WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Отруйні речовини загальноотруйної дiї - Лекція

Отруйні речовини загальноотруйної дiї - Лекція

1.4. Патогенез отруєнь.

Ураження синільною кислотою відрізняються досить високою специфічністю. В першу чергу потерпає головний мозок, який найбільш чутливий до гіпоксії. Крім того, він постачається кров'ю краще інших органів, а тому з кров'ю до нього буде поступати більша кількість отруйних речовин. Тому центри управління системами кровообігу та дихання завжди важко уражаються при отруєнні синільною кислотою. Серйозні порушення відмічаються і з боку серцево-судинної системи, оскільки значний обсяг ро-боти, який виконується серцевим м'язом, вимагає постійного забезпечення енергією, якої не вистачає в умовах "енергетичного голоду". Iнші фізіологічні системи також відчувають нестачу енергетичного забезпечення, що в тій чи іншій мірі відбивається на їх функціональному стані.

1.5. Вплив синільної кислоти на функціональний стан

різних органів і систем.

Як уже вказувалось, в процес отруєння ціанідами втягуються всі органи і системи, так як люба функція вимагає забезпечення необхідної для життєдіяльності енергії.

1.5.1. Дія синільної кислоти на центральну нервову систему. При дії високих концентрацій ціанідів швидко наступають непритомність і смерть в результаті параліча дихального центру. Якщо концентрація отруйних речовин не смертельна, спочатку відмічаються неспокій, посилення рухової актив-ності, потім непритомність і виникнення клоніко-тонічних судом. В цьому відношенні ураження синільною кислотою набувають певної подібності до отруєнь ФОР. Проте до числа істотних відмінностей слід віднести те, що при ураженннях ФОР досить рано з'являється синюшне забарвлення шкіри та слизових оболонок, яке різко посилюється при судомному нападі. При отруєнні ціанідами колір шкіри та слизових тривалий час залишається рожевого кольору внаслідок артеріалізації венозної крові.

1.5.2. Дія синільної кислоти на серцево-судинну систему. Одним з ранніх проявів дії синільної кислоти на серцево-судинну систему є колючі болі в ділянці серця, які нагадують приступ стенокадії. В початковому періоді спостерігається сповільнення серцевого ритму. Підвищення артеріального тиску і збільшення хвилинного об'єму серця відбуваються за рахунок, з одного боку, збудження ціанідами хеморецепторів каротидного синусу і клітин судиннорухового центру, а з другого — викиду катехоламінів з наднирників і підвищення загального периферійного опору. На ЕКГ — картина, характерна для приступу стенокардії. По мірі розвитку клінічної картини отруєння розвивається гостра серцево-судинна недостатність і наступає зупинка серця.

1.5.3. Дія синільної кислоти на дихальну систему. Найбільш характерним симптомом з боку органів дихання є різко виражене збільшення частоти і глибини дихання, яке в першу чергу пояснюється компенсаторною реакцією організму на гіпоксію. Початкова гіпервентиляція з прогресуванням інтоксикації змінюється пригніченням дихання аж до повної його зупинки. Причиною цих порушень є наростаюча гіпоксія дихального центру.

1.5.4. Зміни з боку системи крові. Внаслідок пригнічення тканинного дихання змінюється як газовий, так і біохімічний склад крові. Парціальний тиск вуглекислого газу в крові знижується внаслідок сповільненого його утворення і посиленого виділення при гіпервентиляції. Це спочатку приводить до газового алкалозу, який пізніше змінюється метаболічним ацидозом. В крові накопичуються недоокислені продукти обміну, збільшується вміст молочної кислоти, ацетонових тіл, цукру.

Кількість еритроцитів в крові збільшується, що залежить від рефлекторного скорочення селезінки у відповідь на гіпоксію.

Артеріо-венозна різниця за киснем різко зменшується.

1.6. Патологоанатомічна картина отруєння

Патологоанатомічні зміни при отруєннях синільною кислотою мало специфічні і подібні до змін, характерних для асфіктичних станів.

При зовнішньому огляді трупа звертає на себе увагу рожеве забарвлення слизових і шкіри, а також запах гіркого мигдалю. При вскритті відмічається повнокров'я і специфічне забарвлення скелетних м'язів, серця, легенів та інших внутрішніх органів. На серозних оболонках — численні краплинні крововиливи, в головному мозку — повнокров'я судин, дрібнокраплинні крововиливи та протеоліз нервових клітин. Деструктивні зміни в тканині мозку часто бувають симетричними. Подібні зміни знаходять також в спинному мозку та периферійних гангліях.

1.7. Клінічна картина отруєння.

В залежності від дози отруйної речовини розрізняють різні за перебігом та ступенем важкості форми отруєння.

