WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Забезпечення фінансово-економічної сфери регіонів банківської системи України - Реферат

Забезпечення фінансово-економічної сфери регіонів банківської системи України - Реферат

вилучення фінансових ресурсів з регіону є дуже небезпечним для економіки областей, оскільки в результаті виникає брак коштів, необхідних для інвестиційної діяльності, а це у свою чергу призводить до збільшення ціни на ресурси та загального колапсу інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання.
До другої групи належать Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Закарпатська, Запорізька, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Харківська, Херсонська, Чернівецька області та м. Київ. Найбільшим отримувачем коштів в Україні є Київ, який залучив у свою економіку з інших регіонів 5 537 мли. грн. (!).
Явище вимивання коштів із регіонів потребує особливої уваги, оскільки воно посилює диспропорції у їх соціально-економічному розвитку. Така ситуація спонукає до пошуку нових шляхів стабілізації руху фінансових ресурсів між регіонами. Один із них - підвищення ролі регіональних банків у фінансовому секторі регіонів.
3. Банківське кредитування регіонів України.
Розглянемо можливості банківського кредитування, проаналізуємо регіональні й галузеві особливості розподілу довго- та короткострокових кредитів.
Якщо проаналізувати структуру кредитів за видами, виявимо однозначне домінування короткострокових позичок, які до того ж витрачаються здебільшого на покриття дефіциту обігових коштів. Така тенденція характерна для всіх регіонів держави.
За обсягами наданих кредитів регіони України суттєво відрізняються. У цьому плані лідирують м. Київ і Київська область. За даними Ради з вивчення продуктивних сил України Національної академії наук України, їх частка у загальному кредитному потоці держави починаючи з ]993 року становить від 38 до майже 48%. Значна частка кредитів припадає, на області Придніпровською регіону (14.5-18.6%). Питома вага позичок, наданих банківськими установами областей Донецького та Східного регіонів, за даними Ради з вивчення продуктивних сил України, становила 17.5% (відповідно 8 2 і 9.3%). У Південному регіоні значення даного показника коливалося в межах від 11.1% (1995 р.) до 8.2% (2000 р.). Зростання (на 0.8%) спостерігалося лише в Одеській області Кредитні ресурси областей Подільського (1.7%) та Карпатського регіонів (5.0%) теж знижуються. Діапазон коливань - від 0,1 % (Івано-Франківська область) до 0.8% (Вінницька область). Більш-менш сталу ситуацію маємо у Львівській області. Східному регіону (як і Центральному та Придніпровському притаманна тенденція до збільшення обсягу кредитів. Потенціал зростання є результатом успішної кредитної політики регіональних органів влади. На Поліссі спостерігається протилежна ситуація: за даними Ради з вивчення продуктивних сил України, до 2001 року у Волинській та Житомирській областях показник, про який ідеться, мав нульове значення, у Рівненській і Чернігівській - від'ємне (відповідно -0.9 та-0,4%).
Як бачимо, більшість областей України донедавна мала так звану фол-тенденцію у сфері надання кредитів, лише в окремих із них обсяги позичок стабільно збільшувалися. Зауважимо, що зростання, як правило, спостерігаюся в індустріальних областях, у великих бізнесових (фінансових, І
інвестиційних, інноваційних) центрах.
Перейдемо до аналізу (в регіональному масштабі) структури кредитів за строками.
Немає потреби доводити, що довгострокові позички(на термін понад 5 років), як правило, спрямовуються на оновлення та розширення основного капіталу, тобто фактично і є інвестиціями. На жаль, саме їх в Україні гостро не вистачає. Серед основних причин - наявність різких ринкових коливань, відсутність гарантій повернення капіталу, незахищеність кредиторів тощо.
