WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Еволюція грошово-кредитної системи Росії - Курсова робота

Еволюція грошово-кредитної системи Росії - Курсова робота


Курсова робота:
Еволюція грошово-кредитної системи Росії
Зміст
Вступ
1. Еволюція кредитної системи дореволюційної Росії.
2. Грошово-кредитна система Росії в умовах адміністративно-командної економіки.
3. Кредитна система Російської Федерації.
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
У Росії з 1769 по 1895 р. існував паперово-грошовий, переважно інфляційний обіг. Лише після реформи Канкріна у 1839-1843 pp. валюту (хоч і на короткий період - до 1853 р.) вдалося стабілізувати. Ця перша в Росії реформа полягала в девальвації асигнаційного рубля і встановленні срібного монометалізму. Грошовою одиницею став срібний рубль із вмістом в одному золотнику 2,1 частини чистого срібла. Асигнації стали допоміжними знаками з курсом 3 руб. 50 коп. за 1 рубль срібла. У 1841 р. було випущено нові грошові знаки - кредитні білети номінальною вартістю 50 руб. - розмінні на срібло.
У другій половині XIX ст. розвиток промислового капіталізму в Росії змусив царський уряд розпочати реорганізацію грошової системи, щоб згодом від інфляційного грошового обігу перейти до системи золотого монометалізму. Одним з основних заходів царського уряду в підготовці грошової реформи було нагромадження золотих запасів (посилилося у 1881 - 1897 pp.). З цією метою вживалися найрізноманітніші заходи для збільшення експорту сільськогосподарських продуктів за кордон (починаючи з відповідної системи побудови залізничних тарифів і закінчуючи посиленням податкового тиску на селян).
У роки перебування на посаді міністра фінансів С. Вітте ця політика доповнилася гарячковими зусиллями залучити в Росію якнайбільше іноземних капіталів і отримати позички за кордоном. Тільки в 1887-1897 pp. було отримано державних позичок за кордоном на суму 1050 млн руб.
Сукупність цих заходів сприяла тому, що на 1 січня 1896 р. золотий фонд Росії становив 963,8 млн руб. проти 366,5 млн руб. на 1 січня 1886 p.
Нагромадження золотого запасу в такій великій кількості дало змогу перейти до системи золотого монометалізму, що й було здійснено в 1895-1897 pp. внаслідок реформи, проведеної міністром фінансів С. Вітте. Перехід до нової системи грошового обігу знаменував нову епоху у грошовому обігу Російської імперії.
У результаті реформи з 1895 р. дозволялися операції із золотом, був випущений півімперіал - 5-рубльова золота монета по 7 руб. 50 коп. кожна та імперіал - 10-рубльова монета, тобто було здійснено девальвацію грошової одиниці на третину.
У 1897 р. почався розмін кредитних білетів на золото. Золотий рубль містив 0,774234 г чистого золота. Було встановлено правила емісії кредитних білетів Державним банком. Згідно з новим статутом Державний банк мав право випускати кредитні білети під забезпечення золотом у розмірі, суворо обмеженому нагальними потребами грошового обігу: до 600 млн руб. покривалося золотом не менше ніж наполовину; кредитні білети понад 600 млн руб. повинні були забезпечуватися на 100 % золотом. Срібна монета була перетворена на допоміжну. Випуск срібної монети встановлювався в розмірі 3 руб. на душу населення.
Указом від 29 серпня 1897 р. було встановлено систему емісії банківських білетів Держбанком. Цим законом емісійна діяльність Держбанку лімітувалася його запасами золота.
У цілому грошова реформа була прогресивною, оскільки забезпечувала перехід до золотого стандарту і сприяла стабілізації грошової системи. Водночас слід зазначити, що грошова система Росії була побудована нераціонально.
З 1897 по 1914 р. насправді в Росії не було банкнотного обігу, а був обіг золотих сертифікатів. Держбанк фактично майже ніколи повністю не використовував емісійне право. Банкноти, що були в обігу, за винятком 1906-1907 pp., покривалися наявним золотим фондом більше ніж на 100 %. Тільки за ці два роки під впливом російсько-японської війни, а особливо в результаті революції, уряд змушений був збільшити кількість банкнот в обігу і золоте покриття впало нижче 100 %.
Про нераціональність будови грошової системи свідчить також висока питома вага в обігу золота порівняно з кредитними білетами, що збільшувало непродуктивні витрати обігу. Крім того, Держбанк змушений був утримувати непродуктивно понад мільярдний запас золота для забезпечення порівняно невеликої кількості кредитних білетів в обігу. Це також додатково збільшувало витрати обігу, тоді як країна відчувала гостру нестачу в капіталах. Така грошова система була вкрай дорогою і нееластичною.
Негативним явищем була також висока питома вага в обігу срібної монети - понад 10 %. На 1 січня 1901 р. в обігу перебувало срібної монети на 232,7 млн руб. Випускаючи в обіг таку велику кількість срібла, царський уряд намагався обмежити обіг золота, зберегти золотий запас Держбанку, а також одержати дохід до скарбниці. Спроби уряду впровадити в обіг якомога більшу кількість срібла (повне використання норми емісії срібла давало змогу випустити в обіг його майже на 400 млн руб.) не мали успіху. Срібна монета для здійснення платежів була вкрай незручною. А оскільки в роздрібному обороті і для невеликих і середніх розмірів сум платежів її використовували найчастіше, то грошовий обіг був громіздким і незручним.
Грошову систему Російської імперії після реформи можна охарактеризувати як систему золотого монометалізму із золотосертифікат-ним і срібним обігом. На 1 січня 1914 р. грошова маса в обігу становила (відповідно у млн руб. і відсоток) [41, с 143]:
o кредитні білети - 1665 (65,2);
o золоті монети - 494 (19,3);
o срібні монети - 226 (8,8);
o мідні монети - 18 (0,7);
o казначейські білети - 150 (6). Разом: 2553 (100).
Еволюція кредитної системи дореволюційної Росії
До 1917 р. кредитна система Росії розвивалася за капіталістичними законами. За структурою, функціями та операціями вона наближалася до моделі кредитної системи тогочасних провідних капіталістичних країн. У Російській імперії існувала трирівнева кредитна система, що складалась з таких ланок:
o Державний банк;
o банківський сектор, що складався здебільшого з комерційних і ощадних банків;
o спеціалізовані кредитні інститути (страхові компанії, кредитні товариства та ін.).
На відміну від західних країн у Росії були розвинені переважно два рівні: Державний банк і приватний банківський сектор. Третій рівень був розвинений порівняно слабо, що пояснювалося низьким розвитком ринків капіталів і цінних паперів. На той час у Росії практично не було установ, що спеціалізувалися на операціях з цінними паперами, а на їх ринку функціонували лише три фондові біржі. Тому акумуляційно-мобілізаційні функції на ринку капіталів виконували здебільшого комерційні банки.
До середини XVII ст. Російська імперія практично не мала кредитних установ. Перші банківські операції в 1729-1733 pp. почала здійснювати Монетна контора. Вона надавала незначні короткострокові позички під заставу золота і срібла. Торговельно-промисловий розвиток країни гостро потребував створення кредитнихустанов.
У 1754 р. в Росії було створено Державний банк для дворянства і Купецький банк. Перший надавав позики дворянству за 6 % річних під заставу золота, срібла, маєтків, другий - під заставу товарів за такі самі відсотки.
У 1758 р.
Loading...

 
 

Цікаве