WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Отруйнi речовини подразливоі дiї - Лекція

Отруйнi речовини подразливоі дiї - Лекція

Дія отруйних речовин психотоміметичної дії на організм характеризується значною клінічною поліморфністю. Крім того, ефективність певного психотоміметика залежить від багатьох факторів, першорядними серед яких є індивідуальні особливості людини, характер колективу (вій-ськового підрозділу), який був підданий впливу отрути, ситуація, на фоні якої відбулось ураження.

На сьогоднішній день відома велика кількість речовин, здатних викликати тимчасовий психоз у людини (див. табл.1.). Проте в групу власне психотоміметиків можуть бути віднесені лише ті хімічні сполуки, які при одноразовій дії на організм зумовлюють розвиток у здорових людей психотичних станів без виражених порушень діяльності інших органів і систем, а також відповідають іншим вимогам, які ставляться до бойових отруйних речовин. Сьогодні на озброєнні сучасних армій знаходяться речовина BZ (Бі-Зет) і диетиламід лізергінової кислоти (ДЛК).

Таблиця 1.

Класифікація отруйних речовин психотоміметичної дії.

Група Представники

Похідні лізергінової Диетиламід лізергінової кислоти (ДЛК)

кислоти Морфолід лізергінової кислоти

Етиламід лізергінової кислоти

1-ацетилдиетиламід лізергінової кислоти

Похідні триптаміну Диметилтриптамін (ДМТ)

Буфотенін

Диетилтриптамін

Дипропілтриптамін

Альфа-метилтриптамін

Псилоцил

Псилобіцин

Похідні фенілетиламіну Мескалін

3, 4, 5-триметоксифенілізопропіламін

Похідні гліколевої Дитран (JB-329)

кислоти N-метил-3-піперіділбензилат (JB-336)

N-етил-3-піперіділбензилат (JB-318)

Амізил

N-метил-2-піроліділметилциклопентилфеніл-гліколат

BZ

Інші Тетрагідроканнабінол

Серніл

Гармін

1. Речовина BZ.

Речовина BZ (3-хінуклидиловий ефір бензилової кислоти) була вперше отримана в 1955 році американським вченим Дж. Білом і в 1961 році була прийнята на озброєння армії США.

1.1. Фізико-хімічні властивості. BZ — біла кристалічна речовина без запаху і смаку, з густиною 1,33 г/см3. У воді практично не розчиняється, але

добре розчинна в галогенізованих вуглевод-

нях.Температура кипіння 412°С, плавлення—

168°С. Тиск насиченої пари та леткість порів-

няно невеликі.

BZ є хімічно стійкою сполукою, яка

має властивості складних ефірів і основ.Гід-

роліз відбувається в залежності від темпера-

тури та рН середовища.Час половинного гід-

ролізу при температурі 25 ° С і рН = 7 скла-дає 20-30 діб, тоді як при рН = 13 — всього 2 хвилини:

З неорганічними та органічними кислотами BZ утворює токсичні розчинні у воді солі:

1.2. Токсичні властивості. BZ викликає ураження при поступанні в організм інгаляційним або пероральним шляхом. Відносна токсичність при інгаляції IC50 дорівнює 0,11 мг . хв / л, а LC50 - 110 мг . хв / л. Проте смертельні ураження при впливі BZ нехарактерні. Психотоксичний ефект досягає максимуму через 30-45 хвилин від початку дії і, в залежності від дози та ста-ну ураженого, може тривати до 4 діб.

1.3. Механізм токсичної дії. За своїми фармакологічними властивостями BZ відноситься до М-холінолітиків і за рівнем холінолітичної активності не поступається атропіну. В механізмі дії отрути велике значення мають швидкість її проникнення через гемато-енцефалічний бар'єр, характер розподілу в мозковій речовині та особливості метаболізму. Згідно даних експериментальних досліджень (Саватеев Н.В, 1979) BZ проникає крізь гемато-енцефалічний бар'єр через 2,5-3 хвилини після резорбції в кров і акумулюється в смугастому тілі та корі великих півкуль головного мозку.

Механізм токсичної дії BZ пояснюється порушенням медіаторної передачі збудження в центральних синапсах, яке виникає внаслідок блокади мускариночутливих холінергічних структур головного мозку (встановлена велика спорідненість отрути до мускариночутливих холінорецепторів).

Відомо, що холінергічні механізми є основою для багатьох форм по-ведінкових реакцій, включаючи пам'ять, навчання та інші. Тому блокада холінорецепторів центральної нервової системи приводить до порушень психічної діяльності людини.

Крім того BZ, пригнічуючи активність холінацетилази, гальмує синтез ацетилхоліну і підвищує швидкість його розпаду. Це приводить до вичерпання запасів медіатора в центральній нервовій системі. Між ступенем зниження вмісту ацетилхоліну в мозку і силою психотоміметичної дії BZ існує прямий зв'язок.

