WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Україна на шляху євроатлантичної військової інтеграції - Реферат

Україна на шляху євроатлантичної військової інтеграції - Реферат

В грудні 2004 року в України відбулися президентські вибори на тлі так званої "помаранчевої революції". 23 січня 2005 року, склавши присягу під час інавгурації, новообраний Президент і сформований ним уряд країни обрали курс на інтенсифікацію євроатлантичної інтеграції держави з метою прискорити вступ України до НАТО.

У лютому 2005 року країни-члени альянсу запросили В. Ющенка взяти участь у роботі саміту у штаб-квартирі НАТО. Візит української делегації на чолі з Президентом України В. Ющенком до Брюсселя, напевно, як ніяка інша подія останніх років, вплинула на зовнішню політику України.

На засіданні саміту Україна-НАТО В. Ющенко ознайомив альянс з новою стратегією нашої держави щодо інтеграції в його структури. В короткостроковій перспективі це було пов'язано зі значними змінами внутрішньої та зовнішньої політики України. Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер відзначив, що "НАТО не може керувати цим процесом. Відповідальність і тяжкий тягар, що пов'язаний з ним, лежить виключно на українському керівництві. Але ми можемо допомогти, і ми допомагаємо". Він заявив, що альянс залишається відкритим для будь-якої країни, яка забажає вступити, для цього необхідно виконати вимоги, визначені демократичним західним суспільством. Тобто для нашої держави залишалося остаточно виявити свою рішучість інтегруватися до трансатлантичної системи безпеки та дотримуватися визначеної схеми. Отже, в НАТО очікували на самовизначеність нашої держави.

Брюссельський саміт погодився започаткувати інтенсифікований діалог щодо прагнень України до членства в альянсі.

Свою позицію і відданість щодо інтеграції в НАТО політичне керівництво нашої держави продемонструвало наступним чином - Указом Президента від 21 квітня 2005 року було відновлено першу редакцію Воєнної доктрини, тобто в тексті документа знову йшла мова про те, що "Україна готується до повноправного членства в НАТО та ЄС" і "активізація євроатлантичної інтеграції України з орієнтацією на вступ до НАТО... належить до найважливіших пріоритетів як зовнішньої, так і внутрішньої політики" [25].

Другий бар'єр перешкод для намірів України вступити в альянс полягав у відсутності суспільного та внутрішньополітичного консенсусу в нашій державі стосовно інтеграції в НАТО, що обумовлювало брак підтримки євроатлантичної інтеграції з боку населення, попри те, що державна програма, яка передбачала проведення роз'яснювальної роботи, вже існувала з 2003 року. Припущення певних посадовців, що Київ може отримати від НАТО запрошення приєднатися до Плану дій щодо членства вже у 2006 році та про вступ України в альянс у 2008 році, доволі скептично оцінив вищезазначений експерт НАТО Джеймс Шерр: "Це цілком можливо. Але важливим питанням буде, як кожна з країн-членів альянсу оцінює в цілому прогрес України. І не можна сказати, що нинішня політична криза не привернула до себе уваги і не стурбувала НАТО. Отже, широкий політичний і економічний контекст, в якому відбуваються зміни в оборонній галузі та в секторах безпеки, - надзвичайно важливі для НАТО. Тому результати виборів у парламент у березні 2006 року і домовленості, які виникнуть, будуть становити інтерес. Нині непросто дати відповідь... Якщо політична ситуація розвиватиметься позитивно, то, гадаю, було б реалістично розраховувати на запрошення до Плану дій щодо членства у 2006 році".

Питанню ставлення українського суспільства до вступу в НАТО присвячена досить велика кількість соціологічних досліджень різного ступеня компетентності - від окремих фірм, громадських організацій, фондів, редакцій газет до солідних науково-дослідних установ Національної академії наук України. Ці дослідження відображають думку українських громадян на різних етапах державотворення країни залежно від віку, освіти, соціальної групи та регіону мешкання.

Моніторингові соціальні дослідження свідчать, що частка прихильників НАТО знизилася з 22% у 1999 році до 19% у 2005-му. Аналітики вважають - це обумовлено воєнними кампаніями НАТО в Югославії, США в Афганістані та Іраку, внаслідок чого у масовій українській свідомості помітно знизився рівень позитивного сприйняття Північноатлантичного альянсу.

