WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Цінні папери й формування фондової біржі. Види цінних паперів - Реферат

Цінні папери й формування фондової біржі. Види цінних паперів - Реферат

Скоріше можна сказати, що це потенційний, можливий доход акціонера.
Важливою перевагою акціонерного товариства є також його обмежена відповідальність за зобов'язаннями. Власник акцій ризикує лише капіталом, вкладеним в акції. В акціонерних товариствах формується демократичне управління, розширюється громадський контроль за фінансово-господарською діяльністю, стимулюється якісна праця акціонерів-пайовиків.
Облігації
Функцію мобілізації зовнішніх фінансових коштів досить ефективно виконують такі цінні папери, як облігації. Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк, з виплатоюфіксованого щорічного відсотка.
У кожній країні існує своя специфіка емісії та розповсюдження облігацій. Законом України "Про цінні папери" визначено такі вимоги до емітентів облігацій: по-перше, акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більшу від 25% розміру статутного фонду і тільки після повної оплати всіх раніше випущених акцій; по-друге, емітент, випускаючи в обіг облігації, мусить бути незбитковим протягом останніх трьох завершених фінансово-господарських років або з часу утворення, якщо даний строк менший трьох років;
по-третє, емітент не повинен мати прострочену заборгованість кредиторам і за внесками до бюджету;
по-четверте, емітент зобов'язаний цілком сплатити статутний фонд на той час, коли він приймає рішення про емісію облігацій.
Вказана інформація, звичайно, надається відповідним фінансовим органам, які перевіряють і реєструють її, дають дозвіл на випуск облігацій. Водночас і потенційні інвестори перед купівлею облігацій все-таки самостійно мають з'ясувати реальний фінансово-економічний стан даного емітента.
В Україні як боргове зобов'язання облігації випускаються двох видів: а) облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик; б) облігації підприємств. Крім того, облігації можуть бути іменними і на пред'явника, відсотковими й безвідсотковими (цільовими), можуть вільно обертатися або з обмеженим колом обігу. Вільне обертання облігацій зумовлює їхню номінальну й ринкову вартість, або ціну. Номінальною називається вартість облігації, зазначена в ній. Ціна, за якою облігації купуються і продаються на ринку, називається курсом облігацій. Цей курс залежить від номінальної вартості, річного доходу, який вона приносить, рівня позичкового відсотка, кількості років, що залишилася до погашення облігації, та співвідношення між пропонуванням облігацій та попитом на них.
На курс облігацій відчутно впливає стан економіки, державних фінансів та грошового обігу. В умовах інфляційного знецінення грошей попит на облігації різко зменшується і водночас зростає попит на звичайні акції та облігації, що конвертуються. Облігації всіх видів купуються громадянами лише за рахунок їхніх особистих коштів. Підприємства можуть придбати облігації всіх видів за рахунок чистого прибутку. Облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик випускаються на пред'явника. Обов'язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару (послуги), під які вони випускаються. Отримані кошти від реалізації облігацій внутрішніх республіканських і місцевих позик направляються до відповідного бюджету, а підприємств - на цілі, визначені при їх випуску.
Щоб компетентно прийняти рішення про купівлю облігацій, важливо визначити прибутковість облігацій і перевірити, чи не завищена її ціна. Наприклад, на ринку цінних паперів підприємство А пропонує облігації з номінальною вартістю по 10 тис. грн. на строк 2 роки, із скидкою 10% від номіналу. Щомісячні виплати процентів - 3% від сплаченої частки облігацій.
Прибутковість даного виду облігацій визначається як відношення доходу (процентів) до ціни. Але важливо також знати, що дасть дана купівля в результаті примноження чи зменшення капіталу, тобто на момент погашення цієї облігації. Якщо в нашому випадку облігація продана на 10% дешевше від номіналу, то це означає, що вона продана з диспонтом (скидкою), і на момент погашення капітал має зрости з 9 тис. до 10 тис. грн. Крім цього, вона приносить 3% прибутку щомісячно.
До недавнього часу в нашій економічній літературі облігації трактувалися лише як фіктивний капітал, що є об'єктом спекуляцій і спрямований на нетрудове отримання додаткової вартості. Відкидаючи цю догму, ми виходимо з того, що облігації- фактично свідоцтва про надання позики для створення підприємств; тому й дають їх власникам право на отримання встановленої частини прибутку у вигляді відсотка, а частина його виділяється для сплати виграшів.
Отже, відсоток - частина чистого прибутку, створеного у виробництві і вираженого в грошах, що сплачується власникам облігацій за тимчасове користування позиченими коштами. Величина відсотка як плати за кредит регулюється законодавством. Він має покривати витрати кредитних закладів, формувати доходи й приносити прибуток. Межі відсотка коливаються між дивідендом і позичковим відсотком.
Інша догма проголошувала, що облігації випускаються лише державою. Нібито вона шляхом розміщення державних позик мобілізує кошти трудящих на розвиток економіки і в інтересах усього народу. Але чи суперечитиме інтересам народу випуск облігацій підприємствами чи будь-якою іншою юридичною особою? Звичайно, ні; тому Закон України "Про цінні папери" надає право вільного випуску облігацій всім підприємствам, особливо тим, які вже склалися як потужні виробники. Для них мобілізація додаткових коштів за допомогою акцій є порівняно дорожчим джерелом. Адже за акції потрібно безстрокове сплачувати дивіденд. Випуск же облігацій здійснюється на зазначений період і за твердо встановлену плату у вигляді відсотка.
Із закінченням терміну облігаційної позики підприємство-емітент зобов'язане викупити облігації у власників. Коли ж фінансове становище не дає можливості це зробити, то емітент зобов'язаний замінити старі облігації на нові. Це ще раз підтверджує, що випуск і продаж облігацій безпосередньо пов'язані з кінцевими результатами діяльності підприємств, від яких залежать й особисті надходження. Облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик е Цінними паперами особливого типу. Відсотки на них платить держава з державного бюджету. Але вигода для держави набагато перевищує витрати на реалізацію позики, тому вона не має викликати сумніву. Для того щоб забезпечити успішну реалізацію облігацій державних та місцевих органів управління, емітенти мусять гарантувати індексацію їхніх номіналів і відсотків. На перших порах для завоювання авторитету держава могла б вдатися
Loading...

 
 

Цікаве