WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Предмет та завдання військової токсикології. загальна характеристика хімічної зброї. основи токсикології - Реферат

Предмет та завдання військової токсикології. загальна характеристика хімічної зброї. основи токсикології - Реферат

1.3. Фізичні та хімічні властивості

отруйних речовин

Фізичні та хімічні властивості отруйних речовин, головним чином, визначають засоби їх застосування, шляхи надходження їх в організм, стійкість на місцевості, токсикокінетичні та токсикодинамічні особливості, методи індикації та дегазації.

Фізичні властивості

Агрегатний стан. Агрегатний стан визначає спосіб переводу отруйної речовини в бойовий стан.

Отруйні речовини у звичайних умовах можуть перебувати в газоподібному (пара), рідкому та твердому станах. Однак, при бойовому застосуванні рідких отруйних речовин, вони можуть перетворюватися в краплинно-рідкий, аерозольний стани чи перебувати у вигляді пари. Тверді отруйні речовини застосовуються у вигляді аерозолю (диму).

У стані аерозолю ОР можуть мати різні розміри ― тонкодисперсного (10-6 - 10-3 см), неосідаючого на різні поверхні та грубодисперсного аерозолю (10-2 см), який осідає на різні поверхні.

У стані крапель рідкі частинки мають розміри 0,5 - 0,01 см і більші, швидко осідають на різні поверхні.

ОР у стані пари та тонкодисперсного аерозолю заражають повітря та уражають особовий склад через органи дихання.

ОР у вигляді грубодисперсного аерозолю чи крапель заражають місцевість, об'єкти навколишнього середовища, уражають особовий склад як в момент осідання (інгаляційне ураження та через шкіру), так і після осідання ОР внаслідок їх випаровування із заражених поверхонь (інгаляційне ураження), а також при контакті з цими поверхнями та при споживанні заражених продуктів і води.

Запах ОР. Запах має діагностичне значення і враховується при встановленні діагнозу ураження інгаляційним шляхом‚ що виявляється при зборі анамнезу. В деяких хімічно чистих ОР (ФОР, іприт та ін.) відзначається слабкіший запах ніж у технічних (неочищених) ОР. Крім цього, в технічних ОР запах може відрізнятися від запаху хімічно чистого продукту. Треба відзначити, що при проведенні хімічної розвідки ОР, за запахом не виявляють‚ тому що це дуже небезпечно. ОР виявляють тільки технічними засобами.

Леткість. Леткість (максимальна концентрація насиченої пари при даній температурі) вимірюється в г/м3 повітря. У польових умовах ОР випаровуються у повітрі, яке рухається, що знижує їх концентрацію в десятки разів. Однак для більшості ОР токсичні концентрації значно менші від максимальних.

Леткість визначає швидкість випаровування та стійкість ОР на місцевості і залежить від пружності пари та температури кипіння речовини.

ОР з високим тиском насиченої пари і низькими температурами кипіння (до 140 оС) відносять до нестійких. Ці речовини заражають атмосферу випарами та уражають людину‚ головним чином‚ через органи дихання, при цьому об'єкти зовнішнього середовища практично не заражуються, а для захисту організму необхідні тільки засоби захисту органів дихання. Санітарну обробку особового складу та дегазацію об'єктів не проводять.

До стійких ОР відносять речовини з температурою кипіння понад 140 0 С, які володіють незначним тиском насиченої пари. Стійкі ОР, які перебувають в рідкому стані‚ можуть уражати особовий склад при потраплянні крапель (аерозолю, пари) на шкіру, ОР, які перебувають в стані аерозолю чи пари‚ ― при інгаляційному надходженні. Стійкі ОР заражають навколишнє середовище (землю, рослини, техніку, майно тощо) більше як на одну годину, що потребує застосування засобів захисту органів дихання та шкіри, проведення санітарної обробки особового складу та дегазації заражених об'єктів.

