WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Грошова система: поняття та основні елементи - Реферат

Грошова система: поняття та основні елементи - Реферат

обігу.
Стабільність і конвертованість рубля базувалися на надійному фінансовому фундаменті. За десять років (1887-1897) золотий запас збільшився приблизно у 2,5 раза і перевищував 1 млрд рублів. Цьому сприяло традиційно позитивне сальдо зовнішнього торговельного балансу. Бюджет країни був бездефіцитним, а обсяг промислового виробництва за 1890-1899 pp. збільшився вдвічі.
Несподіваним було те, що запровадження в обіг золотих монет не викликало ажіотажу навколо них. Мало того, від них часто хотіли звільнитися як від незручних в обігу. Щодо цього викликає інтерес праця Д. Рікардо "Пропозиція на користь економічного і стійкого грошового обігу...". Д. Рікардо був прихильником золотого стандарту, оскільки без цього, на думку вченого, не може бути стабільної валюти. Проте він добре розумів, що золотий обіг є непідсильним тягаремдля економіки країни. Грошова система, вважав він, повинна бути не лише стійкою, а й економною. А такою вона може бути тоді, коли в обігу перебуватимуть паперові гроші, які можна розмінювати на золото. Д. Рікардо також вважав, що паперові гроші доцільно розмінювати не на золоті монети, а на золоті зливки. При цьому розмін можливий за мінімальних запасів золота. Д. Рікардо зазначав, що запас грошової маси в 3 млн у разі правильного ведення справ є достатнім.
Запровадження золотого стандарту потребувало від кожної краї-ни-учасниці конвертування внутрішньої валюти в золото за фіксованим курсом. Жодних міжнародних норм, які регулювали б валютні відносини, не існувало. У цьому не було потреби. Основою валютних курсів був золотий паритет. Існував вільний експорт-імпорт золота, обмін національної валюти на іноземну не обмежувався. Це сприяло стабілізації валютних курсів. їх відхилення від валютних паритетів обмежувалося вартістю затрат на перевезення золота з однієї країни в іншу. Така система сприяла швидкому економічному зростанню.
З початком Першої світової війни золото поступово перестає виконувати функцію загального еквівалента, грошового товару. Цей процес був дуже тяжким. Війна потребувала багато коштів, виникали дефіцити державних бюджетів, що підірвало золотогрошову систему. У більшості країн золоті монети вилучаються з обігу. У повоєнний період золотомонетний стандарт залишився лише у США. В Англії і Франції було запроваджено золотозливковий стандарт, за якого монети в обіг не випускалися, але забезпечувався обмін банкнот на золоті зливки. Стандартна вага зливків становила 12,5 кг. Деякі країни запровадили систему золотодевізного стандарту. Така система не передбачала прямого обміну національних грошових одиниць на золото, але їх можна було обмінювати на іноземну (девізну) валюту, розмінну на золото.
Система золотодевізного стандарту, юридично оформлена рішенням Генуезькоїконференції (1922 p.), існувала недовго. У період світової економічної кризи 1929-1933 pp. вона зазнала краху. У 1933 р. золоті гроші у США було вилучено з обігу. Видані того часу спеціальні укази вимагали, щоб усі фізичні особи, фірми і банки продали своє золото банкам Федеральної резервної системи (ФРС) та Казначейству за ціною 20,67 дол. за унцію (31,1035 г). У результаті вилучення золота з обігу громадяни США не могли обмінювати долари на золото, і тільки іноземці мали право до 1971 р. купувати золото по ціні 35 дол. за унцію.
Важливим кроком до зниження ролі золота стала Бреттон-Вудська угода (1944 р.) країн антигітлерівської коаліції. Згідно з цією угодою світовими резервами та розрахунковими валютами нарівні із золотом були дві національні валюти - долар США та фунт стерлінгів Англії. Отже, монополії золота в міжнародних розрахунках було покладено край. Водночас США зобов'язалися підтримувати розмін паперових доларів на золото за офіційною ціною 35 дол. за унцію, але тільки для центрального банку та урядових установ інших країн. Висування долара на роль світових грошей потребувало зміцнення його позицій. З цією метою країни - члени Бреттон-Вудської валютної системи встановили твердий паритет своїх валют щодо долара і зобов'язалися підтримувати за допомогою валютної інтервенції курси валют на рівні цих паритетів, не допускати відхилень більш як на 1 %.
Бреттон-Вудська валютна система впродовж 50-60-х років сприяла розвитку міжнародних економічних відносин. Однак вона мала глибокі внутрішні суперечності. Розмін паперових грошей на золото за офіційною ціною був непідсильним тягарем для США. У 1970 р. короткостроковий борг США у 6 разів перевищив золотий запас. Майже монопольна влада долара на світовій арені не сприяла піднесенню могутності об'єднаної Європи і Японії. Спроби вийти з цього становища привели до реалізації ідеї Дж. Кейнса створити "регульовану валюту". Такою валютою стала СПЗ (Special Drawing Rights - спеціальні права запозичення) - штучна валютна одиниця, випуск якої почався з 1 січня 1970 р. Спочатку ця грошова одиниця була прив'язана до золота, її золотий вміст становив 0,888671 г і прирівнювався до долара США. Після девальвації долара у 1971 і 1973 р. курс СПЗ збільшився проти долара в 1,2 раза. Пізніше відмовилися від золотого вмісту і почали визначати вартість СПЗ на основі середньозваженої величини ринкових курсів п'яти валют - долара США, німецької марки, французького франка, англійського фунта стерлінгів, японської єни (рис. 4).
Рис. 4. Компоненти стандартного кошика валют, які визначають вартість СПЗ
Важливий крок до зменшення ролі золота у грошовій системі зроблено у 1968 р. Було скасовано зобов'язання банків ФРС тримати резерви в золоті. У 1914 p., коли ФРС тільки створювалася, в умовах існування золотого стандарту розміри резервів банків залежали від припливу
та відпливу золота. Рух золота підпорядковувався ринковій кон'юнктурі: збільшувався товарообіг - золото із скарбниць залучалося в ринковий кругообіг і, навпаки, зі зниженням ринкової кон'юнктури золото надходило до скарбниць.
До 1945 р. усі банки ФРС були зобов'язані мати золоті резерви в розмірі 40 % номінальної вартості банкнот, випущених ними в обіг, і 35 % суми їх депозитів. У 1945 р. ці пропорції зменшилися до 25 %. У 1965 р. було скасовано вимоги щодо резервів для депозитів у федеральних
Loading...

 
 

Цікаве