Дані опитування населення у червні 2006 року засвідчили: якщо у 2000 році 33,5% громадян не підтримували вступ країни у НАТО, в 2004-у - 30%, то у 2005-у - вже 50,4%, а влітку 2006-го - 64,4%. Таке зростання кількості противників вступу в альянс відбувалося за рахунок тих, хто раніше вагався з вибором. Різниця між кількістю симпатиків і противників вступу до НАТО складала 52%. При цьому антинатовські настрої були не тільки на сході України і в Криму. У західному регіоні співвідношення противників і прихильників складало відповідно - 38% і 32%, а у центральному регіоні виступало проти вступу 57% і тільки 15% дали відповідь - "так". Адже "помаранчевий" електорат, і той був проти альянсу. Наприклад, серед прихильників соціалістів таких було 61%, а у лавах "Нашої України" - 40%, у БЮТ - 41% [26, С. А-5].

На наш погляд, цікаво, як за допомогою певних питань, що ставляться перед рядовими військовослужбовцями, визначити їх поінформованість щодо НАТО. Наприклад, наступних: "У якому році було створено НАТО? Який найвищий політичний орган у НАТО? Як приймаються рішення в альянсі? Скільки країн-членів нараховує НАТО? Що означає абревіатура НАТО? В якому місті розташована штаб-квартира альянсу?". Те ж саме стосується здійсненого опитування мешканців Криму, коли вони мали відповісти на такі питання: " Як розшифровується абревіатура "НАТО"?, "Скільки країн входять у склад НАТО?".

З метою вивчення процесу інформаційного впливу на військовослужбовців та працівників Збройних сил України, який формує їх ставлення до НАТО, провели власне дослідження за допомогою контент-аналізу центрального друкованого органу Міністерства оборони України - газети "Народна армія" (її наклад у 2006 році становив понад 8 тис. примірників).

Вибір пояснювався тим, що Збройні сили України - це один із найважливіших інститутів нашої держави, що не тільки обумовлює, а й впливає на розвиток демократії, вони є важливим інструментом реалізації зовнішньої політики України і головним виконавцем практичних кроків нашої держави на шляху до інтеграції в структури Північноатлантичного альянсу. У Збройних силах України проходять службу до 1% населення віком від 18 до 50 років. Збройні сили впливають на формування суспільної думки і, як наслідок, на політику держави. Вони є виокремленою частиною суспільства, мають чітку структуризацію і спеціальні органи виховної роботи, які постійно і наполегливо роз'ясняють і впроваджують політику керівництва нашої країни.

Результати нашого дослідження свідчать про постійну, все зростаючу інформаційну політику Міністерства оборони України стосовно НАТО, яка розпочалася з моменту практичних кроків держави на шляху до євроатлантичної інтеграції і істотно посилилася під час пришвидшеного процесу вступу в НАТО у 2006 році. Вагання особового складу української армії щодо вступу в альянс неможливо пояснити лише його непоінформованістю.

З метою вивчення інформаційної політики держави у цивільних друкованих засобах масової інформації, яка стосується альянсу, ми за допомогою пілотного дослідження зробили спробу дослідити, яку позицію стосовно цього мала щоденна всеукраїнська газета "День" накладом у 62500 примірників у 2005 - 2006 роках. Варто відзначити, що газета основну увагу приділяє інтеграції України в Європейській Союз, тому практично кожний 2-й - 3-й її номер обговорює це питання. В той же час не залишається поза увагою і питання інтеграції держави у Північноатлантичний альянс, причому практично всі публікації мають аналітичний характер і висвітлюють думки як прихильників НАТО, так і їх опонентів.

Результати нашого дослідження засвідчили, що питанням інтеграції України в альянс у 2005 році відводилося 18% випусків газети, а у 2006 році - 23%. У 2005 році 88% публікацій висвітлювали можливий швидкий вступ України в альянс, а в 2006 році, коли пристрасті навколо швидкого приєднання до НАТО дещо вляглися, питанням вступу відводилося лише 25% публікацій.

Loading...

 
 

Цікаве