Пари ОР здатні адсорбуватися обмундируванням‚ завдяки чому можливе ураження особового складу за межами вогнища після зняття протигаза (характерно для зарину і зоману), тому обмундирування потребує обробки дегазаційними рецептурами.

Крім цього, на бойові властивості рідких ОР впливає і температура їх затвердіння. Так, при низьких температурах затвердіння бойовий ефект зберігається, особливо при ураженні ОР у вигляді крапель. При затвердінні рідких ОР бойовий ефект зменшується‚ оскільки зменшується прилипальний ефект.

Щільність пари. Щільність пари визначається відношенням маси 1 м3 пари ОР до маси 1 м3 повітря і залежить від молекулярної маси.

Щільність (d) пари обчислюється за формулою:

мол. вага ОР мол. вага ОР

d = -------------------------- = ------------------- ‚ (1.1)

мол. вага повітря 29

де d ― щільність пари;

Мор ― відносна молекулярна маса ОР;

Мпов ― відносна молекулярна маса повітря;

Мпов = 29.

При щільності пари ОР понад 1 приземний шар атмосфери (до 30 м над поверхнею землі) ймовірно можливо тривалий час буде заражений, особливо в безвітряну погоду‚ і уражатиме незахищений особовий склад.

Питома вага. Відношення ваги одних і тих же об'ємів ОР до ваги води. Питома вага має значення при розподілі ОР у воді. Так, при питомій вазі менше 1 ОР містяться у верхньому шарі води, близько 1 ― у всіх шарах води, понад 1 ― у придонному шарі води, де можливе утворення депо ОР на тривалий час, особливо тих, які погано розчиняються у воді.

Розчинність. Більшість ОР добре розчиняються у жирах, ліпоїдах (що має значення для проникнення ОР через шкіру), органічних розчинниках (можливе їх застосування для дегазації та приготування дегазуючих розчинів).

Стійкі ОР, які добре розчиняються в органічних розчинниках, можуть через десятки хвилин проникати крізь засоби захисту шкіри, а також глибоко просочуватися в пофарбовані матеріали, що потребує більш старанної їх дегазації.

Хімічні властивості

Під хімічними властивостями розуміють здатність ОР взаємодіяти з різними хімічними сполуками та біосубстратами як в навколишньому середовищі, так і в організмі.

Із хімічних властивостей практичне значення, головним чином, мають реакції з ОР, які використовуються для дегазації, індикації, пояснюють механізм токсичної дії та механізм дії протиотрут (антидотів).

Із реакцій, які застосовуються для дегазації, велике значення має здатність до гідролізу. ОР, які швидко гідролізуються, короткий час зберігаються в навколишньому середовищі. Крім цього‚ дану реакцію можна використати для знешкодження ОР (фосген). Однак більшість ОР повільно гідролізується водою і довго міститься у ній (ФОР, синильна кислота, іприти). При гідролізі ОР утворюються, переважно малотоксичні сполуки, але в окремих випадках (наприклад‚ при гідролізі‚ люїзиту) заново утворені сполуки зберігають початкову токсичність. Отже‚ вода, заражена такими отрутами, тривалий не придатна для використання.

Гідроліз можна прискорити підвищенням температури та застосуванням реагентів, які нейтралізують кінцеві продукти реакції. Таким чином можна дегазувати обмундирування, медичні інструменти та інше.

Стійкість ОР до дії лугів, кислот, оксидів, відновників різна. Більшість ОР має меншу стійкість до дії лугів, ніж до дії кислот (зарин, зоман). Деякі ОР (іприти, люїзит, V-гази) нестійкі до оксидів (кисню, хлору, йоду, марганцю). Така властивість лугів та оксидів застосовується для дегазації ОР та надання медичної допомоги (хімічна обробка ран, промивання шлунка, очей та ін.).

Деякі реакції ОР з хімічними сполуками можна застосувати для індикації (колориметрія, нефелометрія), антидотного лікування (реактивація холінестерази оксимами при ураженні ФОР).

Loading...

 
 

Цікаве