WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Грошово-кредитна система США (пошукова робота) - Реферат

Грошово-кредитна система США (пошукова робота) - Реферат

шукати позики під невисокий процент. Коли з початком конфлікту в Кореї комерційні банки почали продавати велику кількість цінних паперів міністерства фінансів, ФРС енергійно скуповувала їх, щоб запобігти падінню цін на них. У 1951 р. ФРС уклала угоду з міністерством фінансів про незалежність своєї політики від фінансування з боку міністерства. Вона зосередила зусилля на стабілізації національної економіки - утримувала процентні ставки на низькому рівні під час зниження ділової активності та підвищувала їх у періоди швидкого економічного зростання. Наприкінці 50-х років ФРС приділяла особливу увагу стабілізації цін та обмеженнюзбільшення грошової маси, а в 60-х роках спрямовувала зусилля на досягнення повної зайнятості та розвиток виробництва.
У 70-х роках кредитна експансія стала занадто стрімкою, і економіка почала потерпати від зростання інфляції. З 1979 р. ФРС проголосила нову політику, спрямовану на безпосередній контроль за грошовою масою, що перебуває в обігу, а не за процентними ставками. Завдяки такій політиці вдалося сповільнити темпи збільшення грошової маси, обмежити кредитну експансію та знизити рівень інфляції. Втім, на початку 80-х років така політика спричинила і спад ділової активності. У 1982 р. ФРС знову послабила контроль за збільшенням грошової маси, активізувавши діяльність щодо зниження процентних ставок.
Для контролю за загальною масою грошей в обігу і кредитів у національній економіці ФРС використовує такі основні важелі. Перший - регулювання облікової ставки, або ставки процентів, які сплачують комерційні банки за позичені у резервних банків гроші. Підвищуючи (знижуючи) облікову ставку, ФРС може заохочувати (або навпаки) комерційні банки до купівлі позик, впливаючи на розмір одержуваного банками прибутку за надані позики.
Другим важелем є встановлення норми обов'язкового резервування. Це певний відсоток депозитів, величину якого встановлює ФРС і який комерційні банки зобов'язані тримати в готівковій формі у своїх сховищах або ж у формі депозитів - у регіональному резервному банку. Резервні депозити не можна використовувати для надання позик (табл. 6).
Таблиця 6 Норми обов'язкового резервування в США
Станом на 02.02.92.
Депозити 1989 р. 1992 р. 1996 р.
Трансакційні, % 12,0 10,0* 10,0
Строкові, % 3,0 0,0 0,0
Федеральна резервна система США за останнє десятиліття знизила норму обов'язкового резервування.
У США останнім часом резервні зобов'язання мали 26 тис. кредитних установ і тільки 2 тис. з них тримали гроші на кореспондентських рахунках у ФРС. Існує тенденція до зменшення обсягів грошей на цих рахунках і збільшення їх обсягів у касах комерційних банків.
Третім, чи не найголовнішим важелем є операції на відкритому ринку, тобто купівля-продаж державних цінних паперів. Коли ФРС скуповує державні цінні папери у банків або в інших закладів та осіб, вона платить за них чеком (нове джерело грошей, які вона друкує), виписаним на себе. Коли цей чек депонується у банку, то створюються нові резерви, частину з яких банк може позичати або інвестувати, збільшуючи тим самим грошову суму.
Ці засоби дають можливість ФРС збільшувати або зменшувати обсяг грошей в обігу та кредитів в економіці США. Коли кількість придатних для позик грошей збільшується, кредити одержати легко, а процентна ставка знижується. Як правило, в разі зниження процентної ставки ділові та споживчі витрати збільшуються. Коли ж кількість грошей, призначених для позик, зменшується, кредит стає "дорогим", а процентні ставки підвищуються. Вважається, що "дорогі гроші" - це могутнє знаряддя для боротьби з інфляцією.
Багато чинників ускладнюють використання Федеральною резервною системою бюджетно-кредитної політики для розв'язання своїх завдань. Передусім через те, що зміни грошової маси не викликають негайних змін в економіці. Збільшення чи зменшення кількості
грошей в обігу може не позначатися на економіці, доки не настануть інші економічні умови. Нові умови можуть вступити у взаємодію зі зміненою грошовою масою, викликаючи непередбачені наслідки. Спроба використати грошово-кредитні засоби для стабілізації цін інколи перешкоджає спробам досягти повнішої зайнятості, а намагання вдатися до грошово-кредитних операцій для зниження рівня безробіття нерідко спричиняють інфляцію. Завдання грошово-кредитної політики ускладнюється також через проблеми платіжного балансу країни. Тому ФРС намагається діяти обережно, змінюючи грошову масу США повільно і поступово.
3. Кредитна система
Перелік найбільших банків США 90-х років наведено у табл. 7.
Таблиця 7 Найбільші банки США
Банк Активи, млрд дол. Активи усіх комерційних банків, %
Citicorp, Нью-Йорк 217 6,4
Bank America Corp., Сан-Франциско 111 3,3
Chase Manhattan Corp., Нью-Йорк 98 2,9
J. P. Morgan & Co., Нью-Йорк 93 2,7
Security Pacific Corp., Лос-Анджелес 85 2,5
Chemical Bank Corp., Нью-Йорк 73 2,2
NCNB Corp., Шарлотте 65 1,9
Bankers Trust Corp., Нью-Йорк 64 1,9
Manufacturers Hanover, Нью-Йорк 62 1,8
Wells Fargo & Co., Сан-Франциско 56 1,7
Разом 924 27,3
У 1990 р. тільки один американський банк Citicorp входив у десятку найбільших банків світу. В 1997 р. - вже три банки: Chase Manhattan Corp. (капітал - 22594 млн дол.) - друге місце у світі, Citicorp (212111 млн дол.) - четверте місце, Bank America Corp. (17293 млн дол.) - сьоме місце. Нині понад 100 американських банків мають закордонні відділення, а їх сумарні активи перевищують 500 млрд дол. (у 1960 p. їх було вісім, а сумарні активи становили 4 млрд дол.).
Такі досягнення зумовлюються ефективністю функціонування еконо-міки США та надійністю банківських установ. За 1950-1970 pp. кількість банків-банкрутів становила 75. За роки кризи 1980-1994 pp. збанкру-тувало 1617 банків і 1295 спеціальних ФКІ. Федеральна резервна сис-тема створює сприятливі умови для функціонування та розвитку банківської системи у 90-х роках (1995-1996 pp. - вісім банків-банкрутів, а у 1996 р. - один банк).
Небанківські спеціальні ФКІ відіграють в економіці важливу роль у спрямуванні коштів від позичкодавців-заощаджувальників до позичальників (рис. 9).
Рис. 9. Інституційна схема сектору опосередкованого фінансування
грошового ринку
У секторі опосередкованого фінансування грошового ринку зв'язок між продавцями і покупцями грошей реалізується через фінансових по-середників, які спочатку акумулюють у себе ресурси, що пропонуються на ринку, а потім продають їх покупцям від свого імені. Вони можуть самі висувати вимоги і пропозиції, які є самостійними об'єктами (інструментами) грошового ринку.
Значення небанківських фінансових інститутів
Loading...

 
 

Цікаве