WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Отруйні речовини загальноотруйної дiї - Лекція

Отруйні речовини загальноотруйної дiї - Лекція

4. До речовин, акцептуючих надлишок електронів в мітохондріях, відноситься гідрохінон. Дія препарату базується на його здатності зв'язувати надлишок електронів, що накопичуються в мітохондріях при блокаді ціанідами цитохромоксидази. Це стимулює процеси тканинного дихання і має виражений терапевтичний ефект. Вводиться гідрохінон довенно в дозі 20 мг/кг маси тіла ураженого.

5. Деякі антидоти мають комбіновану дію. До них відноситься табельний антидот антиціан, який, маючи окислювальні властивості, перетворює оксигемоглобін в метгемоглобін, а також, будучи сірковмісним препаратом, зв'язує синільну кислоту. При отруєнні перше введення антиціану проводиться у вигляді 20 % р-ну в об'ємі 1,0-0,75 мл довенно на 10 мл 25-40% р-ну глюкози або у 0,85 % р-ну хлориду натрію. Потенціюванню дії антиціану сприяє введення тіосульфату натрію.

Підсумовуючи антидотне лікування, слід підкреслити, що для покращення терапевтичного ефекту необхідно одоночасно призначати комбінацію препаратів з усіх вищеописаних груп, враховуючи різний механізм їх впливу на патогенетичні ланки інтоксикації.

1.9.2.2. Симптоматична терапія при важких ураженнях синільною кислотою також є дуже важливою. До основних її напрямків відносяться:

1. Усунення порушень дихання, яке полягає у вдиханні чистого кисню, особливо в перші години після ураження. При ослабленні дихання показане довенне введення цитітону, етімізолу, а при виражених його порушеннях або зупинці — проведення штучної вентиляції легень до моменту стійкого відновлення самостійного газообміну.

2. При порушеннях з боку серцево-судинної діяльності рекомендовано довенне введення серцевих глікозидів (строфантину, корглікону), при судинному колапсі — симпатоміметична підтримка (дофамін), при порушеннях ритму — антиаритмічні середники (атропін, бета-блокатори, кордарон та інші).

3. Для зняття судомного синдрому рекомендуються дом'язеве введення невеликих доз барбітуратів: гексеналу 10% р-ну по 3,0-4,0 мл, барбамілу 5% р-ну 5,0 мл або бензодіазепінів (сібазону, седуксену 5-10 мг).

4. З метою профілактики інфекційних ускладнень з боку органів дихання — призначення антибіотиків широкого спектру дії, сульфаніламідів.

1.9.3. Заходи по наданню медичної допомоги, лікуванню уражених у вогнищі зараження і на етапах медичної евакуації та принципи медичного сортування наведені в додатку.

2. Окис вуглецю

Окис вуглецю (СО), чадний газ є продуктом неповного згорання органічних вуглецевмісних речовин в умовах недостатнього доступу кисню.

Окис вуглецю ніколи не застосовувався як самостійна бойова отруйна речовина. Причина полягає у його великій леткості і неможливості створення смертельних концентрацій у приземних шарах атмосфери. Проте ні одна війна не проходила без отруєння чадним газом. Це пояснюється тим, що при горінні пороху і вибухових бризантних речовин утворюється велика кількість окису вуглецю. Так, при горінні 1 кг пороху виділяється 300-900 л окису вуглецю. Високі його концентрації можуть створюватись при стрільбі з герметизованих приміщень (танки, корабельні башти, бліндажі та інш.), під час вибуху мін і снарядів в траншеях і сховищах. Токсичні концетрації чадного газу спостерігаються також у зонах пожеж, які виникають при використанні звичайної та ядерної зброї. Велика кількість отруєнь окисом вуглецю реєструється і в мирний час в промисловості та в побуті. Великі його концентрації у вихлопних газах двигунів внутрішнього згорання (1-7 %), в світильному газі (30-60%).

Проте, необхідно відмітити, що чадний газ має багато необхідних властивостей для використання його як бойової отруйної речовини. До них належать доступність і дешевизна виробництва, відсутність в момент застосування явищ подразнення, кольору та запаху, які можуть ускладнити своєчасну діагностику отруєнь, необхідність спеціальних засобів захисту органів дихання (протигази не здатні затримувати окис вуглецю).

