WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Предмет та завдання військової токсикології. загальна характеристика хімічної зброї. основи токсикології - Реферат

Предмет та завдання військової токсикології. загальна характеристика хімічної зброї. основи токсикології - Реферат

Через шлунково-кишковий тракт видiляються малорозчиннi або нерозчиннi у водi ОР, якi при пероральному надходженні не всмоктуються в кров, а також речовини, що видiляються з печiнки разом з жовчю‚ та ті, що надійшли в кишечник через його стiнку (солi важких металiв).

Через легенi видiляється з повiтрям, яке видихається, бiльшiсть летких неелектролiтiв в основному в незмiненому станi (вуглеводнi, оксид вуглецю, синильна кислота).

При цьому, чим менший коефiцiєнт розчинностi у водi, тим швидше вони виділяються.

Через шкiру та потовi залози видiляються, головним чином, неелектролiти (етиловий спирт, ацетон, феноли, хлорованi вуглеводи).

Якщо включено декiлька шляхiв видiлення чужорідної речовини з органiзму, то тотальний клiренс (L) складає їх суму, тобто L = L1 + L2 + L3... + Ln. Визначення отрут в різних біосубстратах (сечі, калі, крові) має велике значення для дiагностики отруєнь, а закономiрнiсть видiлення отрут з органiзму використовують для терапiї, тому що цим процесом можна керувати (збiльшення обсягу дихання, застосування сечогiнних та проносних засобiв).

У процесi виведення отрути можуть також дiяти на органи видiлення, що потребує проведення вiдповiдних захисних заходiв.

Загальна схема надходження, біотрансформації та виведення чужерідних речовин з організму показана на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1. Загальна схема надходження, біотрансформації

та виведення чужерідних речовин з організму

(Оксенгендлер, 1982).

1.5. Токсикодинаміка

Гостре отруєння в патогенетичному аспектi розглядається як хiмiчна травма, яка розвивається внаслiдок дiї на органiзм токсичної дози чужерідної речовини.

В результатi специфiчної дiї отрути розвивається токсикогенна фаза, яка проявляється в раннiй клiнічнiй стадiї отруєння. Одночасно розвиваються адаптацiйнi соматогеннi реакцiї, спрямованi на лiквiдацiю порушень гомеостазу, котрi проявляються в другiй клiнічнiй стадiї отруєння (соматогеннiй) гiпофiзадреналовою реакцiєю (стресу), лiзосомальною реакцiєю, судинною реакцiєю та iншими порушеннями структури і функції рiзноманiтних органiв та систем до їх повного вiдновлення або загибелi.

Бойовi ОР та iншi отрути безпосередньо своєю молекулою чи продуктами метаболiзму (кон'югатами) вступають в бiохiмiчнi реакцiї з бiосубстратами (рецепторами) органiзму, викликаючи тим самим порушення нормального (природного) проходження бiохiмiчних процесiв, що лежать в основi їх бiохiмiчного механiзму дiї.

Бiосубстратами, на які діють отрути, можуть бути бiлки, нервовi рецептори, елементи кровi, iншi речовини і мiкроструктури. При цьому бiльшість отрут притаманна вибiрковою дiєю стосовно тих чи iнших субстратiв (рецепторiв). Наприклад: синильна кислота та ціанiди ― до тканинних оксидаз (цитохромоксидази), фосфороорганiчнi речовини ― до холiнестерази, оксид вуглецю ― до гемоглобiну.

Токсичнi речовини вступають у взаємодiю з бiосубстратами органiзму (рецепторами) за допомогою активних угруповань i радикалiв: нуклеофiльних радикалiв з негативно зарядженими iонами i позитивно зарядженими iонами. При цьому важливе значення мають мiцнiсть зв'язку отрути з рецептором.

Бiльш мiцними є ковалентнi зв'язки отрути з рецептором (арсен, ртуть, сурма), легкоруйнівні, тобто оборотнi ― iоннi, водневi, вандерваальсові.

1.6. Токсикометрія

Токсикометрія вивчає кiлькiсну сторону токсичностi та небезпеки хiмічних речовин при рiзних шляхах їх дії на органiзм. Пiд токсичнiстю ОР та отрут розумiють здатнiсть їх впливати на живий органiзм.

Токсичнiсть ОР та отрут визначається токсодозою ― кiлькiсною характеристикою токсичностi ОР, вiдповiдної певному ефекту ураження.

При шкiряно-резорбтивному i пероральному ураженнях та парентеральному введеннi токсичних речовин (внутрішньовенна‚ внутрішньом'язево‚ підшкірно‚ внутрішньочеревно) токсична доза (Д) виражається в мг/кг маси тiла тварини або людини або мг/люд.

