WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Загальні питання медичної військової радіології - Реферат

Загальні питання медичної військової радіології - Реферат

Кровотворна система в силу радіочутливості є критичним органом, ураження якого лежить в патогенезі і клініці променевої хвороби. До критичних органів відносяться також кишечник і ЦНС. В основі загибелі клітин радіочутливих тканин лежить порушення обміну нуклеопротеїдів, внаслідок чого спостерігається масова загибель клітин в інтерфазі (інтеркінетична загибель), після декількох поділів (репродуктивна загибель), а також порушення мітотичної активності. Аплазія кісткового мозку, що розвивається внаслідок цього, обумовлює появу панцитопенії і інших характерних для променевої хвороби ознак ураження кровотворної системи (геморагічний синдром, інфекційно-запальні ускладнення).

Можливість постпроменевого відновлення кровотворіння, як і відновлення інших високорадіочутливих тканин, залежить від ступеня ураження стовбурових клітин. Доказано, що для відновлення кровотворіння достатньо

1-0,1% стовбурових клітин. Регнеративні зрушення при несмертельних ураженнях у кістковому мозку виявляються вже через 1,5-2 години після ураження.

Із поданого вище витікає два важливих положення:

1. Взаємодія іонізуючого випромінювання з живою речовиною відбувається за законами фізики і супроводжується збудженням та іонізацією атомів та молекул і первинними радіохімічними процесами (реакціями). Але це лише первинна дія радіації.

2. Іонізація атомів і молекул є лише пусковим механізмом для вторинних процесів, які розгортуються потім у живому організмі і відбуваються за біологічними законами. Тому ефективність біологічної дії іонізуючих випромінювань оцінюють з позиції важкості цих вторинних пошкоджень.

Крім загального зовнішнього опромінення завжди потрібно пам`ятати про внутрішнє опромінення і їх поєднану дію.

Гостра променева хвороба (ГПХ)

Гостра променева хвороба - загальне захворювання, яке виникає як результат загального зовнішнього опромінення, зовнішнього опромінення частини тіла або як результат внутрішнього опромінення після поглинання радіоактивних елементів за рахунок інгаляції або повз шлунково-кишковий тракт. Також, при формуванні вказаної дози не можна не враховувати і той факт, що при нейтронному опроміненні організму за рахунок нейтронів виникають явища наведеної радіації з боку складових нестабільних елементів організму (натрій, фосфор, калій тощо), які мають порівняно короткий період напіврозпаду. Наприклад, для фосфору він рівний 14,3 дні, для натрію - 15 годин. Нестабільний ізотоп фосфору стає b-випромінювачем, а ізотоп натрію - b і g-випромінювачем. При ядерному вибуху питома вага у формуванні дози за рахунок радіоактивного натрію складає приблизно 1% від загальної іонізації

Слід зауважити, що при вибухах ядерної зброї при визначенні в реальній практиці інкорпорованою дозою зневажують, тому що її відсоток від загального зовнішнього опромінення незначний. Звідси всі військові дозиметри розраховані на сприйняття g-n опромінення, за рахунок якого формується доза при зовнішньому опроміненні.

Важкість розвитку ГПХ залежить від сумарної дози загального опромінення. При опроміненні в дозі до 1 Гр не виявляється чітких клінічних симптомів. При відносно рівномірному опроміненні ГПХ I (легкого) ступеня виникає при дії 1-2 Гр, II (середнього) ступеня - 2-4 Гр III (важкого) ступеня - 4-6 Гр і при IV (крайньо важкого) ступеня - понад 6 Гр. Також при опроміненні понад 10 Гр виділяють: кишкову форму (10-20 Гр), токсичну форму (30-50 Гр) і церебральну форму (50-100 Гр).

У розвитку ГПХ спостерігається чотири періоди:

початковий період - період первинної реакції;

прихований період або період відносного клінічного благополуччя;

період розпалу хвороби;

період відновлення.

Початковий період захворювання характеризується наявністю ознак гострих порушень функціональних станів нервової, серцево-судинної систем і шлунка; розвитком симптомів порушення радіочутливих тканин і клітин (початкова лімфопенія, зменшення кількості мітозів, підвищений цитоліз). Незабаром після опромінення з`являються нудота і блювота, головний біль, загальна нежить, запаморочення, інколи серцебиття і біль в області серця. При об`єктивному обстеженні спостерігається гіперемія обличчя, лабільність вазомоторів, тахикардія, підвищення у перші години артеріального тиску, яке потім має тенденцію до зниження, у важких випадках може спостерігатись субіктерічність склер, порушення координації рухів, поява вогнищних неврологічних симптомів, підвищення температури тіла. При обстеженні крові виявляється нейтрофільний лейкоцидоз із зсувом ліворуч, абсолютна лімфопенія. Первинна реакція подовжується від декількох годин до двох-трьох діб. Швидкість її появи, вираженість і подовженість залежать від важкості ураження. Найбільш чітка залежність існує між ступенем опромінення і важкістю блювоти - чим більш вона нестерпна, тим вище доза опромінення.

