WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Аеромобільна рота в обороні - Курсова робота

Аеромобільна рота в обороні - Курсова робота

В залежності від завдання, характеру місцевості бойовий порядок шикується у два або в один ешелон .

При одноешелонній побудові бойового порядку виділяється резерв у складі не менше взводу. Крім цього, у бойовий порядок батальйону входять підрозділи прикриття, артилерії, протиповітряної оборони (ППО), бойових і транспортних вертольотів та протитанкові підрозділи.

В залежності від виконуємого завдання та характеру місцевості, батальйон може мати різне розміщення рот. Одна з рот може бути висунута уперед або назад, створюючи вогневий мішок, а на відкритому фланзі розміщатися уступом.

Рота першого ешелону готує опорний пункт на першій і другій траншеях з метою нанесення противнику поразки вогнем усіх засобів та не допустити прориву ним переднього краю.

Рота другого ешелону готує опорний пункт на третій, а деколи і на четвертій траншеї з метою не допустити прориву противником першої позиції, а при сприятливих умовах і знищити контратакою його підрозділи, які прорвалися через першу та другу траншеї.

Рота (взвод), яка виділена в резерв батальйону, займає район зосередження, в якому готує для оборони опорний пункт і знаходиться у готовності до виконання раптово виникаючих завдань.

Мінометна (артилерійська) батарея та гранатометний підрозділ звичайно залишаються у підпорядкуванні командира батальйону і використовуються, як правило, у повному складі для підтримки бою рот першого ешелону. Деколи гранатометний підрозділ може придаватися у повному складі роті, яка обороняється на напрямку зосередження основних зусиль батальйону, або по відділенням ротам першого ешелону.

Протитанковий підрозділ батальйону як правило залишається у підлеглості командира батальйону, займає район зосередження і використовується, як правило, у повному складі на танконебезпечному напрямку для відбиття атак танків та інших броньованих машин противника, прикриття відкритого флангу та забезпечення контратаки. На закритій і пересічній місцевості підрозділ може придаватися ротам першого ешелону.

Підрозділи прикриття обороняють фланги та тил основних сил десанту з завданням не допустити охоплення або обходу їх противником, проникнення його розвідки, а у випадку переходу противника у наступ на цьому напрямку, затримати його вогнем і міцним утриманням зайнятого рубежу, а також сприянню для здійснення маневру силами та засобами з неатакованих напрямків.

Бойові та транспортно-бойові вертольоти при зайнятті оборони та в ході ведення оборонного бою можуть уражати противника на марші, в районах зосередження, при висуненні до переднього краю оборони та при розгортанні у передбойові та бойові порядки, підтримувати підрозділи, що обороняються, під час вклинення противника в оборону, при проведенні контратак, знищувати резерви, пункти управління та засоби радіоелектронної боротьби противника, перекидати повітрям передові загони, підрозділи прикриття, вести повітряну та радіаційну розвідку.

Зенітний підрозділ, як правило, залишається у безпосередній підлеглості командира батальйону та розміщується в опорних пунктах рот і в районі командно-спостережного пункту батальйону так, щоб забезпечувалося надійне прикриття підрозділів від ударів з повітря.

Бойовий порядок роти будується в один або у два ешелони. В залежності від характеру місцевості взводи в опорному пункті роти можуть розміщуватися кутом назад, мати уступне та інше розміщення, яке забезпечує найкращу організацію системи вогню перед фронтом та на флангах опорного пункту.

Протитанкове відділення роти придається, як правило, по обслугам- взводам. Деколи воно у повному складі використовується на напрямку зосередження основних зусиль роти.

Автомобілі аеромобільних рот (при діях на автомобілях) розміщуються за другим ешелоном (резервом) батальйону разом з підрозділами забезпечення.

У бойовий порядок роти (батальйону) в залежності від обстановки, крім цього, можуть входити бронегрупа (при діях на бойових машинах) та підрозділи вогневих засад.

Бронегрупа роти (батальйону) створюється з метою підвищення активності оборони, своєчасного посилення її стійкості на найбільш загрозливих напрямках, закриття виломів в обороні, які створилися внаслідок вогневих ударів противника, та вирішення інших питань, які вимагають стрімких маневрових дій та ефективного вогневого ураження противника. До складу бронегрупи можуть входити декілька бойових машин, виділених з підрозділів першого і другого ешелонів (резерву), які обороняються в стороні від основних сил. Бронегрупа зосереджується у районі, який має надійні захисні та маскуючі властивості (у ярах, зворотних схилах висот, лісі та ін.) і знаходиться у постійній готовності до виконання раптово виникаючих завдань.

