WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Отруйні речовини загальноотруйної дiї - Лекція

Отруйні речовини загальноотруйної дiї - Лекція

Тривалість судомної стадії, в залежності від дози отруйної речовини, може тривати до кількох годин. Своєчасне лікування переважно дає сприятливі результати.

4. Паралітична стадія супроводжується розвитком коматозного стану. Вона характеризується припиненням дихальної діяльності (параліч дихання). Серцеві скорочення стають рідкими, слабкими, неритмічними і, накінець, припиняються. Артеріальний тиск швидко падає. Внаслідок паралічу сфінктерів сечового міхура і прямої кишки відбувається мимовільне сечовиділення та дефекація.

1.8. Віддалені наслідки перенесеного отруєння синільною кислотою.

Вираженість віддалених наслідків залежить від глибини і тривалості кисневого голодування тканин в гострому періді отруєння. Ще одним важливим фактором є час початку антидотної терапії. Чим важче отруєння і пізніше почато лікування, тим більш глибоких і стійких змін слід очікувати у віддаленому періоді.

Особливо несприятливий прогноз виникає у випадку розвитку виражених порушень кровообігу в центральній нервовій системі з вогнищами деструктивних змін. Проте і в більш легких випадках на протязі кількох тижнів зберігаються виражені зміни в неврологічному статусі. Характерними є скарги на втомлюваність, головний біль, порушення сну. В більш важких випадках порушується координація рухів, розвиваються периферійні парези та паралічі, відчутні порушення психіки.

Досить частим ускладненням є пневмонії, функціональна лабільність дихального центру, порушення функції серцево-судинної системи, які перебігають за типом коронарної недостатності.

Особи, які перенесли отруєння синільною кислотою, в подальшому потребуватимуть нагляду терапевта і невропатолога, а при стійких порушеннях психіки необхідний нагляд психіатра.

1.9. Профілактика та лікування уражень.

1.9.1. Профілактика уражень. Органи дихання від впливу парів синільної кислоти можна захистити, застосовуючи сучасний протигаз.

Вживання води та їжі при підозрі на зараження ціанідами заборонене до їх перевірки і отримання дозволу від спеціалістів санітарно-епідеміологічної лабораторії.

Дегазацію здійснюють шляхом використання формаліну:

О ОН

// /

Н — С + НСN  Н — С — СN

Н Н

1.9.2. Лікування уражень.

Сучасна схема лікування отруєнь ціанідами включає два етапи:

— антидотна терапія шляхом зв'язування ціаніду через метгемоглобін-утворення або пряме знешкодження циркулюючої в організмі отрути;

— симптоматична терапія.

1.9.2.1. Антидотна терапія. Принципи терапії уражень синільною кислотою випливають з її хімічних властивостей, механізму дії і зводяться, в основному, до наступного.

1. Застосування лікарських препаратів, здатних зв'язувати вільну си-нільну кислоту. До них відносяться:

— речовини, які вступають в безпосередню взаємодію із синільною кис-лотою (сполуки кобальту, вуглеводи);

— препарати, що утворюють в організмі сполуки, легко вступаючі в контакт з ціанідами (метгемоглобінутворювачі).

Сполуки кобальтуутворюють з ціанідами комплексні неотруйні солі. З цих сполук найбільш ефективною є кобальтова сіль ЕДТА (етилендіа-мінтетраоцтової кислоти) у вигляді 1 % розчину в гіпертонічному розчині глюкози для довенного введення в дозі 30-40 мл. Крім цього, антидотну дію має гідроксикобаламін (вітамін В12).

Вуглеводи. Виражену антитоксичну дію має глюкоза, яка, завдяки вмісту альдегідної групи, з'єднується з синільною кислотою і утворює малотоксичну ціангідринову сполуку. Застосовується у вигляді 25-40 % розчинів довенно по 20-40 мл або у вигляді базового розчину (5-10 %) при інфузійній терапії.

До метгемоглобінутворювачів відносяться амілнітрит, азотнокислий натрій і метиленовий синій. Вони окислюють залізо гемоглобіна, перетворюючи його в метгемоглобін. Метгемоглобін, який містить трьохвалентне залізо, конкурує з цитохромоксидазою за ціанід. Ця конкуренція набуває практичного значення при утворенні певної кількості сполуки в крові:

Hb  Mt Hb; Mt Hb + CN-  CN Mt Hb

При зниженні концентрації ціаніду в крові, яке відбувається внаслідок зв'язування з метгемоглобіном, створюються умови для відновлення активності цитохромоксидази та нормалізації тканинного дихання.