Період відносного клінічного благополуччя починається з моменту затухання первинної реакції (закінчується нудота і блювота, зменшується або зникає головний біль, різко покращується загальне самопочуття). Подовження прихованого періоду різний: у крайньо важких випадках уражень практично він відсутній, а при легких - продовжується 4-5 тижнів.

Період розпалу хвороби характеризується розвитком найбільш глибоких порушень конкретних органів і тканин в залежності від тканинної дози опромінення: кровотворної тканини при опроміненні в дозі до 10 Гр, слизової кишечника - в дозі понад 10 Гр, шкіри - при її опроміненні в дозі 15 Гр. Головним клінікогематологічним синдромом періоду розпалу при опроміненні у дозах в межах 1-10 Гр є гематологічний синдром, який виявляється у легких випадках уражень помірною лейкопенією і тромбоцитопенією, а у важких випадках - різко вираженою лейкопенією, зниженням кількості лейкоцитів нижче за 1000 в 1 мм3 крові і агранулоцитозом з розвитком супутних йому інфекційно-некротичних ускладнень: кровотечій, анемії, глибоких трофічних і обмінних порушень. Період розпалу подовжується від 1,5 - 2 до 2,5-3 тижнів.

У цьому періоді, при несприятливому перебігу захворювання, може стати летальний кінець, причиною якого частіше всього є інфекційні ускладнення з розвитком променевого сепсису, кровотечії і крововиливу в життєво важливі органи.

При благоприємному наслідку настає довгий період відновлення, котрий починається, звичайно, з появою ознак регенерації кровотворення. Відновлення функціонального стану різних органів і систем проходить неодинаково. Період відновлення протікає від декількох місяців до року і характеризується одночасною наявністю стрімких регенеративних процесів в органах кровотворення, стійкою функціональною недостатністю і підвищеною виснагою нервової і ендокринної систем. Приблизно через рік наступає або повне клінічне видужання, або видужання з дефектом, з необоротним зниженням функціональних можливостей ряду систем. Функціональні і морфологічні зміни, які зберігаються більше року, розглядаються як віддалені наслідки променевої хвороби (соматичні або генетичні).

Гостра променева хвороба I ступеню (легка 1-2 Гр) характеризується відсутністю чітко виражених періодів. Первинна реакція слабка або відсутня, виявляється у окремих хворих нудотою або одноразовою блювотою, яка настає через 3-5 годин після опромінення, помірним головним болем і загальною нежиттю.

Латентний період подовжений, і на протязі його у хворих зберігається добрий загальний стан і самопочуття. У періферичній крові виявляється незначна лімфопенія, лейкоцитопенія, тромбоцитопенія. Період розпалу захворювання настає на 5-6-ому тижні і триває ще 1-2 тижні. погіршується самопочуття, з`являються ознаки вегето-судинної дистонії і астенізації: загальна слабкість, головний біль, погіршується апетит. Вміст лейкоцитів знижується до 2-3 тис., а тромбоцитів - до 80 тис. у 1 мм3 крові. Геморагічний синдром, епіляція і інфекційні ускладнення відсутні. Настає, як правило, повне клінічне одужання з відновленням праце- і боєздатності.

Гостра променева хвороба II ступеня (середньої важкості - 2 Гр - 4Гр). Первинна реакція достатньо виражена і виявляється нудотою, блювотою, помірною загальною слабкістю, головним болем, інколи субфібрильним підвищенням температури тіла, помірною гіперемією шкіри і ін`єкцєю склер. Нудота і блювота - провідні ознаки опромінення, які виникають через 30 хв. - 3 год. і зберігаються на протязі 4-6 год. Інші симптоми первинної реакції тривають на протязі 1-2 діб. Прихований період триває до 3-5 тижнів. В цей час у хворих виявляється помірна астенізація і вегето-судинна дистонія, а також прогресуюче зниження вмісту лейкоцитів, тромбоцитів і порушення у згортуючій системі крові. Період розпалу продовжується до 2-3 тижнів. У цей період спостерігається виражена загальна слабкість, субфібрильне підвищення температури тіла, прискорення пульсу, гіперемія і припухання ясен, випадіння волосся. Геморагічний синдром в період розпалу захворювання найчастіше відсутній. У кістковому мозку виявляється різке пригнічення кровотворення (картина гіпоплазії). Зміна периферичної крові має закономірний характер і виявляється в зменшенні кількості лімфоцитів через 48-72 год до 500-1000 клітин в 1 мм3 (6-20%), зниженні кількості лейкоцитів на 7-9 добу до 2000-3000, тромбоцитів на 20 добу менш за 80000, розвитку різко вираженої лейкопенії (менш за 1000 лейкоцитів в 1 мм3 на 20-32 добу.

Loading...

 
 

Цікаве