WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Цінні папери й формування фондової біржі. Види цінних паперів - Реферат

Цінні папери й формування фондової біржі. Види цінних паперів - Реферат

власником, та не є господарем акціонерного товариства, тому що не бере участі в управлінні ним. У цьому криється принципова відмінність привілейованих акцій від звичайних.
За рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні товариства після сплати податків, інших платежів та відсотків за банківський кредит, власникам акцій сплачується дивіденд, розмір якогозалежить від маси прибутку, співвідношення між його нагромаджуваною та споживаною частинами, виду й кількості акцій та інших факторів. Намагання акціонерних товариств підтримувати дивіденди на високому рівні пояснюється тим, що від цього залежить курс акцій і визначається рейтинг корпорації, який, у свою чергу, визначає її спроможність через високу репутацію залучати достатню кількість позичкового капіталу або використовувати для додаткового випуску акцій. Отже, акція є формою розподілу частини додаткового продукту за вартістю, а тому дивіденд нічого спільного не має з розподілом за працею.
Громадян колишнього СРСР тривалий час повчали, що згідно з "Капіталом" К. Маркса дивіденд є частиною реалізованої додаткової вартості, джерелом нетрудових доходів і тому його не можна узгодити з трудовим вкладом. Адже розміри дивіденда пропорційні номінальній ціні акції, а не трудовому вкладу. Як же тепер ми маємо розглядати дивіденд?
1. Насамперед слід мати на увазі, що політики минулого орієнтували теорію на розробку версії "споживацького соціалізму", в якому основними засобами виробництва володіла держава та її органи. Тому й функцію виробничого нагромадження могли виконувати виключно ці органи. Нині ж, коли визнано право кожного громадянина України володіти засобами виробництва, він може здійснити його з допомогою купівлі акцій, тобто брати участь у виробничому нагромадженні. Якщо існує право формування засобів виробництва, то чому ж не визнати і право дивіденду. При цьому не треба боятися диференціації доходів у власників акцій, тому що вона стимулює вдосконалення виробництва, робить усіх власників акцій співвласниками колективного за своїм характером виробництва. Побоювання стосовно того, що власники акцій можуть жити не працюючи, знімаються за допомогою відповідної податкової політики.
2. У тлумаченні дивіденду слід виходити з того, що хоч він не є безпосереднім результатом праці власника вкладених в акцію коштів і в такому розумінні допустиме його тлумачення як нетрудового доходу, проте він не може привласнюватися всіма працівниками акціонерного підприємства. Адже, скажімо, за кошти акціонерів тут здійснюється технічна модернізація і забезпечується таке вдосконалення технологій та організації виробництва, яке й забезпечує зростання продуктивності живої праці. Отже, зростання продуктивності праці, а не інтенсифікація забезпечило збільшення прибутковості. При цьому трудові зусилля працівників акціонерного підприємства залишаються незмінними. Тоді за що ж їм додатково платити? Справедливо, що ці кошти перетворюються в джерело дивіденду. Більше того, підвищення оплати праці працівників акціонерного товариства за рахунок вкладення коштів акціонерів було б украй недоцільним, призвело б до прямого "паралічу" їхньої заінтересованості в інтенсивній праці. Саме таке становище нині склалося на державних підприємствах, що стало одним із факторів поглиблення кризи.
3. За вільного продажу акцій неможлива і гіпертрофія економічної влади в акціонерних товариствах. Запобігти цьому можна шляхом законодавчого регулювання величини індивідуального володіння акціями, придбанням певного пакета акцій колективом підприємства та державою. Водночас акції працівників акціонерного товариства становлять довготривалу основу їхньої матеріальної заінтересованості, роблять кожного господарем, що зацікавлений у стабільній діяльності підприємства на далеку перспективу. Якщо ж колектив підприємства виступає як один із засновників акціонерного товариства, то він бере безпосередню участь у визначенні загальної кількості акцій (вона не може бути більшою за статутний фонд чи вартість усього майна), а також у вирішенні питань, кому і скільки акцій продавати.
4. Акціонерні товариства мають незаперечні переваги над державними підприємствами. Адже власники акцій, навіть не працюючи на підприємстві, зацікавлені в підвищенні його прибутковості. Більше того, акціонери можуть підтримати і таке рішення, щоб прибуток, скажімо, не розподіляти між акціонерами, а повністю використати на закупівлю досконалішого обладнання. Наприклад, акціонерне товариство із статутним фондом в 10 млн. грн. отримало після сплати податків прибуток в 1 млн. грн. Це означає, що можна сплатити дивіденд в 10%. Але акціонерне товариство вирішило закупити новітнє обладнання для докорінної реконструкції основних виробничих фондів. За умов ринкової економіки все майно вже становитиме 11 млн. грн., вартість однієї акції вже дорівнюватиме не 1000 грн., а 1100 грн. Коли ж врахувати подальші перспективи зниження витрат матеріалів та праці, то ринкова вартість акцій додатково зросте ще на 50-100 грн. Ось чому акціонерам вигідніше вкладати кошти в технічне й технологічне вдосконалення виробництва, ніж прагнути до постійного збільшення дивідендів.
Величина дивідендів не може бути довільною. Вона залежить насамперед від величини прибутку, тривалості періоду, по Закінченні якого оцінюється цей прибуток, від бажання людей заощаджувати чи витрачати кошти на поточні споживацькі потреби, від величини ризику, економічної кон'юнктури та індексу інфляції, оскільки вона змінює купівельну силу грошових одиниць.
За умов корпоратизації, що розгорнулася лише в 1995 р., розрахунок розміру сплати дивідендів складається з обсягу річного чистого прибутку акціонерного товариства після корпоратизації.
Абсолютний розмір дивідендів залежить від величини чистого доходу і загальної кількості акцій.
Відносний розмір дивідендів залежить від абсолютних розмірів дивідендів, поділених на номінальну вартість акцій.
Власнику важливо знати ефективність володіння акцією. Якщо акціонер володіє акцією весь рік, то для визначення доходів, який складається із зрослої курсової вартості акції і дивіденду.
Однак акція може купуватися і після початку фінансового року або ж продаватися до його закінчення. Тоді у формулу вноситься додаткова поправка на строк володіння акцією.
Тут слід мати на увазі, що, по-перше, всі нарахування дивідендів акціонерні товариства проводять виходячи з номінальної вартості акції незалежно від їх курсової ціни; по-друге, доход акціонера від підвищення курсової вартості акції може бути реалізованим лише при продажу її за новою ціною, що зросла й проявляється у вигляді збільшення капіталу.
Loading...

 
 

Цікаве