WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Гіпоксичні стани. польова киснева аппаратура і прилади штучного дихання - Лекція

Гіпоксичні стани. польова киснева аппаратура і прилади штучного дихання - Лекція

Велике значення має величина альвеолярної вентиляції в зараженій атмосфері. Людина, яка виконує важку фізичну роботу в атмосфері з середньою виводячою з ладу концентрацією отруйних речовин, може отримати абсолютно смертельну дозу отрути.

Слід відмітити, що при надзвичайно високих концентраціях отруйних речовин задушливої дії смерть може наступити вже в перші хвилини перебування в зараженій атмосфері від ларінгоспазму або рефлекторного пригнічення дихального центру.

Під час впливу отруйної речовини, крім явищ подразнення верхніх дихальних шляхів, часто відчуваються специфічний запах отрути, різь в очах, сльозотеча, неприємний присмак в роті, слинотеча, відраза до тютюну, стиснення в грудях, кашель.

Скритий період (скритих явищ, уявного благополуччя) починається після припинення поступання отрути в організм і, в залежності від важкості інтоксикації, може тривати від 1 до 24 годин (в середньому 4-6 годин). В цей час майже повністю відсутні скарги, проте при об'єктивному обстеженні вже можна виявити ознаки інтоксикації. Найбільш ранніми симптомами є пришвидшене поверхневе дихання і брадикардія. Відмічається зменшення пульсового тиску за рахунок зниження систолічного артеріального тиску. Виявляється низьке стояння діафрагми, зменшення абсолютної тупості серця. В аналізах крові визначається зниження кількості гемоглобіну і еритроцитів, а також сатурації гемоглобіну артеріальної крові киснем. При фізичному навантаженні посилюються задишка та ціаноз.

Велику роль в діагностиці отруєння в цей період відіграють анамнестичні дані (перебування в зараженій зоні), результати хімічної розвідки, характерний запах фосгену чи дифосгену від волосся та обмундирування ураженого.

Загострювати чи обтяжувати перебіг цього періоду можуть фізичні навантаження, паління тютюну, загальне охолодження організму.

Враховуючи вище вказане, необхідно пам'ятати, що всі особи з підозрою на ураження отруйними речовинами задушливої дії повинні розглядатись як важкоуражені; їх евакуація повинна проводитись тільки на носилках і вимагає особливої уваги.

Період розвитку ТНЛ (повного розвитку клінічних проявів інтоксикації) починається з помітних розладів зовнішнього дихання у вигляді прогресуючої задишки. Посилюються болі за грудиною, які різко обмежують глибину вдиху. Розвивається симптомокомплекс, який отримав назву "синьої гіпоксії". Шкірні покриви та видимі слизові набувають ціанотичного кольору.

ТНЛ розвивається через 6-12 годин після контакту з отруйною речовиною. Екскурсії грудної клітки обмежені. В дихальному акті приймають участь допоміжні м'язи. Аускультативно – в підлопаточних ділянках прослуховуються звучні вологі дрібноміхурцеві хрипи, які швидко розповсюджуються на всю поверхню легень і стають різнокаліберними.

На фоні частого поверхневого дихання у потерпілого посилюється кашель з виділенням великої кількості (іноді до 2 л) рідкого пінистого серозного харкотиння. Це дозволило деяким дослідникам образно змалювати ТНЛ при ураженні фосгеном, як "потоплення на суходолі".

З боку серцево-судинної системи в цій стадії відмічаються помірна тахікардія, деяке розширення меж серця, зниження артеріального тиску.

Аналізи крові свідчать про гемоконцентрацію, на що вказує гемоглобінемія ( до 160-180 г/л ), еритроцитоз ( до 8-9 млн. в 1 мм3), лейкоцитоз (до 15000 в 1 мм3), збільшення показника гематокриту до 58-62 г/л.

В стадії синьої гіпоксії виражених порушень гемодинаміки не спостерігається. В цьому випадку знижується вміст кисню в артеріальній та венозній крові. Парціальний тиск вуглекислого газу, навпаки, збільшується, і в цій стадії переважно відмічається гіперкапнія, яка приводить до стимуляції дихального центру і посилення задишки.

Значно важчою в прогностичному відношенні є стан "сірої гіпоксії". Для нього є характерним зниження як вмісту кисню, так і вуглекислоти в крові. Гіпокапнія приводить до значного погіршення функції дихання. В результаті ще більше посилюється гіпоксемія, яка веде до негативних змін з боку серцево-судинної системи. Розвивається колапс, пульс частий нитковидний (до 160-180 за хв.). Шкірні покриви набувають сіро-землистого відтінку. Таким чином, при сірій формі гіпоксії розвиваються найбільш небезпечні синдроми — гостра серцево-судинна і дихальна недостатності. Такий стан, як правило, передує смерті.