Серед восьми регіонів України найвищіші показники надання довгострокових кредитів мали Центральний регіон (9.4% від загального обсягу), Придніпровський (3.2), Південний (1.8) і Східний (1.3). Найменші значення зафіксовано в Поліському (0.4) та Подільському (0.1%) регіонах. Максимальні значення (в межах регіонів) мали Київська (9.4), Дніпропетровська (2,5) і Харківська (1.0%) області. Довгострокові кредити становили близько 0.1% у Закарпатській, Херсонській, Житомирській і Чернігівській областях. У Луганській, Чернівецькій, Рівненській, Черкаській областях та областях Подільського регіону надання зазначених кредитів протягом дослідженого Радою з вивчення продуктивних сил України періоду не зафіксовано.
На основі даних Національного банку України проведемо аналіз процесу кредитування в часовому вимірі.
Стосовно загального обсягу кредитів, то за період із 1995 по 2003 роки спостерігалася тенденція до їх суттєвого збільшення. Так, упродовж 1999 року приріст загального обсягу позичок порівняно з попереднім роком становив 2 914 млн. грн. (32,84%), протягом 2000 р - 7 787 (66.05%), 2001 р. -8 799 (44.95%), 2002 р. - 13 662 (48.15%), а за станом на І вересня 2003 р. - 13 455 млн. грн. (32-00%) відносно відповідного періоду попереднього року. Це свідчить про суттєве зростання ролі банківської системи у процесах кредитування та в інвестиційному забезпеченні суб'єктів господарювання грошовими коштами, яке простежується останнім часом.
За секторами економіки протягом 2003 року домінував нефінансовий - на нього припадало понад 85% загального обсягу кредитів.
Незважаючи на відносно невисоким рівень ліквідності національної валюти, вона в Україні стала основним платіжним засобом кредитування. За 8 місяців 2003 р частка позичок, наданих у національній валюті сягнула 58.79%.
У розрізі регіонів процентні ставки характеризувалися значною диференціацією Якщо у Хмельницькій області їх значення досягали 20.4%, то в Києві та Львівській області вони часом знижувалися до 12-13%. Тобто розмах варіації досягав 8%.
Дещо інша ситуація склалася щодо регіональної диференціації ставок для фізичних осіб: мінімальний розмір (14.3%) було зафіксовано в Дніпропетровській області, максимальний (21.7%) - у Чернігівській.
Середні кредитні ставки у більшості регіонів перевищували середню ціну кредитів у країні в цілому. На 1 вересня 2003 р. перевищення було таким: в АР Крим - на 5.2%, у Вінницькій області - на 14.4, Волинській - на 2.9,Дніпропетровській - на 0.2, Донецькій - на 2.5, Житомирській - на 5.1, Закарпатській - на 1.4, Запорізькій - на 1.1, Івано-Франківській - на 1.4, Київській (без м. Києва) - на 4.4, Кіровоградській - на 4.8, Луганській - на 3.8, Одеській - на 0.3,Полтавській - на 3.8, Рівненській - на 4.0, Сумській -на 3.4.,Тернопільській -на 3.2,Харківській- на 3.0, Херсонській - на 4.1,Хмельницькій - на 5.7,Черкаській - на 2.7, Чернівецькій - на 4.2, Чернігівській - на 4.1. Лише у двох регіонах -м. Києві та Львівській області - середні кредитні ставки виявилися нижчими (відповідно на 2.2 та 3.8%) від загальноукраїнського.
Нижчі ставки за банківськими кредитами в зазначених регіонах пояснюються високою концентрацією банківської інфраструктури, а отже, ширшою пропозицією банківських послуг.
Розглянемо регіональні особливості розподілу кредитів коротко- і довгострокового характеру. Як свідчать дані за вісім місяців 2003 року, в Україні поки що домінують короткострокові позички. Серед них переважають кредити в національній валюті. А серед довгострокових - в іноземній. Це, очевидно, пояснюється тим, що короткостроковим позичкам притаманний нижчий рівень ризику. Довгострокові ж кредити, розраховані на тривалий період функціонування, потребують максимально надійного грошового забезпечення, тому під час проведення операцій із ними клієнти надають перевагу іноземній валюті.
Диференціація регіонів за показником надання кредитів довгострокового характеру ще вища, ніж за іншими критеріями. Різниця між більшістю областей та, скажімо, столицею або Дніпропетровським регіоном досягає 10 разів. Так, довгострокові кредити, зосереджені в АР Крим становлять 4.40% від їх загальнодержавного обсягу. Відповідний показник Вінницької
Loading...

 
 

Цікаве