WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Отруйні речовини шкірнонаривної дії зміст лекції та методика її викладення - Реферат

Отруйні речовини шкірнонаривної дії зміст лекції та методика її викладення - Реферат

Іприт має високу реакційну здатність. В організмі він реагує, як алкілуючий агент, приєднуючись до -SH, -NH2, -ОН груп білків, ферментів, нуклеопротеїдів і інших речовин, порушуючи їх будову, функцію та кількісний вміст. У цьому полягає його пряма дія. Іприт може діяти на біологічні стуктури клітин як цілою молекулою, так і продуктами його перетворення.

Встановлено, що при гідролізі іприту, як результат внутрішнього перегрупування електронів, утворюється високореакційне сполучення іприту - етиленсульфоній (онієва сполука), яка спричиняє окрім прямої алкілуючої дії на білки, ферменти, нуклеопротеїди і опосередковану дію тому, що онієва сполука подібно до іонізуючого випромінювання перетворює воду на радикали Н+, ОН-, НО2 , ОН-, НОО-, які і створюють схожу на протікання гострої променевої хвороби токсичну дію.

На місці всмоктування іприту утворюються високі його концентрації, внаслідок чого відбувається алкілування білкових сполук клітин шкіри з їх денатурацією, що проявляється у вигляді місцевого запально-некротичного процесу.

Далі іприт всмоктується у кров, і розпочинається його резорбтивна дія. Експерименти на кролях показали, що 90% іприту, поміченого по сірці (35S), зникає із крові протягом 20 хвилин, а через 10 хвилин іприт виявляється у сечі.

Іприт та його продукти взаємодіють з різними біохімічними сполуками в органах та системах організму, що приводить до глибокого порушення обміну речовин і різкого зменшення ваги, у тяжких випадках розвивається білкова кахексія.

Також іприт алкілує пуринові сполуки гуанін та аденін, які входять до складу ДНК та РНК, внаслідок чого порушується їх структура, функція, синтез, що є причиною порушення синтезу білку у клітинах (цитостатична дія) та генетичних порушень (мутагенна дія). Особливо страждають ті органи та тканини, у яких відбувається посилений поділ клітин - червоний кістковий мозок, слизова кишечника, статеві органи.

Іприт та його метаболіти справляють виражену дію на більшість ферментативних систем, особливо на ті, які активують протеолітичні процеси та гальмують анаеробний гліколіз (дегідрогенази, протеанази, оксидази, фосфокінази та ін.)

Отже, ці білки, звичайно, не можуть нормально функціонувати. Внаслідок цього значно пошкоджуються деякі ферментні реакції. Наприклад, встановлено, що іприт пригнічує фермент гексакіназу, який регулює вуглеводний обмін, має здатність пригнічувати активність холінестерази.

Люїзит

Люїзит порівняно швидко всмоктується у місці аплікації в кров і розноситься по органах і тканинах. Припускається, що люїзит в організмі перетворюється на оксид (Сl-CH=CH-As=O), сульфід (Сl-CH=CH-As=S) або інші речовини, що містять миш`як. Найбільше значення в механізмі токсичної дії надають хлорвініларсеноксиду як найбільш стійкому метаболіту. Висока біологічна активність цієї сполуки обумовлена наявністю в її молекулі тривалентного миш'яку. Разом із тим відомо, що сам люїзит та його метаболіти вступають у взаємодію з ферментами, які містять тіолові групи (-SH), приєднуючись до останніх. Функція цих ферментів пригнічується або припиняється. В результаті значно пошкоджується тканинний обмін. Найбільш страждають такі ферменти: гідролітичні - амілаза, ліпаза, холінестераза, уреаза; окислювально-відновні - алкогольдегідрогеназа, оксидаза, дегідрогеназа яблучної, стеаринової, олеїнової кислот, піруватоксидаза і ряд ферментів АТФ - аденозинтрифосфатаза, міоксидаза та інші.

У місцях проникнення люїзиту в організм виникає глибоке порушення обміну речовин тканин, що приводить до їх загибелі та відторгнення. Внаслідок резорбції люїзиту в тій чи іншій мірі страждає обмін в усіх тканинах організму.

Особливо порушується функція ферментів, відповідальних за вуглеводний обмін, внаслідок чого порушується функціонування систем та органів найбільш чутливих до цього виду обміну. Особливо це стосується ЦНС, де страждає багато її відділів. Серед них вирішальне значення має ураження центрів довгастого мозку, тому внаслідок цього ураження порушується функціонування серцево-судинної системи та дихання.

