WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Бойові можливості механізованого відділення - Курсова робота

Бойові можливості механізованого відділення - Курсова робота

оцінки свого підрозділу;

оцінки сусідів;

вивчення місцевості.

Спостереження в бою являється одним з найбільш розповсюджених способів ведення розвідки противника і місцевості. Кожний солдат зобов'язаний безперервно і цілеспрямовано вести спостереження за полем бою.

З виходом на позицію командир відділення зобов'язаний призначити спостерігача, якому для ведення розвідки противника і місцевості призначається сектор (смуга), а інколи район або об'єкт спостереження.

При постановці задачі спостерігачу вказуються:

орієнтири і кодовані (умовні) найменування місцевих предметів;

відомості про противника і свої підрозділи;

місце для спостереження;

сектор (смугу), район (об'єкт) спостереження, за чим спостерігати і на що звертати особливу увагу;

напрямок імовірного підльоту літаків (вертольотів) противника;

порядок доповіді про результати спостереження, сигнали оповіщення.

В бойовому наказі на оборону командир відділення вказує:

орієнтири;

склад, положення та характер дій противника;

завдання взводу;

завдання відділення (позицію, смугу вогню та додатковий сектор обстрілу; порядок спостереження і ведення вогню по наземних та повітряних цілях; місця на ділянках зосередженого вогню взводу, по яких вести вогонь відділенням);

завдання сусідів;

завдання особовому складу (навіднику-оператору або кулеметнику БТР; кулеметнику і гранатометнику – основні та запасні вогневі позиції; старшому стрільцю та стрільцю – місця для стрільби, послідовність їх обладнання і зміни в ході бою; навіднику-оператору БМП або кулеметнику БТР і кулеметнику відділення, крім того, основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції; механіку-водію або водію БТР – маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спостереження та коректування вогню);

сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними;

час готовності до оборони і заступника.

Після одержання бойового завдання особовий склад відділення приступає до його виконання. На позиції відділення в першу чергу розчищається місцевість для поліпшення спостереження та ведення вогню, викопуються одиночні (парні) окопи та окоп для БМП. Також обладнуються фортифікаційні спорудження для інших бійців відділення (Див. додатки)

Потім одиночні (парні) окопи з'єднуються між собою, в окоп на відділення, який доводиться до повного профілю та з'єднується суцільною траншеєю з окопами сусідніх відділень. Для особового складу обладнується перекрита щілина.

В подальшому викопуються окоп на запасній (тимчасовій) вогневій позиції для БМП (БТР) та хід сполучення до неї, для особового складу обладнується бліндаж, ніші для боєприпасів і проводяться інші роботи щодо його вдосконалення в бойовому і господарчому відношеннях з метою тривалого перебування особового складу в обороні. Якщо траншея відрита землерийною машиною, командир організовує її дообладнання.

Всі ходи сполучення обладнуються ячейками для стрільби з метою проведення маневру силами та вогнем. Вигини між фасадами траншеї повинні розташовуватися під кутом 120-160о. Особовий склад необхідно забезпечити достатньою кількістю шанцевого інструменту.

Командир відділення повинен знати час, який необхідний для влаштування фортифікаційних споруджень.

Всього на влаштування окопу на відділення піхотною лопатою потрібно 200-300 люд.-год., саперною лопатою – 100-150. На виконання всього об'єму роботи по інженерному обладнанню позиції відділення, якщо залучити 70% особового складу відділення, тобто 6 людей, потрібно у середньому:

при копанні піхотною лопатою – 41 година;

при копанні саперною лопатою – 20 годин.

Роботи першої черги (викопування одиночних окопів для особового складу і окопу для БМП (БТР) ) проводиться за (37,5 : 6 = 6) – 6 годин.

Інженерне обладнання і система вогню відділення при організації оборони може бути викрита противником за демаскуючими ознаками. Тому необхідне старанне маскування позиції відділення.

Маскування досягається:

збереженням воєнної таємниці;

скритним розташуванням і пересуванням підрозділів з використанням маскуючих властивостей місцевості та умов обмеженої видимості;

застосуванням будь-яких маскуючих засобів.