Комплекс ціанметгемоглобін, який утворюється внаслідок даної реакції, є нестійкою сполукою. Через 1-1,5 год цей комплекс починає поступово розпадатись з утворенням гемоглобіну і ціаніду. Тому можливий рецидив інтоксикації. Однак за цей час відбувається часткове знешкодження отрути шляхом утворення роданистих сполук. Цей процес прискорюється, якщо в організм вводити препарати, що містять сірку (тіосульфат натрію).

Слід мати на увазі, що метгемоглобін втрачає здатність зв'язуватись з киснем, тому необхідно застосовувати строго визначені дози метгемоглобіноутворювачів, так як при інактивації гемоглобіну більше ніж на 25-30 % розвивається гемічна гіпоксія.

Амілнітрит (Amylium nitrosum) — складний ефір азотистої кислоти та ізоамілового спирту:

Н3С

СН — СН2 — СН2 — О — N = О

/

Н3С

Летюча рідина, має своєрідний фруктовий запах. Випускається в ампулах, що містять 0,5 мл препарату. Призначений для надання першої медичної допомоги. Ампулу з амілнітритом, яка знаходиться у ватно-марлевій обгортці, слід роздушити і закласти під маску протигазу. При необхідності вказану дозу можна застосовувати повторно.

Нітрит натрію (Natrium nitrosum, Nа NО2) є більш потужним метге-моглобінутворювачем. Легко розчинний у воді. При отруєннях синільною кислотою нітрит натрію вводять довенно, повільно (10-20 мл 2-3 % р-ну).

При проведенні терапевтичних заходів нітритами необхідно пам'ятати, що вони мають судиннорозширюючу дію і можуть привести до, так званого, нітритного колапсу.

2. Речовини, які можуть переводити синільну кислоту в неактивний стан.

Сірковмісні речовини. При взаємодії з ціанідом речовин, що містять сірку, утворюються нетоксичні роданисті сполуки. Це стало підставою для використання як антидотного середника тіосульфату натрію (Nа2S2О3). В організмі тіосульфат натрію відщеплює сірку, яка сполучається з синільною кислотою. Реакція значно прискорюється в присутності ферменту роданази, яка міститься в печінці, нирках і головному мозку.

Na2S2O3 + H2O + CO2  NaHCO3 + NaHSO3 + S

Препарат вводять довенно у вигляді 30 % р-ну по 50 мл.

Недоліком цього антидоту є його відносно повільна дія. Це пояснюється тим, що спочатку відбувається виділення вільної сірки, а потім вже утворення роданіду.

3. Сполуки, здатні акцептувати водень, який в формі протона накопичується в мітохондріях.

Метиленовий синій (Methуlenum coeruleum), хлорид тетраметилтонінона також має частково метгемоглобіноутворюючу властивість, однак основна його дія полягає в акцепції іонів водню і активації тканинного дихання. Він здатний приєднувати два атоми водню, перетворюючись в безбарвну лейкосполуку, а після окислення утворювати воду.

Встановлено, що метиленовий синій може подвійно впливати на процес метгемоглобінутворення:

— в малих дозах (до 50,0 мл хромосмону — 1 % р-ну метиленового синьо-го в 25 % р-ні глюкози) він сприяє перетворенню метгемоглобіну в оксигемоглобін і застосовується при отруєннях метгемоглобінутворюючими отруйними речовинами;

— у великих дозах (більше 1,0 мл/кг маси тіла) він викликає утворення метгемоглобіну і застосовується як антидот ціанідів.

До сполук, здатних акцептувати водень, який в формі протона накопичується в мітохондріях, відноситься дегідроаскорбінова кислота. Вона має властивість переходити у відновлений стан, приєднуючи іони Н+, які в патогенезі отруєння ціанідами відіграють негативну роль в зв'язку з посиленням внутрішньоклітинного метаболічного ацидозу. Препарат вводиться довенно по 5-10 мл 5 % р-ну.

Loading...

 
 

Цікаве