При інтоксикації люїзитом наступає виражене розширення судин, особливо капілярів, що приводить до підвищення проникливості судинної стінки. Внаслідок чого виникає набряк тканин, накопичення рідини у порожнинах організму і крововилив.

Неодмінною ознакою локальної дії люїзиту в місцях його проникнення є різка запальна реакція, що супроводжується некрозом клітин. Загибель останніх наступає в перші хвилини після дії люїзиту. Слід додати, що при цьому швидко виникає захисна клітинна реакція, яка проявляється у вигляді демаркаційного валу навкруги некротизованих ділянок тканин. Ця інтенсивна клітинна реакція значно зменшує ймовірність інфікування ураженої ділянки.

Процес детоксикації люїзиту в організмі остаточно невідомий. Вважають, що з організму миш'як і його сполуки виділяються нирками, у невеликій кількості через кишечник, слинні та потові залози. Миш'як виділяється у вигляді трьох та п'ятивалентної сполуки, що свідчить про окислення люїзиту в організмі.

Клініка уражень і особливості її проявлення при різних шляхах надходження.

Клініка уражень ОР шкірнонаривної дії відрізняється складністю і різноманітністю в залежності від шляхів надходження, дози або концентрації токсичної речовини, експозиції та ін. Ураження цими ОР перебігає однотипно з проявленням місцевої та резорбтивної дії. Однак спостерігаються характерні особливості, що дозволяють клінічно диференціювати іпритні і люїзитні ураження.

Для ураження іпритом характерно:

відсутність подразнювальної дії та болю ("німий контакт");

порівняно повільний розвиток ураження, наявність прихованого періоду, коли клінічні ознаки відсутні тривалістю від 1-2 годин до 8-12 годин від моменту контакту з іпритом;

повільний затяжний перебіг запальних процесів, трофічні та імунологічні порушення, схильність до інфікування, повільне загоєння;

підвищена чутливість до іприту при повторних ураженнях;

властивість до кумуляції ефекту;

колікваційний характер запально-некротичних процесів;

стійка пігментація навкруги шкірних уражень.

Для ураження люїзитом характерно:

виражена подразнювальна дія, біль у місці його контакту ("кричащий контакт");

порівняно швидкий розвиток клініки ураження, прихований період практично відсутній (через 5-20 хвилин визначаються ознаки запалення);

внаслідок подразнюючої дії та порушення проникливості судинної стінки люїзитні ураження супроводжуються вираженим набряком тканин;

більш швидкий перебіг запального процесу та більш швидке загоєння;

запально-некротичний процес йде за типом сухого некрозу, що знижує ймовірність приєднування вторинної інфекції;

більш виражена резорбтивна дія.

Клінічно можуть бути різні форми уражень: ураження шкіри, очей, органів дихання, шлунково-кишкового тракту та комбіновані ураження, які найбільш часто зустрічаються.

Ураження шкіри

Перебіг патологічного процесу при ураженнях ОР шкірнонаривної дії складається з наступних стадій: прихованого періоду, стадії еритеми, бульозної стадії, виразково-некротичної стадії, стадії загоєння. Однак у розвитку клініки місцевих запально-некротичних процесів при іпритних та люїзитних ураженнях є свої особливості.

Для іпритних шкірних уражень характерно:

у період контакту відсутність симптомів подразнення, болю;

прихований період 2 години і більше;

стадія еритеми - час появи перших клінічних ознак, складає в середньому 2-3 години і більше (при ураженні у вигляді пари термін збільшується до 15 годин), еритема блідо-синюшна, межі розмиті, набряк слабо виражений, спостерігаються поодинокі крововиливи, малоболісність, специфічний свербіж;

бульозна стадія розвивається через 18-24 години, спочатку виникають дрібні везікули по периферії еритеми, які потім зливаються у великі багатокамерні пухирі з прозорим вмістом, максимальний розвиток процесу припадає на 10-14 добу;

стадія виразки - дно блідо-ціанотичне, поодинокі крововиливи, краї підриті;

стадія загоєння йде мляво, залежно від глибини ураження може закінчуватись через 1-4 місяці, на місці ураження стійкі ділянки темно-коричневої пігментації.

Loading...

 
 

Цікаве