WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Гіпоксичні стани. польова киснева аппаратура і прилади штучного дихання - Лекція

Гіпоксичні стани. польова киснева аппаратура і прилади штучного дихання - Лекція

З метою підтримки діяльності серцево-судинної системи рекомендується вже на етапі долікарської допомоги введення 2-3 мл 20% р-ну камфорного масла, яке слід чергувати з підшкірним введенням 1 мл 10 % р-ну кофеїну бензоату натрію. Рекомендується також введення кордіаміну (1 мл довенно). Для покращення скоротливої здатності міокарду а також при розвитку колаптоїдного стану показане довенне введення строфантину (0,5-1,0 мл 0,05% р-ну на 20,0 мл фізіологічного розчину 2-3 рази на добу) або дігоксину (0,025% р-ну 1,0-2,0 мл на 20 мл фізіологічного розчину довенно 2-3 рази на добу).

Для боротьби з колапсом можна призначати мезатон (1 мл 1 % р-ну підшкірно) або ефедрин ( 0,5 -1 мл 5 % р-ну підшкірно).

Стимуляція центру дихання досягається підшкірним введенням коразолу (1 мл 10 % р-ну), лобеліну (1 мл 1 % р-ну) або цитітону.

Для боротьби з ацидозом, який розвивається в умовах кисневої недостатності і негативно впливає на функцію дихання та кровообігу, призначають довенне крапельне введення гідрокарбонату натрію (по 50 мл 8,4 % р-ну).

Із сечогінних препаратів призначається30% р-н сечовини на 200 мл 5-10% р-ну глюкози. Препарат готується ex tempore і вводиться довенно кра-пельно з швидкістю не більше 60 крапель за хвилину з розрахунку 1 г препарату на кг маси тіла хворого.

Об'єм інфузійної терапії повинен не перевищувати 600-800 мл на добу з використанням поляризуючої суміші, альбуміну, реополіглюкіну, концент-рованої плазми і добавками у вигляді АТФ, кокарбоксилази, панангіну курантілу, тренталу та цитохрому у звичайних дозах.

На етапі спеціалізованої медичної допомоги рекомендується ультрафіль-трація крові з виведенням 2-3 л не протязі 2 годин.

В більш пізній період для боротьбі з інфекційними ускладненнями і, насамперед, для попередження пневмоній необхідне призначення антибіотиків і сульфаніламідних препаратів.

Велику роль в терапії уражень грають режим і дієта. Отруєним необхідний повний спокій, тепле, сухе приміщення, яке добре провітрюється. На протязі всього гострого періоду уражені повинні отримувати їжу в обмеженій кількості.

У відновному періоді ураженим призначається комплексна вітаміно-терапія.

При ураженні ОР загальноотруйної дії і отруєнні оксидом вуглецю оксигенотерапія здійснюється "чистим" киснем практично безперервно до покращення загального стану і ліквідації кисневої недостатності тканини. Потім переходити на інгаляцію кисню сеансами.

Повернення свідомості у потерпілого не є приводом для відміни оксигенотерапії. При ураженнях синильною кислотою, ціанідами і оксидом вуглецю найкращі результати забезпечуються застосуванням гіпербаричної оксигенації.

3.2. Гіпербарична оксигенація. Обґрунтування методу лікування гіпоксичних станів

В останні роки все більше уваги при гіпоксичних станах різного генезу надається застосуванню методу дихання киснем під надлишковим тиском. Експериментальні дослідження і клінічні спостереження показали, що використання кисню під надлишковим (по відношенню до атмосферного) тиском має сприятливий вплив на фізіологічні функції організму.

Перспективність методу також пов'язана з тим, що багато виражених гіпоксичних станів не завжди вдається звичайними методами оксигенотерапії. Так, за даними Сакс, Нікол, Кембелл (1974), оксигенотерапія при нормальному барометричному тиску виявляється неефективною в 20 % випадків гострої дихальної недостатності. В таких випадках необхідно вдаватись до гіпербаричної оксигенації (ГБО). Дослідження в цьому напрямку показали достатньо високу ефективність ГБО при різних патологічних станах, які супроводжуються кисневою недостатністю і їх перевагу над звичайною оксигенацією.

Накопичений клінічний досвід застосування ГБО дозволяє вже зараз визначати загальні показання до його застосування. Твердо встановлено значення ГБО при захворюваннях, які проникають з явищами гіпоксичної, циркуляторної, гемічної і тканинної гіпоксії (В.І.Буряковський і інш).

