WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Отруйнi речовини задушливої дiї - Лекція

Отруйнi речовини задушливої дiї - Лекція

5. Ускладнення та наслідки уражень.

Завжди слід мати на увазі, що при ТНЛ бувають важкі ускладнення, які можуть привести до смерті у віддалені терміни (на 7-10 добу і пізніше). Це, насамперед, інфекційні ускладнення, найбільш частими з яких є пневмонії. Переважно вони розвиваються на 5-7 добу з моменту ураження і небезпечні абсцедуванням і гангреною легень.

З інших небезпечних ускладнень слід вказати на тромбози та емболію судин. Частіше відмічаються тромбоемболії легеневої артерії та, як наслідок, інфаркт легень. При цьому виникають болі в грудній клітці і виділення з харкотинням домішок чистої крові. Ці ускладнення переважно сприяють летальним наслідкам.

До більш віддалених наслідків ураження задушливими отруйними речовинами можна віднести бронхоектатичну хворобу, емфізему легень, хронічний бронхіт, пневмосклероз.

В період одужання у потерпілих деякий час спостерігаються порушення з боку серцево-судинної системи: на протязі 2-3 тижнів відмічається схильність до вираженою брадикардії, аритмії, особливо при фізичному навантаженні, та інші прояви функціональної недостатності серця.

6. Профілакитка та лікування уражень.

6.1.Профілактика уражень отруйними речовинами задушливої дії полягає в захисті органів дихання, який здійснюється шляхом своєчасного одягання протигазу або видалення потерпілого за межі зараженої зони.

6.2. Загальні принципи лікування. Специфічних антидотів до отруйних речовин задушливої дії не існує. Тому головна увага повинна бути зосереджена на попередженні і зменшенні гіпоксемії та боротьбі з ТНЛ. З цією метою рекомендуються наступні заходи:

— забезпечення потерпілим фізичного і психічного спокою (всі уражені повинні евакуюватись в лежачому положенні, необхідне призначення седатив-них середників);

— зігрівання уражених;

— придання ураженому положення з опущеним головним кінцем, що сприяє полегшенню дренажу дихальних шляхів;

— кисневі інгаляції;

— створення постійного позитивного тиску в альвеолах (збільшення се-реднього внутрішньоальвеолярного тиску);

— середники, які зміцнюють альвеоло-капілярні мембрани та запобігають їх руйнуванню;

— використання протипінних засобів;

— зниження гідростатичного тиску в судинах малого кола кровообігу;

— симптоматична терапія та заходи, спрямовані на профілактику усклад-нень.

6.2. Боротьба з ТНЛ.

Лікування уражених отруйними речовинами задушливої дії в стадії розвитку інтоксикації передбачає боротьбу з ТНЛ, як безпосередньою причиною порушень функції дихальної та серцево-судинної системи.

Основні медичні заходи по лікуванню ТНЛ повинні полягати в на-ступному.

Оксигенотерапія відіграє виключно велику роль. Починатись вона повинна якомога раніше, при можливості, безпосередньо на полі бою або на етапі долікарської допомоги. Перед дачею кисню необхідна очистка дихальних шляхів від слизу і блювотних мас. Застосовується 40-60% зволожена киснево-повітряна суміш, що подається під тиском 3-6 см вод. ст. В перші 10 хвилин кисень подається з швидкістю 2-3 л за хвилину, а в подальшому 9-10 л за хвилину. 30-40 хвилинні інгаляції необхідно чергувати з 10 хвилинними перервами.

З метою підвищення середнього внутрішньоальвеолярного тиску рекомендується самостійне дихання з опором на видосі 5-10 см водяного стовпа (наприклад дихання через маску кисневого інгалятора із зануреним шлангом видоху під воду).

Для зміцнення альвеоло-капілярних мембран і зниження проникливості судинних стінок рекомендується призначення на протязі 3-6 днів хлориду кальцію у вигляді довенних вливань 10 % р-ну по 10 мл 1-2 рази на добу. Замість хлористого кальцію можна використовувати 10 % р-н глюконату кальцію, призначаючи його по 10 мл. З цією ж метою одномоментно довенно вводять 60-90 мг преднізолону, в подальшому кожні 6 годин по 30,0 мг. Аскорбінову кислоту призначають довенно по 20,0 мл 5% р-ну на добу. З цією ж метою доцільно проводити інгаляції парів 0,5-2,0 % розчинів гідрокарбонату натрію, які призначаються на початкових стадіях розвитку ТНЛ.

З метою очищення дихальних шляхів від піни, яка зменшує площу газообміну в альвеолах, оксигенотерапію необхідно проводити, застосовуючи пінегасячі засоби. Принцип усунення піни базується на її взаємодії з поверхнево-активними речовинами, які зменшують об'єм набрякової рідини, що заповнює легені. До пінегасних засобів відноситься 70 % розчин етилового спирту, 10% спиртовий розчин антифомсилану, 10% водний розчин колоїдно-го силікону та ін.). 2-3 мл 70 % р-ну етилового спирту можна ввести внутрішньотрахеально через катетер або конікопункцію.

