WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Загальні питання медичної військової радіології - Реферат

Загальні питання медичної військової радіології - Реферат

Реферат на тему:

Загальні питання медичної військової радіології

Предмет та завдання військової радіологі

Військова радіологія являє собою окрему галузь військової медицини. Предметом її вивчення є етіологія, патогенез, діагностика та лікування різних видів бойових радіаційних уражень, а також вирішення проблем протирадіаційного захисту і організації надання медичної допомоги ураженим радіоактивними випромінюваннями.

Основними завданнями військової радіології є:

1. Розробка комплексу заходів з протирадіаційного захисту особового складу;

2. Вивчення клініки та патогенезу різних видів бойових радіаційних травм;

  1. Пошук засобів медикоментозного захисту особового складу військ від радіаційних уражень і засобів, направлених на зберігання боєздатності особового складу, що піддався дії іонізуючих випромінювань;

4. Розробка засобів та методів лікування гострої променевої хвороби і комбінованих радіаційних уражень.

Глибоке знання променевої патології і механізмів розвитку уражень дозволяє патогенетично обгрунтувати найбільш ефективні профілактичні та лікувальні заходи і правильно організувати надання медичної допомоги.

Військову радіологію відрізняють необхідність вивчення та розробки засобів і методів лікування не тільки променевої хвороби в ізольованому її виді, але і форм комбінованих радіаційних уражень, а також поєднаних травм, які можуть виникати як при одномоментній дії всіх уражаючих факторів ядерного вибуху, так і при послідовному ураженні ядерною та іншими видами зброї.

Характерний відбиток на військову радіологію як самостійну дисципліну накладає та обставина, що завдання, які стоять перед нею, як правило, будуть вирішуватись в умовах масового надходження уражених і динамічних бойових обставин. Все це буде значно впливати на обсяг та характер медичної допомоги. Цим військова радіологія принципово відрізняється від медичної радіології, представники якої працюють в оптимальних умовах і використовують весь арсенал медичних засобів та методів лікування із врахуванням конкретних особливостей кожного випадку.

Важлива роль, яка відводиться медичній службі Збройних Сил у державній системі медицини катастроф, передбачає вивчення організації медичного протирадіаційного захисту особового складу при великомасштабних радіаційних аваріях та катастрофах.

Будучи частиною військово-медичної науки, військова радіологія у своїх організаційних основах спирається і нерозривно пов`язана з прийнятою у Збройних Силах України військово-медичною доктриною етапного лікування з евакуацією за призначенням.

Військові радіологи працюють у тісному контакті з військово-польовими терапевтами, хірургами, а також спеціалістами з організації з медичного забезпечення та представниками військової гігієни. Ці спеціалісти приймають безпосередню участь у вирішенні завдань з організації і проведення медичного сортування, надання допомоги та лікуванню уражених на етапах медичної евакуації, а також у розробці комплексу медичних заходів з захисту військ від уражаючої дії ядерної зброї і протирадіаційного захисту особового складу при перебуванні на радіоактивно забрудненій території.

Історія розвитку військової радіології

Початок розвитку військової радіології можна зв`язати не тільки з роком і місяцем, але більше того, навіть з певним числом - 6 серпня 1945 року. Саме тоді, на заключному етапі другої світової війни були піддані бомбардуванню японські міста Хіросіма та Нагасакі. Вже тоді стало ясно, що променеве ураження є своєрідною бойовою травмою, що потребує спеціальних засобів та методів лікування.

Військова радіологія зформувалась на основі медичної радіології, яка в свою чергу визначилась як окрема галузь медицини на початку нинішнього століття.

Незабаром, після відкриття рентгенівських променів, з ними стали широко експериментувати і біологи, і медики, не використовуючи при цьому запобіжних заходів. П`єр Кюрі був першим, хто пізнав підступність променів радія. Він одержав ураження шкіри (променевий опік) від ампули з препаратом радію, яку носив у кишені піджака. До 1945 року медична радіологія розвивалась як наука, що забезпечувала перш за все інтереси розділу практичної медицини, котрий був пов`язаний з променевою терапією злоякісних пухлин і лікуванням професійних уражень у рентгенологів та радіологів. Події серпня заставили по-новому подивитися на сили, що скриті у надрах атому. Трагедія Хіросіми та Нагасакі, де тільки в дні атомних бомбардувань в одну мить загинули або були поранені понад 300 тис. чоловік, стала поштовхом до бурхливого накопичення знань з променевої патології.

В наступні роки розвиток військової радіології відбувався у тісному зв`язку з розвитком і удосконаленням ядерної зброї. Ця галузь військово-медичної науки жваво відкликалась і реагувала на створення спочатку ядерних, термоядерних, а потім і нейтронних боєприпасів.

Важливим етапом у розвитку військової радіології стало відкриття наприкінці сорокових років радіозахисного ефекту. До теперішнього часу наукові дослідження у цій галузі завершились винаходом цілого ряду ефективних радіозахисних препаратів (радіопротекторів).

Історичною віхою у розвитку методів лікування променевої хвороби став випадок переопромінення 6 чоловік 15 жовтня 1958 року в Югославії на експериментальному реакторі у Вінчі. Тоді вперше ураженим була проведена трансплантація кісткового мозку. Значний досвід діагностики та лікування променевої хвороби був одержаний при наданні медичної допомоги особам, що постраждали при аварії на Чорнобильській АЕС.

