WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Бойові можливості механізованого відділення - Курсова робота

Бойові можливості механізованого відділення - Курсова робота

Розподіл вогню застосовується, коли необхідно і можна вразити або знищити декілька цілей. Для цього подається команда: "Гранатометнику праворуч танкзнищити; кулеметнику прямо кулеметпридушити; автоматникам ліворуч група піхоти противника, 3, під ціль, вогонь".

На заключному етапі своєї роботи командир відділення складає картку вогню, на який вказуються: орієнтири, їх номери, найменування і відстань до них; положення противника; позиція відділення, смуга вогню і додатковий сектор обстрілу; основна і запасна (тимчасова) вогневі позиції бойової машини піхоти (бронетранспортера), танку, гранатометника, кулеметника, а також вогневих засобів, які забезпечують проміжки з сусідами, їх основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім секторів для гранатометника); ділянки зосередженого вогню взводу та місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення; позиції вогневих засобів старшого командира, розташованих в межах позиції відділення і на флангах, та їх сектори обстрілу; загородження і фортифікаційні спорудження; позиції сусідніх відділень та межі їхніх смуг вогню на флангах.

Добре організована і безупинно керована система вогню — застава успішних дій відділення в обороні.

Бій вимагає від воїна волі, зухвалих, впевнених і ініціативних дій, знання озброєння і техніки, непохитної стійкості в обороні і рішучості в досягненні успіху. Володіючи цими якостями, воїн здатний здобути перемогу над сильним і хитрим противником у складній бойовій обстановці.

З початком вогневої підготовки противника спостерігач продовжує вести спостереження, навідник при озброєнні бронетранспортера і водій залишаються на своїх місцях, а інший склад відділення за командою командира укривається в бліндажі або в щілині (сховищі) у готовності швидко зайняти свої місця на позиції. При застосуванні противником отруйних речовин особовий склад швидко одягає протигази.

При наступі піхоти з танками солдати відділення відсікають вогнем автоматичної зброї піхоту противника від танків, змушують її залягти перед переднім краєм і готуються до знищення танків гранатометом і протитанковими гранатами.

Якщо танк противника буде підбитий, то солдати відділення повинні бути готові знищити його екіпаж, що може спробувати залишити машину.

У тих випадках, коли танку противника вдалося досягти позиції відділення, особовий склад укривається в траншеї, пропускає через себе танк і потім кидком протитанкової гранати в кормову частину танка підбиває його і готується до відбиття піхоти, що атакує, знищення екіпажа підбитого танку або інших танків, що атакують позицію відділення.

Противника, що увірвався на позицію відділення, солдати знищують вогнем автоматичної зброї, гранатою й в рукопашній сутичці.

Якщо противник прорвався в глибину нашої оборони, то відділення, залишаючись на своїх позиціях, продовжує його знищення. У тих випадках, коли противник одночасно атакує позицію відділення з фронту і частиною сил прорвався в глибину нашої оборони, відділення знищує противника перед фронтом, а тих, що прорвались у глибину знищують підрозділи, що обороняються в опорних пунктах у глибині.

Головними цілями для солдатів механізованого відділення є офіцери-спостерігачі, зв'язківці і обслуги вогневих засобів. Завдання в період атаки переднього краю оборони не допустити спільної атаки піхотою і танками противника. Треба відсікати піхоту від танків, змусити її залягти і роздільно знищувати їх.

У період ведення бою із противником, що вклинився, особливо різко зростає роль дрібних підрозділів, що ведуть бойові дії самостійно у відриві від своїх підрозділів. Завзята оборона окремих дрібних підрозділів, що ведуть бій навіть у повному оточенні, змушує противника до розпилення своїх сил і засобів, затримує його просування і сприяє ефективному проведенню контратак.

Контратака — це могутній відповідний наступальний удар підрозділів по противнику, що вклинився. Контратака здійснюється, коли противник знекровлений, сила його першого ешелону ослабнула, а найближчі резерви витрачені або ще не підведені до ділянки вклинення (прориву).