Відомо, що утилізація кисню тканинами здійснюється тільки з плазми. По мірі розподілу кисню плазми не неї переходить кисень, зв'язаний з гемоглобіном. Отже, плазма, насичена киснем під тиском в 2 кгс/см 2, може суттєво замінити більшу частину гемоглобіну, а дихання під тиском в 3 кгс/см2 повністю замінити гемоглобін в акті переносу кисню до тканин. На цьому базується висока ефективність ГБО при гемічних формах гіпоксії, особливо при важкому отруєнні оксидом вуглецю і метгемоглобінутворювачами. Так, за досвідом застосування ГБО для лікування хворих, отруєних чадним газом, в ГКВГ ім. М.М.Бурденко доказано, що виведення СО при диханні киснем під тиском в 2 мгк/см2 відбувається значно швидше, вміст карбоксигемоглобіну за 12 хв. знижувався з 70 до 10 %.

Із збільшенням кількості фізично розчиненого кисню завжди підвищується швидкість транспорту кисню в крові в міжклітинну рідину і тканини, що приводить до значного зростання напруга кисню в тканинах. Експериментальні дані показали, що при диханні киснем під тиском в 3 кгс/см2 напруга кисню в тканинах збільшується в 3-8 разів.

Разом з позитивними даними про застосування ГБО в літературі є інші протилежні думки. Так, Нікол, Кембелл (1969) вказують на доцільність застосування ГБО в лікуванні гіпоксичних станів, за виключенням отруєння оксидом вуглецю. Несприятливий вплив ГБО на організм людини пов'язують з порушенням ферментних систем, зсувів в кислотно-лужній рівновазі. Відомо також, що несприятливий вплив ГБО зростає з збільшенням надлишкового тиску і часу експозиції. За даними Емарі, інгаляції киснем можуть проводитись без ускладнень для людини протягом 3 хв. при тиску 4 кгс/см2, 15 хв. – при 3 кгс/см2, 1,5 год. – при 2 кгс/см 2, 3,5 год. – при 1 атм. Разом з тим клінічний досвід показує, що гіпербарична оксигенація протягом 2 год. при тиску киснем в 3 кгс/см2 не приводить до токсичних проявів. Більш уточнені тимчасові експозиції при гіпербаричній оксигенації приведені в таблиці № 2.

Таблиця № 2

Безпечні режими дихання киснем під

підвищеним тиском (г.л.Ратнер,1974)

Парціальний тиск кисню

Час безпечного дихання

в кгс/см2

в мм рт.ст.

0,7

533

до 16 діб

1,0

760

до 1 доби

2,0

1520

до 3 год.

3,0

2280

до 2 год.

В даний час встановлено, що позитивний ефект гіпербаричної оксигенації спостерігається не тільки при гіпоксичній, гемічній і циркуляторній гіпоксії але й при гістотоксичній гіпоксії, в тому числі і при отруєнні ціанідами.

В зв'язку з тим, що ГБО може досить широко застосовуватись на етапах медичної евакуації, виникне необхідність уточнити мінімально ефективну величину надлишкового кисню при серцевій і легеневій патології, яке супроводжується недостатністю кровообігу і дихання різного ступеню. З цією метою були проведені дослідження гіпербаричної оксигенації у хворих терапевтичної клініки за допомогою портативної компресорної камери "Іртиш-МТ", яка призначена для проведення ГБО в стаціонарних і нестаціонарних умовах, які дозволяють створити надлишковий тиск в 1 атм. і вивчати вплив ГБО при тиску 2 кгс/см2. Експлуатація камери здійснювалась у відповідності з технічним описанням і інструкцією по експлуатації.

До і після сеансу ГБО досліджувались основні параметри гемодинаміки і зовнішнього дихання за допомогою ЕКГ, ПКГ, МехКГ, спірографії, пневмотахометрії. Під час сеансу лікування проводився систематичний контроль за самопочуттям хворих, періодично реєструвалась ЕКГ, визначався час затримки дихання, частота дихання та ін. показники. Середня тривалість сеансів ГБО - 85 хв. з них на режимі тиску в 2 кгс/см2 – 1 год. Дослідження проведені в 38 хворих і 10 здорових осіб (контрольна група).

Більш суттєва позитивна динаміка відмічена у хворих з вираженою вентиляційною недостатністю при захворюваннях легень. Чіткий позитивний ефект спостерігається у хворих з бронхоспастичним синдромом. Сприятливий вплив гіпербаричної оксигенації при купіруванні астматичного приступу, на нашу думку пояснюється складною перебудовою дихання, тобто покращенням бронхіальної прохідності, зниженням хвилинної вентиляції, зниженням швидкості потоку повітря по повітряних шляхах при достатньому забезпеченні організму киснем. Висловлене положення підтверджується дослідженнями інших авторів ( С.Е.Ефуні з співавтор.1969). Вони знаходили зниження опору повітря в бронхах і зниження роботи дихальної мускулатури, що в свою чергу, знижувало потребу організму в кисні.

Loading...

 
 

Цікаве