Деякі показники, які характеризують синю і сіру форми гіпоксії, наведені в табл. 1.

Таблиця 1.

Симптоми,які характеризують стани сірої та синьої гіпоксії

(за Ю. Н. Стойковим)

Показники

Синя форма

Сіра форма

Пульс

Сповільнений

Частий, нитковидний

Артеріальний тиск

Нормальний або підвищений

Різко знижений

Периферійні вени та капіляри

Наповнені

Слабого наповнення

Забарвлення шкірних покривів

Багряно-сині

Сірі

Температура тіла

Підвищена

Знижена

Притомність

Збережена

Збережена не завжди

Прогноз

Сприятливий

Сумнівний

Період виходу(відновлювальний) може бути охарактеризований, як період одужання, який наступає при сприятливому перебігу на 2-3 добу з моменту отруєння. Набряк легень починає поступово зменшуватись, що приводить до нормалізації функцій дихання і кровообігу. Покращується загальний стан, зменшуються задишка, кашель, виділення харкотиння, появляється апетит. На 7-8 добу стан ураженого стає задовільним і через 20-25 діб наступає повне одужання.

Клінічні форми ураження. В залежності від дози отруйних речовин, часу їх дії, стану організму, ураження можуть бути легкого, середнього та важкого ступенів.

Ураження важкого ступеню описані вище.

При легких ураженняхстадія подразнення виражена слабо, латентний період – триваліший. ТНЛ переважно не розвивається. Клініка перебігає по типу трахеобронхіту чи бронхіту, які закінчуються одужанням через 5-7 днів.

Ураженнясереднього ступеню характеризуються розвитком, після невираженого латентного періоду, ТНЛ, який проявляється досить помірно. На другу добу стан потерпілих починає покращується, набряк легень регресує і починається відновлювальний період.

Ураження ОР шкірно-наривної дії (інгаляційний вплив іприту, люїзиту) приводить до розвитку запально-некротичних змін в дихальних шляхах і легеневій тканині. В перші години виявляється картина гострого запалення (трахеобронхіти, пневмонії) з некротичними явищами. Одночасно розвивається гіпоксична гіпоксія, ступінь враженості якої, зумовлений поширеністю і глибиною ураження.

Важкість ураження ускладнюється набряком легень. При цьому не можна виключити явища гістотоксичної гіпоксії в результаті впливу вказаних ОР на ферментні системи і на окисні процеси в тканинах.

Основним механізмом токсичного ефекту ОР загальноотруйної дії (синильної кислоти і ціанідів) на організм є порушення тканинного дихання шляхом блокування цитохромооксидази. Таким чином, порушається основний шлях тканинного дихання і розвивається тканинна (гістотоксична) гіпоксія. Ці отрути вибірково діють на центральну нервову систему і в першу чергу на судинно-руховий і дихальний центри, викликаючи порушення функцій дихальної і серцево-судинної системи. Шкіра і видимі слизові мають рожеве забарвлення із-за того, що артеріальна і венозна кров насичені оксигемоглобіном, а артеріо-венозна різниця за киснем має і низькі значення.

При отруєнні чадним газом розвивається кисневе голодування по типу гемічної гіпоксії внаслідок утворення карбоксигемоглобіну, який виключає функції переносу кисню. Повільне виведення оксиду вуглецю з організму із-за слабкої дисоціації карбоксигемоглобіну подовжує строки кисневого голодування і сприяє розвитку ускладнень.

При отруєнні парами азотної кислоти і оксиду азоту виникає змішаний тип гіпоксії за рахунок токсичного набряку легень (гіпоксична гіпоксія), застійних явищ, які порушують систему мікроциркуляції (циркуляторна гіпоксія) і утворення метгемоглобіну, які приводять до зниження кисневої ємності крові (гемічна форма гіпоксії). Переважання тієї чи іншої форми гіпоксії при цих отруєннях залежить від хімічного складу токсичного агенту.

При важких інгаляційних отруєннях парами і туманом іприту задишка супроводжується частим важким кашлем з невеликою кількістю слизисто-гнійного харкотиння. Розвивається лихоманковий стан з підвищенням температури тіла до 39-40 5о С. В клінічний картині переважають ознаки трахеобронхіту, бронхопневмонії, ураження верхніх дихальних шляхів (псевдомембранозні) і шкіри, особливо шкіри промежини, полових областей. В даних випадках можуть розвиватися набряк гортані і асфіксія. Подібні отруєння трихлолртриетиламіном характеризуються швидкістю розвитку трахеобронхіту, бронхопневмоній, а в деяких випадках гострого токсичного набряку легень.

Loading...

 
 

Цікаве