WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Грошово-кредитна система Франції (пошукова робота) - Реферат

Грошово-кредитна система Франції (пошукова робота) - Реферат

боржників можуть бути враховані кредиторами прямо і опосередковано (через доручення інших кредитних органів) у Банку Франції. З 1950 р. Національний кредит бере активну участь у кредитуванні експорту, надаючи середньо- і довгострокові кредити. Довгострокове кредитування він здійснює разом з Банком зовнішньої торгівлі.
Банк зовнішньої торгівлі - державний акціонерний банк, акціонерами якого є державні кредитні установи. Він виконує функції, пов'язані з кредитуванням експорту. Найважливішими з них є безпосереднє кредитування зовнішньої торгівлі та надання гарантій щодо експортних кредитів, що значно полегшує облік векселів у Національному кредиті і Банку Франції. Своїми операціями Банк зовнішньої торгівлі сприяє розширенню експорту.
Креді Фонсьє, заснований у 1852 p., спеціалізується на наданні іпотечних позик. За формою організації він є приватним акціонерним банком, але керуючий банком і його заступник призначаються державою, тому фактично це напівдержавний банк. Капітал банку складається з акціонерного і позичкового, який мобілізується через випуск облігацій.
Основне місце в активних операціях належить середньо- і довгостроковим позикам будівельним компаніям і землевласникам на промислове і житлове будівництво. Креді Фонсьє надає також позики місцевим органам влади. Через дочірній банк (Субконтору підприємців) він кредитує приватне будівництво.
Кооперативні кредитні установи. У Франції досить розвинена система кредитних кооперативних установ. Наприкінці 1986 р. у країні
налічувалося 192 такі установи і 11214 їх відділень. За сумою активів перші два місця посідають кредитні кооперативи, об'єднані Національною касою сільськогосподарського кредиту і Центральною касою народних банків, які мали 135 банків і 7268 відділень, або відповідно 70 і 65 % усієї кількості кооперативних банків. У 1996 р. до цієї системи входило 400 банків.
Надання кредиту сільському господарству широко практикують депозитні банки. Однак основну частку такого кредиту надають спеціальні кредитні установи - кредитні кооперативи, або каси сільськогосподарського кредиту. Перші такі каси виникли у 1894 р. Організація сільськогосподарської кредитної кооперації має триступеневу систему. її основою є місцеві каси, які об'єднуються в регіональні. У 1986 р. налічувалося 95 регіональних і 5688 місцевих кас, а у 1996 р. - 100 регіональних і 300 місцевих кас (внаслідок концентрації). Вищою ланкою є Національна каса сільськогосподарського кредиту, яка контролює діяльність регіональних і місцевих кас і перебуває під контролем держави.
Ресурси місцевих кредитних кооперативів складаються з вкладів їх членів і вкладів осіб, які не є членами кооперативів. Кредити надаються тільки членам кооперативів.
Національна каса сільськогосподарського кредиту є фінансово-адміністративною державною організацією. її кошти складаються з капіталу, який мобілізується через випуск облігацій, вільних коштів регіональних кас, кредитів держави і позик Банку Франції, одержаних за рахунок переобліку коротко- і середньострокових зобов'язань членів кредитних кооперативів. До активних операцій цієї каси належать операції з надання позик регіональним касам.
Кредитні кооперативи, що об'єднують дрібних промисловців і торговців, називають народними (популярними) банками. Перший такий банк засновано в 1878 р. У 1917 р. прийнято закон, що встановлював єдиний порядок створення цих банків. Спочатку народні банки функціонували як ізольовані кредитні установи. В 1921 р. для централізації частки грошових резервів народних банків і координації їх діяльності створено Центральну касу народних банків. Державний контроль за діяльністю народних банків здійснювався такими самими методами, що й контроль за діяльністю приватних банків. Діяльність Центральної каси народних банків після Другої світової війни контролює також представник держави, якого призначає міністерство фінансів країни.
Центральна каса народних банків управляє вільними коштами народних банків, надає їм позики, є розрахунковим центром і виконує інші операції.
Після Другої світової війни набули розвитку фінансові компанії, які спеціалізуються на фінансуванні окремих галузей (електроенергетичної та інших енергетичних галузей, автошляхового будівництва та ін.) і регіонів країни, лізингові компанії, а також компанії, які фінансують продаж споживчих товарів у кредит. Наприкінці 1996 р. в країні налічувалося 1042 фінансові компанії.
Каси муніципального кредиту, які в 1996 р. складалися з 21 установи, не мають істотного значення в кредитній системі Франції. їх активи становили в тому ж році 0,1 % активів усіх кредитно-фінансових установ.
Як випливає з характеристики наведених спеціальних ФКІ, провідна роль належить установам, що спеціалізуються на вкладанні коштів у цінні папери. У Франції ці установи поділяються на дві категорії - інвестиційні товариства зі змінним капіталом (СІКАВ) і фонди спільного розміщення (ФСП).
Перші СІКАВ з'явилися понад ЗО, а перші ФСП - майже 20 років тому. їх призначення передусім - дати можливість широкому загалу вкладати кошти у цінні папери. Керуючись французькою приказкою "Не клади всі яйця в один кошик", ці ФКІ рівномірно розподіляють ризики. На ринку державних боргових зобов'язань у 1998 р. французькі фонди посідали друге місце у світі із сумою коштів понад 500 млрд дол. (США - перше місце із сумою 2 трлн дол.).
Для того щоб полегшити вкладникам вибір, французькі законодавці поділили СІКАВ і ФСП на такі категорії:
o установи, діяльність яких спрямована на роботу з акціями;
o заклади, орієнтовані на роботу з облігаціями та подібними борговими зобов'язаннями;
o установи, що спеціалізуються на короткострокових вкладах;
o багатопрофільні установи;
oгарантовані (власники таких установ гарантують вкладникам обумовлений в угоді результат).
Діяльність спеціальних ФКІ - могутній фактор підтримки ліквідності ринку.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Буката В. Финансово-кредитный механизм и банковские операции. - М.: Финансы, 1991.
2. Бухвальд Б. Техника банковского дела. - М.: Финансы, 1993.
3. Валовая Т. Европейская валютная система. - М.: Финансы и статистика, 1986.
4. Гальчинський А. С, Єщенко П. С, Палкін Ю. І. Основи економічної теорії. - К.: Вища шк., 1995.
5. Гальчинський А. С. Сучасна валютна система. - К.: ОНБИ "Либра", 1993.
6. Гальчинський А. С. Теорії грошей. - К.: Основи, 1996.
7. Геращенко В. Организация и планирование денежного обращения. - М.: Финансы и статистика, 1988.
8. Гроші та кредит / За ред. М. Савлука. - К.: Либідь, 1992.
9. Долан Э. Дж, Кэмбелл К. Д., Кэмбелл Р. Д. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. - М.; Л.: Профино, 1991.
10. Драчев С. И. Фондовые рынки: основные понятия, механизмы, терминология. - М.: Анкил, 1992.
11. Лебедев Е. Денежно-кредитная система в период перехода к рыночной экономике. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1991.
12. Лебедев Е. Развитие денежно-кредитной системы в современных условиях. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1990.
13. Лексис В. Кредит и банки. - М.: Перспектива, 1993.
14. Мотук Ж. Финансовые системы Франции и других стран. - М.: Финстат-информ, 1994.
Loading...

 
 

Цікаве