Командиром бронегрупи може бути призначений: в батальйоні – командир взводу роти другого ешелону (резерву), в роті – один із заступників командирів взводів.

Підрозділи вогневої засади виставляються з метою нанесення противнику максимального ураження раптовим вогнем прямої наводки, кинжальним вогнем та застосуванням мінно-вибухових загороджень. Підрозділи, виділені у вогневу засаду, завчасно займають призначену позицію та ретельно маскуються. Позиції вогневої засади обираються, як правило, на танконебезпечних напрямках у районах оборони (опорних пунктах), у проміжках між ними або на флангах.

Найбільш вигідними місцями для позицій вогневої засади є зворотні схили висот, складки місцевості, окраїни населених пунктів, узлісся та чагарники.

2. Під бойовими можливостями прийнято розуміти кількісні та якісні показники, які характеризують можливості підрозділів щодо виконання нимі визначених завдань у конкретній обстановці у встановлений час.

Бойові можливості залежать від кількості особового складу, рівня його бойової підготовки та морального стану, наявності і стану зброї, бойової та іншої техніки, мистецтва командного складу в управлінні підрозділами, організаційної структури військ та їх забезпечення матеріально-технічними засобами, а також від складу і характеру дій противника, умов місцевості, метеорологічної обстановки.

Бойові можливості аеромобільнї роти (батальйону) в обороні виражаються відповідними показниками: складом сил та засобів противника, якого вони здатні розгромити; шириною та глибиною района оборони роти; глибиною вогневого ураження об'єктів противника; радіусом дії засобів ураження та часом, який необхідно для підготовки, маневровістю підрозділів. При цьому окремо можуть визначатися вогневі можливості, їх здатність по знищенню танків, бойових машин , літаків та інших вогневих засобів противника.

Бойові можливості роти (батальйону) можуть розглядуватися за видами та засобами ураження (артилерія, БМД, засоби ППО, стрілецька і протитанкова зброя), а також за здатністю створити необхідну щільність сил та засобів на 1 км фронту.

Складовими бойових можливостей роти (батальйону)є : вогнева могутність, ударна сила, маневровість.

Вогнева могутність роти (батальйону) залежить від вогневих можливостей штатних та приданих видів зброї, крім цього в обороні необхідно враховувати і застосування мінно-вибухових загороджень.

До показників вогневої могутності відносяться: кількість об'єктів , що уражаються (знищуються) та ступінь їх ураження (у тому числі взводних опорних пунктів), кількість зброї та бойової техніки противника, яка знищується, математичне сподівання втрат, які може понести противник.

Ударна сила – це здатність підрозділів наносити могутні удари по противнику поєднанням вогню та руху у вказаному напрямі. Вона заснована на застосуванні вогню артилерії, бойових броньованих машин, протитанкових засобів, засобів ППО, АГС та усіх видів стрілецької зброї. В обороні ударна сила реалізується при розгромі противника, який вклинився в оборону, тобто при проведенні контратак.

Маневреність – це здатність підрозділів організовано і швидко здійснювати перегрупування та змінювати розміщення сил і засобів, приймати ту чи іншу побудову, готуватися до тих чи інших дій у визначений час; нарощувати силу першого удару; переносити зусилля з одного напрямку на інший, долати зони радіактивного і хімічного зараження, райони руїн, завалів і пожеж; перенацілювати свої вогневі засоби на одночасну поразку найважливіших об'єктів противника; можливість та здатність воєнної техніки швидко змінювати швидкість та напрямок руху. В обороні результатом реалізації маневрових можливостей підрозділів є випередження противника у захопленні вигідних рубежів для оборони та нарощування зусиль на загрозливих напрямках.

Враховуючи штатну структуру та бойові можливості, підрозділи в обороні можуть займати: батальйон – район оборони шириною до 3-5 км, глибиною до 2-2,5 км; рота – опорний пункт шириною до 1-1,5 км, глибиною до 1 км; взвод – опорний пункт шириною до 400 м, глибиною до 300 м.

Проміжки між опорними пунктами рот можуть бути до 1,5 км, між опорними пунктами взводів– до 300 м.

В залежності від місцевості, якщо вона не всюди доступна для наступу противника, фронт оборони підрозділів може бути і більшим.

Loading...

 
 

Цікаве