WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Компоненти ракетних палив (КРП) - Реферат

Компоненти ракетних палив (КРП) - Реферат

Фтор

Фізико-хімічні та токсичні властивості. Фтор (F2) - жовтуватий газ з подразнювальним запахом. Молекулярна маса 38,4. Температура плавління -2200С, температура кипіння -1870С. Фтор розкладає воду з утворенням фтористого водню та кисню. При реакції з металоїдами і органічними речовинами спалахує. Фтор є сильний окислювач. Концентрації 0,3 г/м3 можуть викликати тяжкі ураження при коротких експозиціях. Має сильну кумулятивну дію. Гранично припустима концентрація 0,0003 г/м3. Ураження можуть виникати при дії фтору на шкіру, слизову оболонку очей та інгаляційному надходженні.

Перебіг отруєння. При дії фтору на шкіру або слизову оболонку очей виникають опіки, внаслідок окислювальної дії його на тканини. Відмічається печіння, різь, сухість та набряк шкіри. На чутливих ділянках шкіри (пахвинні западини, геніталії) можливий бульозний дерматит з ділянками мацерації. Гіперемія і набряк через 2-3 доби починають зменшуватись, а через 5-7 діб шкіра набуває нормального виду. При дії на слизову оболонку очей виникає різке подразнення кон'юнктиви і рогівки, набряк та інфільтрація. У важких випадках виникає поверхневий або глибокий некроз з утворенням виразок, які повільно загоюються.

При інгаляційному ураженні легкого ступеню розвивається ринофарінголарингіт і трахеобронхіт на фоні загальної слабкості, втомлюваності, лабільності пульсу та кров'яного тиску.

При ураженні середнього ступеня розвивається бронхіт, пневмонія, а в окремих випадках гепатіт.

У важких випадках розвивається токсичний набряк легенів, можуть спостерігатися судоми, коматозний стан.

При резорбтивних ураженнях фтор осаджує кальцій із сироватки крові і тканевої рідини з утворенням фтористого кальцію. Зниження вмісту кальцію в організмі призводить до уповільнення згортання крові, порушення нервово-м'язевої провідності, підвищення проникності стінок судин.

Крім цього, фтор взаємодіє з магнієм, марганцем, залізом, цинком, що призводить до порушення функціонування ферментів (енолаза, аденозинтрифосфатаза, глутамінсинтетаза), внаслідок чого пригнічується синтез макроергів.

Фтор депонується у кістках і повільно, протягом кількох років, виводиться з організму нирками і кишечником.

Гідразини

Фізико-хімічні і токсичні властивості. Гідразин (N2Н4) - безбарвна маслоподібна рідина з запахом аміаку. Добре розчиняється в воді і органічних розчинниках. Температура кипіння +113,50С. Щільність пари - 1,1. Похідні гідразина (монометилгідразин і діметилгідразин) за своїми властивостями близькі до гідразину.

Під час горіння гідразинів утворюються високотоксичні летючі нітроз'єднання. Ураження може наступити при дії на шкіру, слизову оболонку очей, інгаляційно і при прийомі всередину.

Гідразини сильні відновлювачі, летальна концентрація: 0,1-0,4 г/м3, при пероральному ураженні - 1 мл. Гранично припустима концентрація 0.0001 г/м3.

Перебіг отруєння. Рідкий гідразин при попаданні на шкіру або слизову оболонку очей визиває хімічний опік тканин. При інгаляційному надходженні визиває сильне подразнення дихальних шляхів з подальшим запаленням, яке виникає через 10 годин після прихованного періоду. Важкість клінічної картини визначається, в основному, резорбтивною дією гідразину. Найбільш виражені порушення відмічаються з боку ЦНС, крові, печінки, нирок. Симптоматика отруєння розвивається через 30-90 хвилин після контакту з отрутою. З'являються ознаки збудження, клоніко-тонічні судоми, коматозний стан. При виході з коми часто спостерігається розвиток психозу з маренням, слуховими та зоровими галюцинаціями. Стан психозу може тривати кілька днів. Клініка гострої інтоксикації розвивається на фоні порушення функцій серцево-судинної системи (брадикардія, колапс). Характерним проявленням інтоксикації є метгемоглобінемія, гемоліз. Максимальне зниження вмісту еритроцитів у крові відмічається на 10 добу.