Великий вклад у вивчення патогенезу, профілактики і лікування променевих травм внесла велика група вчених. Серед них в першу чергу слід назвати С.М.Олександрова, В.С.Балабуха, Г.Д.Байсаголова, П.Д.Горизонтова, А.К.Гуськову, І.І.Іванова, П.Г.Жеребченка, Г.А.Зедченідзе, Н.О.Куржакова, О.М.Кузіна, В.П.Парибока, Р.В.Петрова, Е.Ф.Поманцева, Б.Н.Тарусова, В.С.Шашкова, Г.М.Франка, С.П.Ярмоненка.

Широко відомі імена хіміків-синтетиків М.Н.Щукіної, І.Л.Кнунянца, Ф.Ю.Рачинського, В.Г.Яковлева, що багато та успішно працювали у галузі синтезу нових протипроменевих препаратів.

Важливі дослідження військово-прикладного характеру були виконані при участі Г.К.Джарак`яна, А.С.Мозжухіна, Л.І.Беляніна, Н.Т.Курціна, Е.В.Гембицького, Г.І.Алексеєва, В.М.Малишева, Н.В.Бутомо, А.В.Попова та інших.

Характеристика іонізуючих випромінювань

При ядерних вибухах в результаті ядерних реакцій і термоядерних реакцій синтезу виникає ряд випромінювань, які несуть значну енергію у вигляді альфа-, бета-частинок, гама-променів і нейтронного потіку. Всі ці види випромінювань можуть впливати на людей і тварин, створюючи у тканинах різні патологічні процеси, які інколи призводять до розвитку гострої променевої хвороби.

Альфа-частинки () - це ядра гелію, які складаються з двох протонів і двох нейтронів (2Не4), мають масу 4 аом (атомні одиниці маси) і позитивний заряд +2.

Енергія випромінювання вимірюється електронвольтами (еВ). Електронвольт дорівнює енергії, яку отримує електрон при проходженні різності потенціалів 1 вольт. Утворюючими одиницями є кілоелектронвольт (кеВ), який дорівнює 103 еВ, і мегаелектронвольт (МеВ), який дорівнює 106 еВ. Фотони сонячних променів мають середню енергію 8 еВ.

Енергія альфа-частинок дорівнює 4-9 МеВ. Альфа-частинки володіють сильною іонізуючою здібністю, дають високу щільність іонізації (за 1 мм пробігу виникає 10-20 тис і більше пар іонів). Пробіг у повітрі досягає до 20 см, в тканини проникають на глибину до 50 мКм, можуть затримуватись тонким папіром, але по біологічній ефективності перевищують b- і g-випромінювання.

Бета-частинки () - це електрони, які мають негативний заряд -1 і дуже малу масу, яка в 1840 разів менша маси протону. Ці частинки виходять з нейтронів атомного ядра, при цьому нейтрон перетворюється у протон, і атомний номер елемента збільшується на одну одиницю. Наприклад: 11Na24 > 12Mg24 + b + g. Розрізняють м`які бета-випромінювання з енергією до 1 МеВ і жорсткі - з енергією до 2-5 МеВ. Пробіг у повітрі досягає до 15 м (м`яких b-частинок - декілька сантиметрів), в тканини проникають на глибину 1 см. Може бути також позитивне бета-випромінювання (b+), яке являє собою потік позитронів, тобто таких самих частинок, як електрони, але маючих позитивний заряд +1.

Гама-випромінювання () - це випромінювання електромагнітної природи, аналогічне рентгенівським променям. Воно являє собою електромагнітні коливання або потік гама-квантів, які не мають маси спокою. Розрізняють гама-промені з енергією до 1 МеВ і жорсткі, з енергією до 3-5 МеВ. Гама-промені можуть розповсюджуватись у повітрі на відстань до 1,5 км, володіють великою проникаючою здібністю, опромінюють весь організм людини і тварини. В тканині розповсюджується на десятки сантиметрів.

Потік нейтронів (n) - це потік нейтральних частинок з масою 1,009 аом. Розповсюджується на сотні метрів у повітрі, в тканинах - на декілька метрів. Дуже велика проникаюча здібність.

В таблиці 14.1 наведені основні дані щодо фізичних властивостей іонізуючих випромінювань.

Таблиця 14.1

Фізични властивості іонізуючих випромінювань*

Вид

Енергія

Довжина пробігу

Іонізуюча здатність

випромі-нювання

випромі-нювання

в повітрі

в ткани-нах

(щільність іонізації) - кількість пар іонів, які утворюються за одиницю шляху пробігу в повітрі

Альфа

1 - 10

до 20 см

до 50 кмн

10000 - 20000 пар/мм

Бета

0,1 - 5

до 15 см

до 1 см

5 - 10 пар/мм

Гама

0,1 - 20

сотні метрів

десятки сантиметрів

1 пар/см

Нейтрони

0,05 еВ -10 МеВ

сотні метрів

сантиметри-метри

сотні - десятки тис. пар/мм

Loading...

 
 

Цікаве