Отже, BZ блокує центральні і периферійні "М"-холінергічні рецептори і одночасно знижує рівень ацетилхоліну в синапсах, порушуючи при цьому існуючі в центральній нервовій системі збалансовані співвідношення, які забезпечують адекватну реакцію організму на дію зовнішніх подразників.

1.4. Клінічна картина уражень BZ нагадує симтоматику гіператропі-нізації. Вона включає вегетативні, соматичні та психічні групи симптомів. За даними ВООЗ при дії отрути в малих дозах переважає вегетативна симптоматика. Достатньо високі концентрації BZ приводять до розвитку інтоксикації, перебіг якої характеризується певною динамікою (див. табл. 2.).

Таблиця 2.

Перебіг інтоксикації при високих концентраціях ВZ в повітрі.

Час Симптоми

1 - 4 години Тахікардія, запаморочення, атаксія, блювота, сухість в роті,

розширення зіниць, порушення зору, заціпеніння.

4 - 12 годин Нездатність до адекватної реакції на зовнішні подразники,

втрата зв'язку з оточуючим середовищем, пам'яті, логічного

мислення, зорові, акустичні та інші галюцинації, коливання

настрою від ейфорії до дисфорії. Можлива агресивна поведінка.

12 - 96 годин Посилення активності, непередбачена поведінка, поступове

повернення до нормального психоемоційного стану через 2 - 4

доби.

Окремі ознаки ураження зберігаються понад п'ять діб.

Наслідками інтоксикації іноді може бути стійке порушення психіки з періодами часткової або повної втрати пам'яті.

2. Диетиламід лізергінової кислоти.

Диетиламід лізергінової кислоти (ДЛК, LSD, делізід) вперше був синтезований в 1938 році швейцарцями Гофманом і Штолем. Незважаючи на його високі токсичні властивості, на озброєння як штатна отруйна речовина прийнятий не був.

7.2.1. Фізико-хімічні властивості. ДЛК — білий кристалічний порошок без запаху і смаку. Плавиться при температурі 83° С. Погано розчинний у воді, добре — в органічних розчинниках. Хімічно отрута відносно стабільна, проте чутлива до дії світла. При реакції з органічними та неорганічними кислотами утворює солі, так само токсичні, як і ДЛК.

Гідролізується в природніх умовах дуже повільно, відщеплюючи дие-тиламін. В лужному середовищі гідроліз пришвидшується:

Продукти гідролізу фізіологічно неактивні. Взаємодія ДЛК з окислювачами також веде до повної втрати його токсичних властивостей. Наприклад, в результаті реакції з гіпохлоритами утворюється сполука, яка не має ні галюциногенної, ні антисеротонінової дії, характерної для ДЛК:

ДЛК є термічно нестійкою сполукою, яка розкладається вже при температурі плавлення.

2.2. Токсичні властивості.

Дані про токсичність ДЛК в літературі досить суперечливі. Ураження відбуваються при інгаляційному та перо-ральному шляхах поступання отрути в організм. Мінімально діюча доза, викликаюча ознаки психозу — 0,0005 мг / кг маси. В загальних дозах понад 0,02 мг відмічаються вегетативні розлади. Оптимальна психотоміметична доза ID50 складає 0,002 мг / кг маси, а смертельна доза (LD50) — 1-50 мг / кг.

Кумулятивних властивостей ДЛК не має, хоча після багаторазових отруєнь невеликими дозами спостерігались тривалі періоди психозів. Привикання до отрути також не виявлено.

2.3. Механізм дії.

Біохімічний механізм дії ДЛК складний і ще до кінця не вияснений. Оскільки отрута є структурним аналогом серотоніну — одного з медіаторів в так званих "серотонінергічних" синапсах головного мозку, це стало підгрунтям для появи серотонінової теорії механізму дії ДЛК. Однак, маючи однакову хімічну будову, за фізіологічною дією серотонін і диетила-мід лізергінової кислоти є антагоністами. В дослідженнях Freedman i Giar-man показано, що під впливом ДЛК збільшується кількість лабільно і ста-більно зв'язаного і, відповідно, зменшується вільного серотоніну. Отрута, очевидно, сприяє фіксації медіатора безпосередньо в гранулах і гальмує його "обіг", поскільки даних за вплив ДЛК на синтез і руйнування, а також на систему транспорту серотоніну не виявлено.

Відомо, що психотоміметики групи ДЛК викликають збудження симпатичної нервової системи, яке проявляється тахікардією, артеріальною гіпертензією, мідріазом, емоційними розладами. Вони пов'зуються з гіперпродукцією катехоламінів або їх попередників в мозку та наднирниках. Це стало підставою для розгляду так званої адреналінової теорії механізму дії ДЛК. Звичайно, що тільки гіпертонусом симпатичної нервової системи не можна пояснити всю багатогранність психічних порушень, викликаних отруйною речовиною. За гіпотезою Hoffer i Osmond, ДЛК змінює метаболізм адреналіну з утворенням психотоміметичних продуктів — адренохрому та адренолютину.

Loading...

 
 

Цікаве