Часто уражається печінка і нирки, що проявляється у формі гострого токсичного гепатиту і токсичної нефропатії, які відмічаються через 48 годин після надходження отрути до організму.

Механізм токсичної дії гідразину полягає у здібності його знижувати вміст пірідоксаль-фосфату у тканинах мозку, внаслідок чого інгібіруються ферменти (ензіми), в яких він є кофактором, що призводить до порушень в обміні ГАМК, внаслідок чого пригнічуються процеси гальмування та активація збудження в ЦНС. Крім цього, гідразин і його похідні є незворотними інгібіторами МАО (моноаміноксидази) - ферменту, який бере участь у руйнуванні нейромедіаторних речовин у мозку: дофаміну, норадреналіну, серотоніну, внаслідок чого відмічається збільшення їх вмісту, що через 5-6 годин після отруєння проявляється зоровими та слуховими галюцинациями і маренням.

Ураження внутрішніх органів (печінки, нирок) обумовлено порушенням активності пірідоксальзалежних та інших ферментів. Однак, остаточні причини ураження цих органів гідразином не з'ясовані.

Перша медична допомога і основні принципи

лікування при отруєннях КРП

Перша медична допомога при ураженні КРП зводиться до рясного промивання очей водою або 2% розчином гідрокарбонату натрію, зрошування уражених ділянок шкіри водою протягом 10-15 хвилин.

При прийомі всередину необхідно викликати блювання, по можливості провести зондове промивання шлунку. Подальше надання допомоги спрямовано на боротьбу із шоком (за загальними правилами), профілактику токсичного набряку легенів і лікування місцевих уражень (як при термічних опіках).

Лікування отруєнь проводиться комплексно з використанням симптоматичних засобів, які купують порушення функцій нервової системи, печінки, нирок, системи крові.

При ураженні фтором антідотом є глюконат кальцію і хлористий кальцій, які купують резорбтивну дію фтору. При важких опіках для зв'язування фтору глюконат кальцію вводиться в уражену ділянку і навколишні тканини.

Для нормалізації порушених фтором процесів гліколізу та іонної рівноваги вводять солі кальцію, піровиноградної та лимонної кислот.

При отруєнні гідразином застосовують антидот - пірідоксин (25/кг). При цьому спостерігається нормалізація процесів синтезу пірідоксальфосфату і відновлення активності пірідоксальфосфатзалежних ензимів.

Для потенціювання дії ГАМК рекомендують використання діазепаму (седуксену) у дозі 5-10 мг/кг на добу.

Література

  1. Военная токсикология, радиология и медицинская защита: Учебник / Под ред. Н.В.Саватеева – Л.: ВМА им. С.М. Кирова, 1987. - С.114-127.

  2. Отравляющие вещества / Под ред. В.Н. Александрова, В.И.Емельянова - М.: Воениздат, 1990. – С. 178-186.

  3. Инструкция по этапному лечению пораженных с боевой терапевтической патологией. - М.: Воениздат, 1989. – 108 с.

  4. Руководство по токсикологии отравляющих веществ / Под ред. А.И.Черкеса.- К.: Здоров'я, 1964. - С.325-350.

  5. Медичні аспекти хімічної зброї: Навчальний посібник для слухачів УВМА та студентів вищих медичних навчальних закладів - К.: УВМА, 2003. – 102 с.

  6. Військова токсикологія, радіологія та медичний захист: Підручник / За ред. Ю.М.Скалецького, І.Р. Мисули - Тернопіль: Укрмедкнига. - 2003 р. – 362 с.

Loading...

 
 

Цікаве