WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Еволюція грошово-кредитної системи Росії - Курсова робота

Еволюція грошово-кредитної системи Росії - Курсова робота

погашення понад один рік і зобов'язань банку за депозитними рахунками, кредитами, а також боргових зобов'язань на термін понад один рік. Цей норматив відображає ступінь забезпечення виданих банком позичок відповідними джерелами кредитних ресурсів. Його максимально припустиме значення 1,0.
Ще одне обов'язкове співвідношення - суми ліквідних активів банку і його зобов'язань за рахунками до запитання - норматив ліквідності; максимальне його значення 0,3 (0,2 - для колишніх спецбанків).
Найважливішим показником ліквідності комерційного банку є максимальний розмір ризику на одного позичальника, що визначається як відношення розмірів зобов'язань одного позичальника до капіталу банку і не може перевищувати 1,0 для колишніх спецбанків і 0,5 - для банків, створених у 1988-1989 pp., і 0,75 - для інших банків. При цьому розмір ризику на одного позичальника не може перевищувати 10 % суми активів банку. Цей показник відбиває можливість банку видавати значні кредити одному позичальнику і ліквідність банку.
Оцінним нормативом ліквідності комерційного банку є співвідношення суми виданих кредитів і суми коштів на розрахункових рахунках, поточних рахунках, а також коштів на депозитах (рекомендується не більше
0,7); співвідношення ліквідних активів банку і суми коштів на розрахункових і поточних рахунках, у вкладах і депозитах (рекомендоване значення не менше 0,5); співвідношення ліквідності активів і загальної суми активів (рекомендоване значення не менше 0,5).
З метою підвищення ліквідності й зміцнення фінансової стабільності комерційних банків, захисту інтересів їх вкладників, акціонерів і пайовиків Центральний банк формує систему резервних і страхових фондів, відрахування до яких обов'язкові для всіх комерційних банків. Така система складається з фондів обов'язкових резервів, фонду страхування депозитів у комерційних банках (1 % прибутку комерційного банку), фонду страхування комерційних банків від банкрутств (1 % прибутку). Норматив обов'язкових резервів банків, що депонуються в Банку Росії: за рахунками до запитання - 20 %, за строковими зобов'язаннями - 10-15, за валютними депозитами - 2 %.
Реорганізація фінансово-кредитної системи РФ. Організація фінансово-кредитного обслуговування підприємств, організацій і населення, функціонування кредитної системи відіграють винятково важливу роль у розвитку господарських структур. Від ефективності та стабільності функціонування кредитно-фінансового механізму залежать не тільки своєчасне одержання коштів окремими господарськими одиницями, а й темпи економічного розвитку країни загалом. Водночас еволюція кредитної системи і кредитної справи визначається економічною ситуацією в країні, формами і механізмом господарювання. Кожному етапу історико-економічного розвитку народного господарства відповідають певний тип організації кредитної справи, структура кредитної системи, що задовольняє потреби у кредитно-фінансовому обслуговуванні окремих ланок економіки.
Механізм функціонування кредитної системи постійно змінюється під впливом змін її організаційної структури, організаційно-правових форм здійснення кредитних операцій, форм і методів кредитування і кредитно-розрахункових відносин.
До 1987 р. до кредитної системи СРСР входили банки-монополісти, які очолював Держбанк СРСР. Такій структурі кредитної системи відповідала модель кредитування суб'єктів господарювання, що грунтувалася на адміністративно-командних методах управління кредитом в умовах жорстко централізованої економіки. її економічна сутність полягала в наданні позичок підприємствам "під план" виходячи з планових і фактичних потреб їх у коштах. Реорганізація цієї кредитної системи почалася в 1987 р. Передбачалося змінити організаційну структуру банківської системи, підвищити роль банків, посилити їх вплив на розвиток народного господарства, перетворити кредит на діючий економічний важіль. На першому етапі банківської реформи було створено нову структуру державних банків. Модель реорганізації передбачала такі етапи:
o створення дворівневої банківської системи (Центрального емісійного банку і державних спеціалізованих банків, що безпосередньо обслуговують господарство);
o перехід спеціалізованих банків на повний госпрозрахунок і самофінансування;
o удосконалення форм і методів кредитних відносин з підприємствами різних галузей господарства.
Центральне місце у кредитній системі країни повинен був посісти Державний банк, що виконував раніше функції кредитування підприємств і організацій різних галузей народного господарства.
Отже, передбачалося відокремити емісійну діяльність банків від діяльності з кредитування господарства. На Державний банк покладалися функції координатора діяльності спеціалізованих банків і здійснення єдиної для всіх банків державної грошово-кредитної політики. Інші банки спеціалізувалися на обслуговуванні народногосподарських комплексів (промислово-будівельного - Промбудбанк СРСР; агропромислового - Агропромбанк СРСР; житлово-комунального господарства і соціального розвитку - Житлосоцбанк СРСР) або на обслуговуванні окремих видів діяльності (кредитування населення - Ощадбанк СРСР, зовнішньоекономічної діяльності СРСР - Зовнішньоторговельний банк СРСР).
Основна мета перетворень - наблизити банки до інтересів господарства. Реорганізація деякою мірою активізувала банківську діяльність. Але вона не могла докорінно змінити ситуацію, оскільки, по суті, не торкалася економічних відносин. Не змінилися принципово кредитні відносини: тривало кредитування в напівавтоматичному режимі, зберігавсяадміністративний метод розподілу кредитних ресурсів, не було ліквідовано монопольної структури банківської системи, відбувся лише розподіл сфер впливу спецбанків за відомчим принципом, що збільшувало конкуренцію між ними. Доцільність і вигідність надання коштів у позичку не стали критеріями в діяльності банків. Об'єктивно був необхідний другий етап банківської реформи, спрямований на комплексну реконструкцію системи економічних відносин у галузі кредитування. Його було розпочато в 1988 р. створенням перших комерційних банків, покликаних стати фундаментом для формування ринкових відносин і структур у банківській сфері. Створення такого ринку мало означати заміну адміністративно-командних відносин на гнучкі економічні методи переміщення фінансових ресурсів у сфери найефективнішого використання.
Комерційний статус надає банку значну самостійність у визначенні мети, умов і строків кредитування, рівня процентних ставок, розвитку різноманітних форм банківської діяльності, у використанні отриманого прибутку, визначенні штатів і рівня оплати праці своїх працівників, зміцненні матеріально-технічної бази і вирішенні інших питань.
З метою створення системи грошово-кредитного регулювання, яка відповідала б новим ринковим відносинам, було змінено статус Державного банку і його роль в економіці країни. Банк був виведений з підпорядкування уряду й одержав, таким чином, необхідну незалежність. Після здобуття Росією суверенітету на базі Держбанку СРСР був створений Центральний банк Росії на основі концепції, прийнятої в країнах із розвиненою ринковою економікою.
Згідно з такою концепцією існує кілька моделей створення центральних банків
Loading...

 
 

Цікаве