WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГроші і кредит → Внесок Кейнса в теорію грошей - Реферат

Внесок Кейнса в теорію грошей - Реферат

будь-якого обсягу продукції автоматично забезпечує дохід, необхідний для закупівлі всієї продукції на ринку. Пропозиція породжує свій власний попит - ось головний постулат названого закону.
Кейнс заперечив дію автоматичного механізму як на ринку товарів, так і на ринку робочої сили та капіталу.
По-перше, він поставив під сумнів існування за умов монополістичного капіталізму (до речі, сам Кейнс не вживав цього словосполучення, але саме його мав на увазі) вільного руху цін у напрямі зниження. Досвід показував, що ціни залишаються незмінними навіть за умов зниження зарплати та спаду виробництва.
По-друге, Кейнс показавнеможливість постійного зниження норми процента з метою стимулювання інвестицій. Є певна межа, нижче за яку економічні суб'єкти віддадуть перевагу не передаванню своїх заощаджень у позичку, а триматимуть їх у вигляді ліквідних засобів з метою страхування себе у разі різних непередбачених ускладнень.
По-третє, Кейнс поставив питання про неможливість зниження заробітної плати у зв'язку з наявністю сильних профспілок, що захищають економічні інтереси робітничого класу.
Таким чином, Кейнс намагався показати, що механізм автоматичного зрівнювання попиту та пропозиції, що на ньому грунтується неокласична теорія, є утопією.
Критикуючи закон Сея, Кейнс на перше місце висунув проблему "ефективного попиту". Сучасний рівень виробництва або національного доходу, за Кейнсом, залежить від сукупного ефективного попиту, тобто попиту, що забезпечений грошима, інакше кажучи, від реальних витрат на придбання товарів та послуг. У зв'язку з цим Кейнс звертає увагу на проблему реалізації та показує, що неузгодженості у сфері попиту і створюють у капіталістичному суспільстві головну перешкоду для використання ресурсів: труднощі з реалізацією саме і призводять до порушень процесу відтворення.
Водночас слід наголосити й на тому, що Дж.М.Кейнс ніколи не перебільшував значення державного регулювання економічних процесів, їх застосування розглядалося не як скасування, а як доповнення до ринкових механізмів. Як показала історична практика, ринкові саморегулятори здатні зробити багато, але їм не до снаги цілком забезпечити ефективний економічний розвиток. Тому йдеться про застосування державних механізмів лише на рівні тих структур, які не сприймають методів ринкової саморегуляції. З урахуванням цього в теорії Дж.М.Кейнса перевага надавалася активному використанню щонайперше фіскальної та грошово-кредитної політики, яким відводилась провідна роль у системі державного регулювання процесів економічного відтворення, зокрема в забезпеченні оптимальної зайнятості.
Грошова політика. "Керовані гроші"
Висунуте кейнсіанською теорією положення про необхідність активного втручання держави у процес економічного відтворення і необхідність проведення у зв'язку з цим гнучкої фіскальної та грошово-кредитної політики цілком логічно передбачало принципові зміни позицій економічної науки з приводу ролі грошового чинника в господарському розвитку. Вже зазначалося, що, починаючи від А.Сміта і Д.Рікардо, вся класична і неокласична література виходила з уявлення про нейтральність грошей у системі економічного розвитку, обмежуючи сферу їх застосування у процесі відтворення лише реалізацією продукції, що виробляється.
Мова йде про те, що за суттю неокласична концепція ринкової економіки являла модель бартерного господарства, у якому гроші виконували здебільшого допоміжні функції. На противагу цьому Дж.М.Кейнс висунув положення про те, що гроші виконують у процесі відтворення свою особливу, самостійну роль, що вони не така собі "вуаль", а джерело підприємницької енергії, що вони виступають у структурі економічних зв'язків у ролі посередницької ланки між поточною і майбутньою господарською діяльністю, витратами виробництва та його кінцевими результатами. "Значущість грошей,- писав із приводу цього Дж.М.Кейнс,- якраз і випливає з того, що вони є передусім хитромудрим засобом поєднання сучасного і майбутнього". Виходячи з цього, Дж.М.Кейнс обґрунтував висновок про те, що гроші відіграють особливу, самостійну роль у структурі ринкової економіки, що вони активно впливають на мотиви поведінки її суб'єктів та їхні господарські рішення, а тому неможливо передбачити перебіг економічних подій ні на короткий, ні на тривалий термін, якщо не приховувати того, що відбуватиметься з грішми впродовж відповідного періоду.
Оцінюючи суть такого визначення місця грошей у системі виробничого відтворення, американський економіст, дослідник розвитку економічної думки Б.Селігмен писав, що кейнсіанське положення, буцімто гроші мають істотне значення і є вагомим чинником в економічній системі, виступають не лише засобом виміру економічної діяльності, але й рушійною силою тих явищ, котрі ними вимірюються, справило суттєвий вплив на весь подальший розвиток економічної теорії.
У чому насправді полягала новація підходу Дж.М.Кейнса у визначенні місця грошей у структурі виробничого відтворення?
Розглядаючи це питання, необхідно підкреслити, що мова йшла не лише про визначення активної функції грошового чинника в ринковій економіці. Подібні ідеї висловлювались і до Дж.М.Кейнса. Щоб переконатися в цьому, досить звернутися до праці західного економіста Й.Шумпетера "Теорія економічного розвитку", у якій гроші розглядаються дещо в іншому, ніж у неокласичних теоріях, аспекті.
У своєму аналізі виробничого відтворення Й.Шумпетер поділяв економіку на дві підсистеми - систему простого товарного виробництва (незмінного обігу) і так звану систему динамічного процесу. У відповідності з цим ним була аргументована двозначна визначеність місця грошей у ринковій економіці. Коли економіка не виходить за межі незмінного обігу, писав він, можна абстрагуватися від грошей, бо в такій економіці вони виконують суто технічну функцію. А от у динамічній економіці роль грошей помітно змінюється. Вони стають одним із визначальних ресурсів виробничого відтворення. Виходячи з цього, Й.Шумпетер сформулював висновок про те, що грошовий ринок у динамічній системі виступає в ролі штабу економіки, звідки надходять накази її окремим галузям. Саме цей ринок є своєрідною кровоносною системою виробництва, яка забезпечує його необхідним капіталом. Під цим кутом зору грошова форма розглядалась не як порожня оболонка економічних процесів, а як їхня суттєва структурна ланка.
Loading...

 
 

Цікаве