WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Механізм зміни маси грошей в обороті. Основні принципи діяльності комерційних банків. Форми кредиту - Контрольна робота

Механізм зміни маси грошей в обороті. Основні принципи діяльності комерційних банків. Форми кредиту - Контрольна робота

Вважається, що цей агерегат повністю охоплює і характеризує грошову масу в карїні.
Як бачимо, грошові агрегати відрізняються між собою не тільки кількістю, а й якісно. Так, грошовий агрегат М1виражає масу, яка знаходиться безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу та платежу. Вона найчастіше пов язана з товарною масою, що проходить процес обміну і безпосередньо впливає на ринкову кон юктуру. Обсяг грошової маси в агрегаті М1 передусім залежить від обсягу товарообороту та швидкості обігу грошей. Тому цей агрегат повинен бути особливим об єктом аналізу структури і динаміки маси грошей в обігу та об єктом регулювання грошового обігу.
В інших грошових агрегатах (М2, М3, L) враховані крім того нагромадження грошей у різноманітних формах. Ці гроші тимчасово вийшли з каналів обігу, виконуючи функцію нагромадження вартості. Залежно від характеру та строків цих нагромаджень вони відносяться до різних грошових агрегатів.
При формуванні монетарної програми завдання Національного банку полягає в тому, щоб обгрунтувати та визначити оптимальні параметри монетарних показників розвитку грошово-кредитного ринку, які б сприяли досягненню економічної рівноваги.
Для прогнозування монетарної програми за основу приймаються такі економічні показники: обсяг ВВП та НД, розмір державного бюджету (в основному його дефіциту), індекси цін та інфляції, коефіцієнт зайнятості (рівень безробіття) стан платіжного балансу країни, місце останього у світовій системі господарювання та деякі інщі. Далі методом математичного моделювання розробляються альтернативні варіанти, із яких вибирається оптимальний, що закладається в основу концепції економічної стабілізації. Згідно з виробленою державною концепцією економічного і соціального розвитку прогнозуються основні монетарні показники. В основі визначення монатарних показників лежить рівняння обміну кількісної теорії:
М V = PY,
де, М грошова маса;
V швидкість обороту грошової маси;
Y обсяг реального валового внутрішнього продукту;
P рівень цін (інфляції).
З допомогою цього рівняння при заданих обсягах базових економічних показників, рівні інфляції та швидкості обороту грошей можна прогнозувати обсяг грошової маси як одного із головних показників монетарної програми, яка повинна забезпечувати задану траєкторію економічного розвитку.
Після цього визначаються інші параметри монетарних показників, в тому числі структурні (агрегатні) показники грошової маси (М0, М1, М2 і М3), обсяги кредитів комерційних банків, розміри ринкової процентної ставки, обмінного курсу, коефіцієнтів ліквідності банків, стану їхніх зовнішніх активів, можливостей виконання економічних нормативів тощо. Після додаткового опрацювання ці показники приймаються як проміжні орієнтири монетарної програми.
Необхідно зауважити, що згадані вище показники визначаються на кінцеву дату прогнозного періоду. Проте, як відомо, ситуація на грошовому ринку має властивість неочікувано змінюватися. Тому без належного відслідкування, аналізу ституації та без необхідного коригуючого впливу Національного банку вона може вийти з-під контролю, що призведе до зриву виконання не лише проміжних орієнтирів монетарної політики, але й завадить досягненню кінцевої мети розвитку економіки.
Тому, щоб досягнути проміжних орієнтирів монетарної програми потрібно розрахувати і тримати під контролем поточні показники, які характеризують регулюючий вплив Національного банку на грошово-кредитний ринок, у тому числі обсяги кредитної емісії, ставки обов язкового резервування депозитів комерційних банків, орієнтири процентної і курсової політики тощо. Згадані показники за певний період часу розраховуються виходячи із співвідношень, що склалися у звітному періоді між ними та основними показниками діяльності комерційних банків. Серед співвідношень, які використовуються, є взаємозв язок між грошовою базою, кредитами уряду і комерційним банкам, динамікою зовнішніх активів та деякими іншими показниками Національного банку, з одного боку, та показниками грошової маси (М0, М1), кредитних вкладень, ліквідності, зовнішніх активів та іншими показниками функціонування комерційних банків і банківської системи в цілому, з другого боку. Значна увага приділяється при цьому динаміці грошового мультиплікатора, який відображає взаємозв язок грошової маси (М1, М2) та грошової бази, а також факторам, що впливають на зміну швидкості обороту грошей, динаміку кредитної активності комерційних банків, показники доходів, видатків та дефіциту державного бюджету, зміну зовнішньої заборгованості держави та перпективи її погашення.
Таким чином, у наведеній послідовності від визначення кінцевої та проміжної мети до встановлення показників регулюючого впливу Національного банку на розвиток грошово-кредитного ринку країни формується монетарна програма. Вона є невід ємною частиною загальнодержавної економічної політики і повністю пов язується з основними планово-прогнозними показниками розвитку економіки в цілому і показниками державного впливу на цей розвиток через податкову, бюджетну, цінову, зовнішньоекономічну політику та інші канали впливу держави на економіку.
2. Основні принципи діяльності комерційних банків
Комерційні банки це багатопрофільні кредитні установи, що здійснюють операції у різних секторах ринку позичкових капіталів, обслуговуючи підприємства всіх галузей економіки та населення.
Основними функціями комерційних банків, що визначають їх суть та роль у кредитній системі, є: прийом депозитів від юридичних та фізичних осіб; кредитування підприємств і населення; організація та здійснення розрахунків у господарстві; випуск кредитних знарядь обігу. Усі функції тісно пов язані між собою та дозволяють комерційному банку виступати у якості органа, що емітує платіжні засоби для обслуговування усього кругообороту капіталу в процесі виробництва й обігу товарів.
Найважливіша особливість комерційних банків полягає у їх можливості створювати за рахунок кредиту додаткові платіжні засоби шляхом збільшення залишків на поточних рахунках клієнтів. Усі інші інститути кредитної системи, крім центрального банку, не можуть використовувати емітовані кошти як джерело кредитних ресурсів. У той же час комерційні банки не мають права самостійно емітувати готівкові кошти, оскільки це є монополією центрального банку.
Окрім зазначених базових функцій, комерційні банки можуть виконувати ряд інших операцій, конкретне коло яких визначається особливостями різних секторів ринку і потребами тих груп клієнтів банку, на які він орієнтує свою діяльність. У цьому полягає відмінність комерційних банків від спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що надають обмежене коло послуг. Так, комерційні банки можуть здійснювати операії з купівлі та продажу іноземної
Loading...

 
 

Цікаве