WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Еволюція грошово-кредитної системи Росії - Курсова робота

Еволюція грошово-кредитної системи Росії - Курсова робота

Народному комісаріату фінансів СРСР:
o Банк фінансування капітального будівництва промисловості і електрогосподарства, перетворений з Банку довгострокового кредитування промисловості і електрогосподарства;
o Банк фінансування соціалістичного землеробства, організований замість численних кредитних товариств і республіканських сільськогосподарських банків;
o Банк фінансування капітального будівництва кооперації, створений на базі Всеросійського кооперативного банку;
o Банк фінансування комунального і житлового будівництва. У роки Другої світової війни зберігалося централізоване державне
управління кредитною системою і всіма її ланками та видами операцій без зміни основних принципів кредитування.
Важливі завдання під час війни виконували ощадні каси. Вони забезпечували обслуговування населення, зокрема виплачували вклади за ощадними книжками робітникам, евакуйованим з районів воєнних дій, продовжували залучати нові вклади, розміщували серед населення облігації державних позик, білети грошово-речової лотереї. Видавалися кредити на збільшення виробництва товарів широкого вжитку з місцевих сировинних ресурсів. В умовах війни Державний банк пішов шляхом розвитку взаємозаліків.
До складу повоєнної кредитної системи ввійшли Державний банк СРСР, Всесоюзний банк фінансування капітальних вкладень, Банк для зовнішньої торгівлі, державні ощадні каси, кредитні кооперативи трудящих, державні ломбарди і радянські акціонерні банки за кордоном [71, с 123].
Основою діяльності кредитної системи та її ланок був народногосподарський план, а його складовими - кредитний і касовий плани Державного банку СРСР.
Основні функції Державного банку:
o акумуляція грошових ресурсів;
o емісія грошей та організація грошового обігу;
o кредитування народного господарства;
o фінансування капіталовкладень;
o організація безготівкових розрахунків;
o касове обслуговування народного господарства;
o касове виконання державного бюджету.
Характерною ознакою банківської системи СРСР була розгалужена мережа банківських закладів. Так, Державний банк мав близько 4,3 тис. закладів.
Будівельний банк виконував такі функції:
o фінансування капіталовкладень;
o акумуляція грошових вкладень для капітального будівництва;
o короткострокове кредитування підрядних будівельних організація;
o організація безготівкових розрахунків у будівництві.
Зовнішньоторговельний банк СРСР виконував функції кредитування зовнішньої торгівлі, міжнародних розрахунків і валютного регулювання.
Кредитні кооперативи створювалися при місцевих комітетах профспілок за місцем роботи працівників з метою надання їм короткострокових кредитів.
Державні ломбарди видавали громадянам короткострокові кредити на строк до одного року під заставу цінностей і особистого майна.
Основна функція ощадних кас - залучати заощадження населення у вклади. На 1 січня 1981 р. на території СРСР функціонувало 79,7 тис. ощадних кас.
Акціонерні банки СРСР за кордоном - Московський народний банк і Ейробанк, засновані в 1919 і 1921 р. у Лондоні і Парижі, згодом у Цюриху, Франкфурті-на-Майні, Відні, Люксембурзі.
Кредитна система Російської Федерації
Традиційне уявлення про банк тільки як про кредитний і розрахунково-платіжний інститут нині суттєво змінилося. Сучасний комерційний банк - це універсальний, багатофункціональний кредитно-фінансовий комплекс, що виконує депозитно-позичкові, інвестиційні, консультаційні та інші банківські операції. Через лізинг, факторинг, проектне фінансування, концентрацію передової технології, використання у банківській практиці новітніх досягнень науки і техніки банки фактично керують науково-технічним прогресом і безпосередньо беруть участь у процесі виробництва. Крім того, широке кредитування бюджетного дефіциту і державного боргу посилює зрощування банків з державними
фінансами і дає банкам можливість впливати на грошову (і не тільки грошову) політику країни.
Державне регулювання банківської системи. У Росії, як і в інших країнах, існує система державного регулювання грошово-кредитної сфери, що дає змогу захищати інтереси населення і банківських структур. Правову основу цієї системи становлять закони "Про банки і банківську діяльність у РФ" (останній варіант був прийнятий Державною Думою 20 січня 1995 р.) і "Про Центральний банк РФ (Банк Росії)" (у редакції від 14 грудня 1994 p.). Відповідно до цих законів Банк Росії, Банк зовнішньої торгівлі РФ, Ощадний банк РФ, комерційні банки, а також інші кредитні установи, що одержали ліцензію на здійснення банківських операцій, утворюють банківську систему Росії. Для фінансування окремих цільових республіканських, регіональних та інших програм можуть створюватися спеціальні банки, банки розвитку.
Банки можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх вкладників і здійснення спільних програм, якщо їх створення не суперечить вимогам антимонопольного законодавства РФ та іншим законодавчим актам.
Банки Росії не відповідають за зобов'язаннями держави, а держава не відповідає за зобов'язаннями банків.
Банки в РФ не залежать від органів державної влади і управління у прийнятті рішень, пов'язаних із здійсненням банківських операцій. Працівникам органів державної влади забороняється брати участь в органах керування банками.
Усі банки на території Росії повинні тримати обов'язкові резерви в Банку Росії та додержуватися економічних нормативів, встановлених Банком Росії.
Центральний банк Росії визначає порядок регламентації, регулювання і контролю за діяльністю комерційних банків, порядок виділення централізованих кредитних ресурсів, установлює такі економічні нормативи діяльності комерційних банків:
o достатність капіталукомерційного банку;
o ліквідність;
o мінімальний розмір статутного капіталу банку;
o максимальний розмір ризику на одного позичальника;
o граничне співвідношення розміру статутного капіталу банку і суми його активів з урахуванням оцінки ризику;
o обмеження розмірів валютного і курсового ризиків;
o обмеження використання депозитів для придбання акцій юридичних осіб.
Достатність капіталу комерційного банку визначається мінімально припустимим розміром статутного капіталу (на цей момент) і граничним відношенням усього капіталу банку до суми активів, зваженої з урахуванням ризику кредитних вкладень і можливої втрати частини вартості. Мінімально припустиме значення цього співвідношення, обов'язкове для всіх банків, становить 0,04 (в Україні - 0,08).
Як оцінне використовується співвідношення капіталів банку і активів з підвищеним ризиком. Рекомендується підтримувати його на рівні не менше 0,1.
Нормативи ліквідності балансу комерційного банку містять обов'язкові й оцінні показники. До першого належать співвідношення банківського капіталу і його зобов'язань: максимально припустиме - 1:25 - для банків, створених на базі спеціалізованих державних банків, 1:20 - для комерційних банків у вигляді товариств з обмеженою відповідальністю й акціонерних товариств закритого типу і 1:15 - для інших комерційних банків.
Обов'язкові також співвідношення активів банку строком
Loading...

 
 

Цікаве