При iнгаляцiйних ураженнях токсодоза виражається Сt:

Д=С · t‚ (1. 3)

де С ― середня концентрацiя ОР в повiтрi, г/м3;

t ― час перебування людини в зараженому повiтрi, хв.

При дiї ОР на органiзм людини застосовують такі токсодози:

― LD50 або l · C · t50 ― середня смертельна токсодоза (доза, або концентрацiя), вона викликає летальний кiнець у 50 % уражених (L ― латинське letalis - смертельний);

― ID50, або ICt50 ― середня токсодоза (доза, або концентрація), яка виводить iз ладу 50 % уражених (I ― вiд англ. incapacitating ― небоєздатний);

― PD50 або PCt50 ― середня порогова токсодоза (доза, або концентрацiя), яка викликає початковi симптоми уражень у 50 % уражених (Р ― англ. primary ― початковий);

― LD100 або LСt100 ― абсолютно смертельна токсодоза (доза, або концентрацiя), яка викликає 100 % загибель уражених;

― ГДК ― гранично допустима концентрацiя ― концентрацiя, яка при дiї на органiзм протягом необмежено тривалий часу не викликає аби-яких вiдхилень, котрi не виявляються сучасними методами дослiджень.

У деяких випадках при потраплянні ОР на шкiру токсодоза може виражатися в мг/см2, i важкiсть ураження визначається щiльнiстю ураження (D), тобто масою речовини (мг) на одиницю поверхнi (см2). Так, для iприту щiльнiсть ураження шкiри 0,01 мг/см2 викликає еритему, а 0,1 мг/см2 ― пухирі.

Бiльш заглиблена кiлькiсна оцiнка токсичностi (Т) отрут при iнгаляцiйному надходженні визначається за формулою Габера:

T = C V t / g ‚ (1. 4)

де С ― концентрацiя отрути у повiтрi;

V ― об'єм вентиляцiї;

t ― час дiї‚ (хв.);

g ― маса тiла (кг).

Токсична доза ще не показує, яка кiлькiсть ОР надходить в легенi i яка всмоктується в органiзм. Доза ОР, яка надходить в органiзм (в мг) при iнгаляцiйних ураженнях, визначається за формулою:

D = C t V K ‚ (1. 5)

де С ― концентрацiя ОР у повiтрi (г/м3);

t ― експозицiя (хв.);

V ― хвилинний об'єм легеневого дихання (л);

К ― коефіцієнт всмоктування або резорбцiї ОР в легенях.

Токсичнi дози ОР i отрут рiзнi, залежно вiд способу надходження в органiзм. Так‚ смертельною токсодозою iприту для собаки є:

― при iнгаляцiйному надходженні ― 0,3 мг/кг;

― при нанесеннi на шкiру ― 40-50 мг/кг;

― при прийомi перорально ― 1-2 мг/кг;

― при введенні пiд шкiру ― 10-20 мг/кг;

― при введенні в вену ― 3 мг/кг.

Iснує i видове чуття до дiї ОР i отрут.

Треба відзначити, що в бойових умовах та інших ситуаціях на організм можуть діяти дві чи декілька отрут, це так звана комбінована дія.

При комбінованій дії токсичний ефект може посилюватися (синергізм) чи послаблюватися (антагонізм).

Синергізм проявляється у сумації чи потенціюванні токсичного ефекту. Якщо ефект токсичної дії отрут складає суму ефектів кожної отрути, то такий вид синергізму називають адитивним. Якщо токсичний ефект більший від суми дії кожної отрути, то цей вид синергізму називають потенційованим.

Література

  1. Военная токсикология, радиология и медицинская защита: Учебник / Под ред. Н.В.Саватеева – Л.: ВМА им. С.М. Кирова, 1987. - С.114-127.

2. Отравляющие вещества / Под ред. В.Н. Александрова, В.И.Емельянова - М.: Воениздат, 1990. – С. 178-186.

3. Инструкция по этапному лечению пораженных с боевой терапевтической патологией. - М.: Воениздат, 1989. – 108 с.

4. Руководство по токсикологии отравляющих веществ / Под ред. А.И.Черкеса.- К.: Здоров'я, 1964. - С.325-350.

5. Медичні аспекти хімічної зброї: Навчальний посібник для слухачів УВМА та студентів вищих медичних навчальних закладів - К.: УВМА, 2003. – 102 с.

6. Військова токсикологія, радіологія та медичний захист: Підручник / За ред. Ю.М.Скалецького, І.Р. Мисули - Тернопіль: Укрмедкнига. - 2003 р. – 362 с.

Loading...

 
 

Цікаве