2.1. Фізико-хімічні та токсичні властивості

Окис вуглецю — безбарвний, позбавлений запаху газ, з температурами кипіння +191,5о С, замерзання —204оС. Його молекулярна вага 28, відносна щільність — 0,97 (легший за повітря). Погано розчинний у воді та плазмі крові (біля 2-2,5 мл на 100 мл). Погано сорбується активованим вугіллям та пористими поверхнями, що робить неефективною роботу протигазу. В присутності гопкаліту перетворюється у вуглекислий газ, що практично застосовується у вигляді гопкалітових патронів до протигазів. Окис вуглецю є відновником і може вступати в різні реакції окислення. Горить синім полум'ям з утворенням двоокису вуглецю. Ця реакція йде значно швидше при нагріванні або з участю каталізатора (наприклад гопкаліту — 40% CuO і 60% MnO2):

CO + MnO2  CO2 + MnO

На світлі в процесі хлорування утворюється фосген. Під час горіння деяких хлорвмісних полімерів також можливе утворення цієї високотоксичної сполуки.

Будучи добрим відновником, окис вуглецю легко вступає в реакцію з двохвалентним залізом гемоглобіну (HbFe++), утворюючи карбоксигемоглобін, який не може переносити кисень.

HbFe++ + CO  HbFeCO

карбоксигемоглобін

Ця реакція пояснює один з механізмів токсичної дії отрути.

Гідроокиси і солі ртуті, срібла або паладію у водних розчинах окислюють окис вуглецю з осадженням металів:

PdCl2 + CО + H2O  H2O + Pd + 2HCl

Окис вуглецю здатний утворювати комплексні карбонільні сполуки з високим ступенем токсичності як з солями металів, так і з вільними металами. Найбільш токсичними з них є пентакарбоніл заліза (Fe(CO)5) та тетракарбоніл нікелю ( Ni(CO)4 ). Вони є сильними відновниками і можуть викликати важкі ураження слизових оболонок дихальних шляхів і привести до розвитку набряку легень.

2.2.Токсичність окису вуглецю

Окис вуглецю потрапляє в організм людини тільки інгаляційним шляхом. При його вдиханні в концентрації 0,11-0,34 г/м3 протягом декількох годин розвиваються симптоми легкого ступеня ураження, при концентрації 1,1-2,5 г/м3 протягом 1-1,5 години — отруєння середнього ступеня важкості, а при концентрації 2,5-4,0 г/м3 і тій же експозиції— важке отруєння. Концентрація 4,6-5,7 г/м3 в повітрі призводить до смертельного ураження, якщо людина дихала окисом вуглецю протягом 5-30 хвилин (табл. 4.2.). У виробничих приміщеннях максимально допустимою концентрацією вважається 0,03 г/м3.

2.3. Механізм дії та патогенез отруєння

Окис вуглецю є переважно гемічною отрутою. Проникаючи в кров інгаляційним шляхом, він вступає у взаємодію з двохвалентним залізом окси- або відновленого гемоглобіну і утворює карбоксигемоглобін (СоНb):

CО + O2Hb  CoHb + O2

CО + Hb  CoHb

карбоксигемоглобін

Таблиця 2

Токсичність окису вуглецю для людини

Концентрація (мг/л)

Тривалість дії

Вміст СоHb

(%)

Симптоми ураження

0,18

8 год.

-

Симптомів отруєння немає

0,11

6,5 год.

8 - 10

Симптомів отруєння немає

0,22

2 - 3 год

-

Легкий біль в ділянці чола.

0,23

6 год.

16 - 20

Біль в ділянці чола, швидко зникаючий на свіжому повітрі. Розширення шкір- них кровоносних судин.

0,23 - 0,34

5 - 6 год.

23 - 30

Головний біль. Відчуття пульсації в скронях. Запаморочення.

0,44 - 0,46

1 год

15 - 19

Біль в лобній і потиличній ділянках.

0,46 - 0,69

4 - 5 год.

36 - 40

Сильний головний біль, слабість запаморочення, туман перед очима, нудота, блювота, колапс

0,88

2 год

-

Головний біль, загальна слабість, ну дота, непритом-ність, колапс

1,8 - 1,15

3 - 4 год

47 - 53

Сильний головний біль, слабість, запа морочення, нудота, блювота, колапс

1,8 - 2,3

1 - 1,5 год.

61 - 64

Непритомність, колапс, можлива смерть.

2,3 - 3,4

30 - 45 хв.

64 - 68

Непритомність, колапс, можлива смерть.

3,52

30 хв.

-

Блювота, непритомність

3,4 - 5,7

20 - 30 хв.

68 - 73

Слабий пульс, сповільнення та зупинка дихання, смерть.

5,7 - 11,5

2,5 хв.

73 - 76

Слабий пульс, сповільнення та зупинка дихання, смерть.

7,04

1 - 2 хв.

-

Головний біль. Запаморочення.

7,04

10 - 15 хв.

-

Непритомність, блювота.

14,08

1 - 3 хв.

-

Непритомність, блювота, смерть

Loading...

 
 

Цікаве