Правильний вибір моменту контратаки є однією з вирішальних умов її успіху. Визначаючи час нанесення контратаки, командир зобов'язаний врахувати завдання підрозділу, що контратакує, обстановку, що склалася до моменту її проведення, напрямок контратаки і побудову бойового порядку.

Вибір напрямку контратаки залежить від місцевості і завдання, поставленого перед тими, що контратакують. Найпоширенішою формою контратаки є удар по флангу. Пояснюється це тим, що противник прагне, як правило, прорватися в глибину оборони і його основні сили знаходяться на вістрі клина. Тому удар по флангу, на даному етапі найбільш слабкому місцю угруповання противника, забезпечує тим, що контратакують перевагу в силах і засобах на напрямку, на якому контратакують.

Досвід показує, що неодмінною умовою успіху контратаки є раптовість. Застосувавши військову хитрість, зробивши місцевість, час доби і погодні умови своїм союзником, той, що обороняється рішучою, раптовою контратакою може меншими силами завдати вирішальної поразки противнику, що переважає по силі .

Успіх нічного бою багато в чому залежить від того, наскільки ретельно бій був підготовлений засвітла. Для управління вогнем і діями особового складу відділення можуть використовуватися прилади нічного бачення, а також різні засоби висвітлення місцевості, що знаходяться в розпорядженні старшого начальника.

Сучасні засоби висвітлення мають достатню яскравість і тривалість світіння. Так, 26-мм ракета висвітлює місцевість у радіусі 180—200 м протягом 4—5 хв, освітлювальна бомба (снаряд) може висвітлювати місцевість у радіусі більше 2 км протягом 6—8 хв, а прожектори можуть спрямованим променем освітити смугу 50—200 м на відстані до 10 км. Досвід показує, що висвітлення місцевості перед фронтом роти одною-двома ракетами через кожні 10— 15 хв забезпечує успішне ведення прицільного вогню усіма видами зброї по підрозділах противника, що наступають.

Сучасна оборона буде вестися в умовах широкого застосування противником, який наступає, ЗМУ, систем ВТЗ, авіації, вертольотів вогневої підтримки і масованого застосування танків та інших броньованих машин.

Тому оборона повинна бути:

стійкою і активною;

здатною відбити удари противника, який використовує можливості всіх видів зброї.

Організація оборони і управління відділенням в бою полягає в цілеспрямованій роботі командира щодо підтримання бойової готовності відділення, підготовки його до бою і керівництва ним під час виконання бойового завдання. Командир відділення несе повну одноособову відповідальність за бойову готовність, підготовку відділення, озброєння і техніки до бою та успішне виконання бойового завдання у встановлені терміни.

В умовах відсутності зіткнення з противником робота командира відділення по організації оборони в себе включає:

з'ясування отриманого завдання;

виведення відділення на вказану позицію;

організацію спостереження;

визначення основної і запасної вогневої позиції для БМП (БТР), вогневих позицій кулеметнику, гранатометнику і місць стрільцям;

віддачу бойового наказу;

організацію інженерного обладнання і маскування позиції;

визначення відстані до орієнтирів, підготовку даних для ведення вогню вдень та вночі;

складання картки вогню.

З'ясування отриманого завдання є початком роботи командира відділення по організації оборони.

При з'ясуванні завдання він повинен зрозуміти:

завдання (задачу) взводу і відділення;

на якому напрямку і на утримання якої ділянки місцевості зосередити основні зусилля;

які об'єкти (цілі) на напрямку дій відділення уражаються засобами старших командирів;

завдання сусідів та порядок взаємодії з ними;

час готовності до виконання задачі.

Крім того, командир відділення повинен оцінити обстановку, яка складається із:

оцінки противника, який може появитися на напрямку дій відділення;

Loading...

 
 

Цікаве