дж. Кейнса давали можливість впливати передусім на зайнятість і обсяги виробництва як найбільш "вузькі" місця в розвитку економіки. Разом з тим кейнсіанські "рецепти", що базувалися па політиці "дешевих грошей", неминуче включали інфляційний елемент: надходження в обіг великої кількості платіжних засобів вело до порушення пропорцій у грошовій сфері, підживлювало процеси знецінення грошей і стимулювало зростання цін.
І коли період великої економічної депресії минув, певною мірою і завдяки політиці "дешевих грошей", погляди економістів і політиків були звернені до іншого інсірументу впливу на кон'юнктуру-до системи бюджетних заходів, що сприяло поширенню недооцінки грошових факторів.
Падінню авторитету вчення Дж. Кейнса сприяла непристосованість його моделі для аналізу господарських ситуацій, що характеризуються стійким підвищенням загального рівня цін. Це призвело до критики кейнсіанства в кінці 60-х - на початку 70-х років 20століття і до швидкого розчарування у цьому вченних. На перший план висунулася проблема ін-фляції і ролі в ній грошових факторів. Ця сфера аналізу завжди була традиційною вотчиною кількісної теорії. За кейнсіанством стійко закріпилася репутація "проінфляційної доктрини", що ігнорує цінову динаміку і приносить купівельну спроможність грошей у жертву завданням забезпечення високих темпів економічного росту.
Підсумовуючи розгляд кейнсіанського напряму у кількісній теорії грошей, необхідно зазначити, що не заперечуючи принципово значення кількісного чинника впливу на ціни і реальну економіку, зовсім по-іншому трактує механізм цього впливу та його значення. Дж.М.Кейнс виходив з того, що ринковій економіці внутрішньо властива розбалансованість та нерівномірність(циклічність) відтворювального процесу, який зумовлює низьку ефективність монетарних факторів економічного регулювання, особливо на коротких часових інтервалах, і вимагає більш прямого і потужного втручання держави в економічні процеси, зокрема через через механізм фіскально-бюджетної політики. У механізмі впливу кількісного фактора на економіку Кейнс на перше місце ставив динаміку процентної ставки та пов'язаний з нею інвестиційний процес, а не зміну цін.
Загальне розчарування в чудодійному характері кейнсіанських рецептів різко посилило вплив прихильників неокласичної теорії грошей, які висунули концепцію монетаризму.
ЛІТЕРАТУРА
1. Гальчинський А. С. Теорія грошей. - К.: Основи, 1996.
2. Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник. - К.: КНЕУ,2001.-602с.
3. Гроші та кредит. / За ред.Б. С. Івасіва.- Тернопіль: Карт-бланш, 2000.-510.
4. Єпіфанов А. О., Міщенко В. І., Гребник Н. І. Грошово-кредитна політика в Україні; тенденції та перспективи. // Фінанси України, -2000.- №9.
5. Синбченко М. І. Кон'юнктурна теорія грошей. М. І. Туган - Барановського.// Фінанси України. - 2000.- №9.
6. Мельничук О. М. Законодавчі основи та найважливіші параметри грошово-кредитної політики.// Фінанси України, 2000, -№7.
7. Жан - Поль Бландіьєр. Валютний курс: його місце і роль у перехідній економіці.// Фінанси України, 2000, - №8.
8. Остапець А. І. Остапець Л. В. Банківська система України: стан і проблеми розвитку.// Фінанси України, 2000 - №8.
9. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. - К.: Основи, 1996. - Розд. 1.
10. Деньги / Сост. А. А. Чухно. - К., 1997.
11. ВСТУП до банківської справи / Відп. ред. М. І. Савлук. - К.: Лібра,
12. 1998.-Розд. 2.
13. Жуков Е. Ф. Обшая теория денег и кредита. - М.: Банки и биржи.
14. Деньги, кредит, банки / Авт. колл. под рук. Г. И. Кравцовой. - Минск: Меркаванне,1994.
15. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег. - М.: Прогресе, 1978.
16. Косолапов А. Г. Грошово-кредитна політика - гарант стабілізації економіки України // Фінанси України. - 1997. - № 7.
17. Долан Э, Д. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная полика СПб: Оркестр, 1994.
Loading...

 
 

Цікаве