WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Грошово-кредитні системи країн з перехідною економікою (пошукова робота) - Реферат

Грошово-кредитні системи країн з перехідною економікою (пошукова робота) - Реферат


Пошукова робота:
Грошово-кредитні системи країн з перехідною економікою
Колишні соціалістичні країни (постсоціалістичні) здійснюють перехід від командно-адміністративної економіки до ринкової. До групи країн з перехідною економікою належать країни СНД, Балтії, Центральної та Східної Європи (колишні члени РЕВ) і Китай. Особливість перехідної економіки полягає в тому, що вона вже не є плановою, але ще й не набула усіх характеристик ринкової економіки. У такій економіці діють механізми обох типів систем і водночас важливу роль відіграють неекономічні фактори розвитку.
Процес трансформації в перехідних економіках передбачає створення грошово-кредитної системи, що відповідає потребам розвитку ринкової економіки, забезпечує ефективність виробництва та включення національної економіки в міжнародний поділ праці. Вирішення цих завдань потребує трансформації існуючих і створення нових необхідних елементів та структур грошово-кредитних систем. Нових форм та якості набирає грошово-кредитна політика держави, спрямована передусім на забезпечення фінансової стабільності через використання непрямих методів регулювання.
Важливим напрямком формування національної ринкової економіки у країнах СНД стало створення самостійних грошових систем. Національні валюти запроваджено в Росії (1992 р.), у Вірменії, Білорусі, Казахстані, Киргизстані, Молдові, Туркменістані (1993 р.), в Азербайджані, Узбекистані (1994 р.), у Грузії, Таджикистані (1995 р.), в Україні (1996 p.).
У переважній більшості держав СНД спостерігається тенденція до зниження курсу національних валют стосовно долара США. Вкрай негативно вплинула на економіку країн СНД фінансова криза 1998 р. В результаті кризи істотно знизилися курси національних валют у Білорусі - у 2,1 раза, Киргизстані - на 46,4 %, Молдові - на 74, Таджикистані - на 30,6, в Україні - на 52,3 %.
Одним із негативних наслідків перетворень в економіках країн СНД стала інфляція, що відзначалася винятково високими темпами і дестабілізувала економіку.
Основні чинники інфляції:
o лібералізація цін (з 1 січня 1991 р. було запроваджено нові оптові прейскуранти на основні сировинні матеріали);
o високий рівень монополізації економіки, що давало можливість запровадити монопольне ціноутворення;
o різке зменшення обсягів виробництва внаслідок розпаду єдиного народногосподарського комплексу СРСР;
o здійснення у великих обсягах грошової емісії для покриття касових розривів державних бюджетів;
o ажіотажний попит на споживчих ринках.
Протягом 1992-1996 pp. індекс споживчих цін в Україні збільшився в 42,5 тис. разів, у Білорусі - у 39,6 тис, Вірменії - у 26,4 тис, Казахстані - у 21,6 тис, Таджикистані - у 15,4 тис, в Азербайджані - у 13,5 тис, у Росії - у 2,2 тис, Молдові - у 1,5 тис, Киргизстані - у 941, в Узбекистані в 1992-1995 pp. - у 4,7 тис, у Туркменістані в 1992-1994 pp. - у 4,2 тис. разів.
Інфляційні процеси досягали апогею на етапі найбільш радикальних перетворень: у Росії - у 1992 р., у Вірменії, Киргизстані, Молдові, Таджикистані та в Україні - у 1993 р., в Азербайджані, Білорусі, Казахстані й Узбекистані - у 1994 р. І хоча в наступні періоди темпи збільшення споживчих цін сповільнилися, інфляційна тенденція збереглася. У першому кварталі 1998 р. середньомісячний приріст інфляції становив в Азербайджані 0,7 % (у відповідному періоді 1997 р. - 1,1 %), у Вірменії - 1,5 (1,8), Білорусі - 3,5 (6,5), Грузії - 0,6 (1,0), Казахстані - 1,0 (1,3), Молдові - 0,6 (1,3), Росії - 0,9 (1,6), Таджикистані - 1,4 (7,8), в Україні - 0,7 % (1,1 %).
Невід'ємними елементами нових кредитних систем у країнах СНД є комерційні банки. В умовах зниження обсягів прямого державного фінансування вони покликані вирішувати питання кредитування економіки. Проте фінансова криза дуже обмежує їх можливості.
Щоб забезпечити ефективний розподіл ресурсів у ринковій економіці, потрібні механізми визначення реальної вартості капіталу та переливання капіталів між сферами економіки. Формування таких механізмів передбачає розвиток фінансового ринку. У багатьох країнах важливим інструментом мобілізації фінансових ресурсів для розвитку виробництва стали такі інститути фінансового ринку, як фондові біржі. Масштаби їх діяльності визначаються насамперед глибиною процесів приватизації у країні.
Грошово-кредитна система країн Центральної та Східної Європи вумовах переходу до ринкової економіки. У країнах Центральної та Східної Європи одним з пріоритетних завдань ринкових реформ стало формування ефективної системи кредитно-грошового регулювання, що дає можливість прискорити вирішення проблем фінансової стабілізації, стимулювання інвестиційної активності, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників, стабілізації рівня життя населення. Щоб вирішити ці завдання, необхідно здійснити цілеспрямовану реформу фінансової системи.
У ринковій економіці фінансовий сектор перебуває в центрі мобілізації та розподілу ресурсів, ціноутворення й оцінки ризику. У плановій економіці функції мобілізації коштів виконує податкова система, а фінансова - примітивна і пасивна - ігнорує чинники ризику і пристосовується до планових запитів кредитів. Тож реформа і розвиток фінансового сектору життєво важливі для системних реформ. Країни Центральної та Східної Європи реформі фінансової системи приділяють основну увагу.
Складовою політики стабілізації у країнах, що зазнали значних темпів інфляції, було здійснення грошових реформ. Прикладом успішного здійснення грошової реформи у Словенії було запровадження національної грошової одиниці. 25 червня 1991 р. було проголошено мораторій незалежності Словенії. Виконуючи його, Скупщина Словенії прийняла пакет із шести законів щодо становлення власної грошової системи. Було віддруковано купони без назви грошової одиниці за підписом Міністерства фінансів, бо Національного банку на той час ще не існувало. У Словенії було створено спеціальну парламентську комісію з питань грошової політики.
У жовтні 1991 р. Скупщина Словенії ухвалила закон про національну валюту, назвавши її толар. Грошова реформа здійснювалась у два етапи.
На першому етапі югославські динари обмінювали на словенські купони за курсом 1:1. На той час у Словенії був введений так званий політичний курс динара до німецької марки - 1:13. Курс толара було оголошено у співвідношенні 1:32, проте це не дестабілізувало ситуацію.
Народний банк Словенії узяв на себе функцію Центрального банку, вилучивши всю динарову готівку і безготівкові баланси. Через тиждень, коли курс толара стабілізувався, було здійснено його ревальвацію (1 динар : 0,8 толара), щоб захистити нову валюту від динаро-вої інтервенції.
Ці кроки вживалися за порадою консультантів ЄБРР та американських фінансових кіл. Допомогу надавав також Федеральний банк Німеччини. Словени використали німецьку модель, пристосувавши її до своїх умов.
На другому етапі банк запровадив в обіг повноцінні купюри. Толар вдалося стабілізувати і зробити його конвертованим.Інфляція зменшилася з 20 до 1,5-4 % на місяць.
Обмінний курс національної валюти
Loading...

 
 

Цікаве