Після організації інженерних робіт командир відділення складає картку вогню відділення (мал. 1.1), на яку наносяться:

орієнтири, їх номери, найменування та відстань до них;

положення противника;

позиція відділення;

смуга вогню та додатковий сектор обстрілу;

основні і запасні вогневі позиції БМП (БТР), гранатометів і протитанкових керованих комплексів, основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім сектора обстрілу РПГ);

позиції сусідів та межі їхніх смуг вогню на флангах відділення;

ділянки зосередженого вогню взводу та місця в них, по яких вести вогонь відділенням;

загородження, розташовані поблизу позиції відділення та ті, що прикриваються його вогнем.

При складанні картки вогню командир відділення спочатку наносить точку свого стояння, визначає сторони горизонту (північ або південь) і наносить самий далекий орієнтир. Відкладена до нього віддаль може служити масштабом при нанесенні інших орієнтирів, місцевих предметів і цілей. Потім він підписує орієнтири і визначає дальність до них, наносить положення противника, визначає позицію відділення за місцевими предметами, наносить смугу вогню по глибині на дальність дійсного вогню. Сектор обстрілу кулемета наноситься у межах смуги вогню, а додатковий сектор може виходити і за межу смуги вогню відділення.

Мал. 1.1 Зразок картки вогню механізованого відділення

3. Дії командира відділення при організації оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником

В умовах безпосереднього зіткнення із противником командиру відділення доведеться потай, з різних точок, суворо дотримуючись заходів маскування, вивчити місцевість перед позицією відділення.

Організація оборони і управління відділенням в бою полягає в цілеспрямованій роботі командира щодо підтримання бойової готовності відділення, підготовки його до бою і керівництва ним під час виконання бойового завдання. Командир відділення несе повну одноособову відповідальність за бойову готовність, підготовку відділення, озброєння і техніки до бою та успішне виконання бойового завдання у встановлені терміни.

Командир відділення, як правило, знаходиться на позиції в такому місці, звідки зручніше управляти відділенням, спостерігати за місцевістю та сигналами командира взводу.

У результаті проробленої роботи з вивчення місцевості командир механізованого відділення визначає ймовірні дії противника, які ділянки місцевості необхідно особливо надійно прикрити вогнем, які ділянки перед позицією відділення необхідно розчистити для поліпшення спостереження і ведення вогню, де краще розташувати кулемет, гранатомет, автоматників і бронетранспортер (БМП).

Після цього командир механізованого відділення вивчає місця розташування ротних кулеметів, гармат, танків і інших вогневих засобів, що розташовуються на позиції відділення, в її глибині або на флангах оборони відділення, і їх завдання.

Уточнивши розташування і завдання вогневих засобів старшого начальника, командир механізованого відділення отримує можливість правильно організувати систему вогню свого відділення, для того щоб надійно прикрити особливо небезпечний напрямок можливої дії противника й одночасно не залишити не обстріляним жодної ділянки перед позицією відділення і на фланзі.

У результаті проробленої роботи командир відділення отримує можливість визначити найбільш доцільні основну і запасну позиції для кулемета, гранатомета, озброєння бронетранспортера (БМП) і автоматників.

На закінчення проробленої роботи командир механізованого відділення ставить бойові завдання. Він повинен поставити завдання кожному солдату відділення, в якій указує його місце на позиції відділення, сектор обстрілу (основний і додатковий), місце для укриття і час на обладнання своєї вогневої позиції.

При постановці бойових завдань особовому складу командир відділення повинен вказати: орієнтири, відомості про противника, завдання взводу, відділення і сусідів, вогневу позицію бронетранспортера (БМП); місця кулеметнику, гранатометнику й автоматникам, їх основний і додатковий сектори обстрілу, порядок ведення вогню при висуванні і переході противника в атаку; обсяг і порядок проведення інженерних робіт з дообладнування позиції, сигнали оповіщення і порядок дій по них, своє місцезнаходження і заступника.

Loading...

 
 

Цікаве