WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Банківська система зарубіжних країн - Реферат

Банківська система зарубіжних країн - Реферат

прискорився в період націоналізації з 1982 р по 1986р.
Не дивлячись на процес приватизації, на державний сектор продовжує приходитись ще значна кількість комерційних банків. В З 1946 р. Булі націоналізовані Креді Ліоне, Національний банк для торгівлі і промисловості і Національний паризький банк обліку цінних паперів, одночасно в інвестиційних банках з'явилися урядові комісари.
В1982 р булі додатково націоналізовані ще 39 банків, в тому числі фінансові компанії, у минулому інвестиційні банки; у тому числі, булях націоналізовані всі банки, які вже належали "гігантам" - або Паризькому промисловому і комерційному кредиту або Паріба (Креді дю Нір); це відбувалося по мірі того, яку їх баланс починав перевищувати 1 млрд фр. У результаті цього заходу було "націоналізовано" біля 90% депозитів і 84% кредитів банків країни. Результат цієї націоналізації її позитивним активом, не вдаючись в політичні дискусії, безумовно є спасіння банків, котрі, залишившись приватними, випробували б значні труднощі (Банк Ротшильда, Вормса, Креді дю Нір), перебудова банківської системи, тобто її зміцнення, що було б набагато складніше зробити, якщо б у банків не було одного і того ж власника і, нарешті, організації більш інтенсивного соціального діалогу між цими банками, що диктувалося законами держсектора.
У пасиві націоналізації німа "пограбування" минулих володарів, як про це не раз говорилося: їм заплатили в середньому на 15% більше першочергової оціночної ринкової вартості; у деяких випадках ціна набагато перевищувала прибутковість націоналізованої встанови (наприклад, у випадку з Марсельським кредитним товариством) напроти, зміни і гальмування процесу націоналізації погіршували клімат в середині цих підприємств.
Хвиля приватизації, яка почалася л листопаді 1986 долі і продовжувалась до березня 1988 долі, в основному торкнулася банків: майже всі сморід були денаціоналізовані, крім групи СІС (Промисловій і комерційний кредит), Марсельського кредитного товариства і Банка Британії; однак Сосьєте Женераль, один з трьох банків, націоналізований ще в 1946 році, залишився державним.
Перед усім, жалість викликає тієї факт, що приватизація не була зроблена шляхом збільшення капіталу, який був явно недостатнім за всіма критеріями; у цій приватизації сильно був великим ідеологічний чинник, при цьому недооцінювалося ті, що підказував здоровий глузд. Статус змішаної економіки, який міг би явитися результатом цієї приватизації, навіть при незначній частці держсектора не був би перешкодою для динамічного і прибуткового управління, що було характерний для державних банків в 1982-86рр.
Діяльність французьких депозитних банків, як і всіх комерційних банків, підвищилася під впливом конкуренції, пов'язаною зі спрощенням бануївських операцій. З кінця 60-х рр смороду "кинулися" завойовувати області, де раніше їх присутність не спостерігалась: фінансування житлового будівництва, надання споживчих кредитів худе. У останній годину відмічається тенденція до непрямої або прямого фінансування деякими комерційними банками сільського господарства, тобто сморід претендують на захоплення операцій, які до теперішнього годині надаються виключно банком Креді Агріколь.
Мимовіль такої "диверсифікації", крупні комерційні банки, продовжуючи універсалізацію своїх операцій, починають вкладати капітал в крупні промислові підприємства, чім раніше займалися інвестиційні банки (фінансові компанії). Ці банки переймають приклад німецьких банків, які вже давно почали займатися подібними операціями.
Подібне розширення ділової активності, а також зміна традиційних для цих банків операцій, особливо під впливом посилення ринкового характеру діяльності, стали вимагати великих зусиль по "трансформації" персоналу.
Як і інші категорії банків, що вимушені розширювати операції за свій рахунок або за рахунок третіх осіб на ринку капіталів, за прикладом США і Великобританії, депозитні банки спробували найбільш вигідним способом отримати для собі велику частку брокерської комісії. Сморід булі ініціатором проведення реформи на Біржі, в результаті якої біржові маклери втратили монополію на здійснення подібних операцій.
Спостерігається також зближення зі Страховими компаніями, які або самі поглинають банки, або поглинаються банками або фінансовими компаніями, або банки створюють власні страхові компанії. Таким чином Паризька спілка страховиків, вже володіючи капіталом Фінансової компанії Суєца і поглинувши Банк Вормс в 1984 р., "зближується" з Паризьким національним банком; а Група національних страховиків узяла контроль над Фінансовою компанією Промислового і комерційного кредиту, в тій година як компанія Загального Страхування Франції інвестувала капітал у Французький банк зовнішньої торгівлі, який, не будучи справжнім комерційним банком, здійснює таку діяльність.
Крім того банки і страхові компанії знаходяться заразом в однакових умовах по відношенню до операцій на Біржі, саме тому і банки і страхові компанії керують портфелем вкладених цінних паперів, організаціями по колективному вкладаннюринкових цінних паперів, яку їх власними, так і їх клієнтів (що торкається банків). Мимовіль сього іншого, як це вже відбувалося на протязі останніх років в США, французькі комерційні банки зустрічають нових конкурентів в особі крупних торгівельно-розподільчих компаній. Останні, маніпулюючи великими торбами гроша, потребують особливо "ізощрьонних" інструментів управління; замість того, щоб їх створювати, сморід надають перевагу часто "заполучати" професіоналів шляхом купівлі банків і відповідно комерційні банки гублять ще одне поле своєї діяльності. Ці торгівельні фірми все частіше випускають власні кредитні картки, що безумовно втягує їх у кредитування, а потім і у банківську справу.
Ощадні каси Франції.
Деручи ощадна каса відкрита у Франції в 1818 році в Парижі за ініціативою Бенжамена Делесера і герцога де Ларошфуко-Ліанкур з метою прийняття заощаджень від економних і підприємливих простих людей. Потім за її прикладом були створені інші каси і у 1835 році був прийнятий перший закон, який давши їм статус приватного суспільно корисної встанови; сьогодні їх називають "публічно-правовими установами, які не переслідують міть вилучення прибутку", тобто сморід можуть, у відповідності з їх першочерговим призначенням, приволікати кошти і видавати кредит - в певних межах - але не розподіляють чистимо прибутком, отриманим від цієї діяльності. Ці кошти повинні ними використовуватися або для поповнення їх власних коштів, або для забезпечення їх клієнтам особливих пільг. До теперішнього годині ці каси були звільненні від податків на прибуток; в рамках процесу спрощення що проходити, сморід тепер підпорядковуються нормам загального права але зберігають свою специфіку, що виражається у відсутності приватних акціонерів.
У 1837 році був прийнятий новий закон, по якому функція зберігання і управління зібраними коштами була передана Депозитно-ощадній касі. З цього годині ця каса отримала прерогативу акумулювати кошти по книжці А, яка являється інструментом, що використовується ощадними касами(а в з 1990 р. касами взаємного кредиту) і користується правом звільнення процентів від податку, що
Loading...

 
 

Цікаве