Гостра форма ураження синільною кислотою може мати миттєвий (блис-кавичний) або сповільнений перебіг.

1.7.1. Блискавична форма (миттєва, апоплексична) виникає, коли в організм людини за короткий час поступає велика кількість отруйної речовини. Найчастіше стрімкий розвиток інтоксикації відмічається при інгаляційному шляху поступання отрути. Миттєва форма не вимагає спеціального опису, так як між моментом впливу отруйної речовини і смертельним кінцем проходить дуже короткий період, який не дозволяє надати ефективну медичну допомогу. Потерпілий непритомніє, розвиваються судоми, артеріальний тиск після короткочасного підйому падає і через кілька хвилин зупиняється дихання і кровообіг.

1.7.2. Сповільнена форма розвитку отруєння більш характерна для випадків перебування в зараженій атмосфері з відносно невеликими концентраціями отруйної речовини або у випадках уражень через шкіру чи шлунково-кишковий тракт.

У перебігу отруєння ціанідами розрізняють три ступені важкості: легкий, середній і важкий.

Ураження легкого ступеню характеризується, головним чином, суб'єктивними розладами. Після вдихання пари отруйної речовини уражений відчуває неприємний пекуче-гіркий присмак у роті, запах гіркого мигдалю. Розвивається слабкість, запаморочення. Дещо пізніше виникає відчуття затерплості слизової оболонки рота, слинотеча та нудота, шум у вухах, труднощі мови, можлива блювота. Фізичні зусилля супроводжуються задишкою, сильною м'язевою слабістю.

Після припинення дії отруйної речовини описані симптоми поступово зникають, але протягом кількох днів можуть залишатись головний біль, м'язева слабість, нудота, загальне недомагання, порушення сну. В подальшому наступає повне видужання.

Ураження середнього ступеню важкості. Крім симптоматики, яка характерна для легкого ступеня ураження, приєднується стан збудження, з'являється відчуття страху смерті. Слизові та шкіра обличчя набувають червоного кольору. Пульс сповільнюється, напружений, артеріальний тиск підвищується, дихання стає поверхневим. Найбільш типовою ознакою в клініці є короткочасна непритомність. Можуть виникати нетривалі клонічні судоми. При своєчасному наданні допомоги уражені швидко приходять до свідомості. Від кількох діб до кількох тижнів після ураження можуть зберігатись розбитість, нездужання, загальна слабкість, головний біль, неприємні відчуття в ділянці серця, тахікардія, лабільність серцево-судинної системи.

При важкому ступені ураження розрізняюь чотири стадії розвитку інтоксикації: початкових проявів (подразнення), задишки (диспноетичну), судомну і паралітичну.

1. Стадія початкових проявів (подразнення) за симптоматикою відповідає легкому ступеню ураження. Для неї характерні такі прояви, як відчуття запаху гіркого мигдалю, металевого присмаку, затерплості кінчика язика, печії в роті та горлі, загальний стан неспокою, тахіпное, болі ішемічного характеру в ділянці серця.

2. Стадія задишки (диспноетична) характеризується наростанням симптомів кисневого голодування тканин з типовим для отруєння синільною кислотою забарвленням шкіри та слизових оболонок. З'являються запаморочення, головний біль, особливо в потилиці, відчуття стиснення в грудях, часте та посилене дихання, прискорення пульсу, підвищення артеріального тиску, хитка хода, нудота та блювота. Зіниці, як правило, розширені. Болі в ділянці серця посилюються, нагадуючи стенокардитичний приступ. Можлива поява синусової аритмії, атріовентрикулярного ритму. Електрокардіографічно відмічається зниження інтервалу S-T та поява низького двохфазного зубця Т. Описані зміни досить стійкі і відмічаються тривалий час після припинення впливу отруйної речовини, навіть при проведенні ефективної терапії отруєння.

Артеріо-венозна різниця за киснем зменшується по мірі посилення гістотоксичної гіпоксії.

3. Судомна стадія характеризується різким погіршенням стану ураженого. Вона проявляється спочатку фібрілярними посмикуваннями м'язів обличчя, тризмом, потім періодично виникаючими генералізованими судомами клонічного, а потім тонічного характеру, які закінчуються опістотонусом. Дихання стає періодичним, уражений непритомніє. Ця стадія, як правило, закінчується зупинкою дихання. Вона може тривати кілька хвилин або бути незворотною. З боку серцево-судинної системи відмічається незначна гіпертензія при одночасному вираженому сповільненні серцевих скорочень. Можливе порушення атріовентрикулярної провідності з розвитком повного блоку. Як правило, спостерігаються екзофтальм і мідріаз.

Loading...

 
 

Цікаве