Для зниження гідростатичного тиску в судинах малого кола кровообігу рекомендується наступні заходи:

— придати ураженому напівсидяче або сидяче положення, накласти на нижні кінцівки венозні джгути;

— довенне введення 80-120 мг лазіксу, 0,25 % р-ну дроперідолу (2,0 мл довенно 3 р. на добу), 5 % р-ну пентаміну (по 0,3-0,5 мл довенно на 10,0 мл фізіологічного р-ну до зниження артеріального тиску на 30 %, але не нижче 90-100 мл рт. ст.), 1 % р-ну нітрогліцерину або перлінганіту (по 1,0 мл на 200 мл фізіологічного р-ну довенно зі швидкістю 15-20 крапель за 1 хвилину під контролем центрального венозного та артеріапльного тисків), 2,4 % р-ну еуфіліну (по 10,0 мл довенно 2-3 рази на добу при відсутності вираженої тахікардії).

Добре перевіреним методом є кровопускання. В результаті його прове-дення відбувається розрідження крові за рахунок її поступання із депо, а також додаткової рідини з тканин, що приводить до підвищення реологічних властивостей крові, зниження тиску в малому колі кровообігу, покращення діяльності міокарду. Процедуру слід проводити ще до розвитку виражених явищ ТНЛ. Iз судинного русла вилучають 250-300 см3 крові за раз. При необхідності процедуру можна повторити через 8-12 годин. Стан сірої асфіксії є абсолютним протипоказом. Після кровопускання ураженому довенно вводять 100-150 мл гіпертонічного розчину глюкози. Глюкоза застосовується у вигляді гіпертонічногшо 40 % р-ну по 50 мл до 3-4 раз на добу. В подальшому, на протязі всього періоду інтоксикації, — 1-2 рази. Вона сприятливо впливає на процеси тканинного метаболізму і покращує діяльність міокарду. При розвитку сірої асфіксії використовується довенне крапельне введення 500-600 мл 5-10 % р-ну глюкози.

З метою підтримки діяльності серцево-судинної системи рекомендується вже на етапі долікарської допомоги введення 2-3 мл 20% р-ну камфорного масла, яке слід чергувати з підшкірним введенням 1 мл 10 % р-ну кофеїну бензоату натрію. Рекомендується також введення кордіаміну (1 мл довенно). Для покращення скоротливої здатності міокарду а також при розвитку колаптоїдного стану показане довенне введення строфантину (0,5-1,0 мл 0,05% р-ну на 20,0 мл фізіологічного розчину 2-3 рази на добу) або дігоксину (0,025% р-ну 1,0-2,0 мл на 20 мл фізіологічного розчину довенно 2-3 рази на добу).

Для боротьби з колапсом можна призначати мезатон (1 мл 1 % р-ну підшкірно) або ефедрин ( 0,5 -1 мл 5 % р-ну підшкірно).

Стимуляція центру дихання досягається підшкірним введенням коразолу (1 мл 10 % р-ну), лобеліну (1 мл 1 % р-ну) або цитітону.

Для боротьби з ацидозом, який розвивається в умовах кисневої недостатності і негативно впливає на функцію дихання та кровообігу, призначають довенне крапельне введення гідрокарбонату натрію (по 50 мл 8,4 % р-ну).

Із сечогінних препаратів призначається30% р-н сечовини на 200 мл 5-10% р-ну глюкози. Препарат готується ex tempore і вводиться довенно кра-пельно з швидкістю не більше 60 крапель за хвилину з розрахунку 1 г пре-парату на кг маси тіла хворого.

Об'єм інфузійної терапії повинен не перевищувати 600-800 мл на добу з використанням поляризуючої суміші, альбуміну, реополіглюкіну, концент-рованої плазми і добавками у вигляді АТФ, кокарбоксилази, панангіну курантілу, тренталу та цитохрому у звичайних дозах.

На етапі спеціалізованої медичної допомоги рекомендується ультрафіль-трація крові з виведенням 2-3 л не протязі 2 годин.

В більш пізній період для боротьбі з інфекційними ускладненнями і, на-самперед, для попередження пневмоній необхідне призначення антибіотиків і сульфаніламідних препаратів.

Велику роль в терапії уражень грають режим і дієта. Отруєним необхідний повний спокій, тепле, сухе приміщення, яке добре провітрюється. На протязі всього гострого періоду уражені повинні отримувати їжу в обмеженій кіль-кості.

У відновному періоді ураженим призначається комплексна вітаміно-терапія.

6.3. Лікування уражених у вогнищі хімічного зараження та на етапах медичної евакуації наведене в додатку.

Loading...

 
 

Цікаве