WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Отруйнi речовини шкiрно-наривної дiї - Лекція

Отруйнi речовини шкiрно-наривної дiї - Лекція

Якщо уражений переніс гостру стадію інтоксикації, то в подальшому розвивається некротична бронхопневмонія з обширним розпадом тканин. Смерть наступає через кілька днів від абсцесів або гангрени легень, при явищах гострої дихальної та серцево-судинної недостатності.

2.4.2. Ураження шкіри крапельно-рідким люїзитом, на відміну від іприту, характеризується швидким проникненнм отрути через шкіру (протягом 3-5 хв) і практичною відсутністю скритого періоду.

Першою ознакою ураження є печія або болючість в місці контакту, через кілька хвилин розвивається ерітема. Вона має досить яскраве забарвлення і супроводжується значним набряком шкіри та геморагічною висипкою в оточуючих її тканинах. Через кілька годин з'являються міхурі, які до кінця доби зливаються в один великий, оточений різко вираженою набряклістю сусідніх ділянок шкіри.

Після прориву міхурів на їх місці утворюється виразкова поверхня, по-крита некротизованими тканинами. На протязі 2-3 днів виразки поглиблюються, розширюються і, тільки потім, поступово починається процес зворотнього розвитку, який завершується утворенням рубців.

Iноді, коли на шкіру попадає значна кількість отрути, яка не була своєчасно видалена, може розвинутись первинний некроз шкіри без утворення міхура. В цих випадках після відторгнення некротизованої тканини утворюються глибокі виразки, які загоюються з формуванням деформуючих рубців.

2.4.3. Ураження крапельно-рідким люїзитом очей. При попаданні люїзиту в очі навіть в кількості 1-2 мг виникає важке їх ураження, яке викликає загибель органу.

Клініка розвивається без скритого періоду. При легкому ступені ура-ження переважають явища катарального кон'юнктивіту. Виздоровлення на-ступає через 1-3 доби.

Ураження середньої важкості нагадує ураження іпритом, але розвиваєть-ся швидше. Відмічається значний набряк кон'юнктиви та оточуючих тканин. В слизовій оболонці — крововиливи. Одужання наступає через 2-6 тижнів.

У важких випадках в процес втягується і рогівка — розвивається кера-токон'юнктивіт. Кон'юнктива найчастіше цілком некротизується і на 3-5 день відшаровується. На 7-9 день внаслідок руйнування рогівки випадає скловидне тіло. Загоєння відбувається зрощеннм повік із залишками очного яблука.

2.4.4. Ураження крапельно-рідким люїзитом при пероральному отруєнні характеризуються швидким і бурхливим перебігом. Вони виникають при вживанні зараженої води та продуктів харчування. Цей шлях поступання виникає дуже рідко, тому що заражені вода та їжа набувають вкрай не-приємного запаху і смаку. Однак, якщо таке сталося, то отруєння люїзитом має дуже багато спільних ознак з ураженнями іпритом, але перебігає більш бурхливо з переважанням геморагічних явищ і, як правило, закінчується смер-тю через кілька годин.

2.4.5. Клінічна картина уражень при попаданні рідкого люїзиту на раневі поверхні. У випадку попадання люїзиту на раневу чи опікову поверхню в них зразу ж виникає сильний пекучий біль. Від рани йде запах герані.

Скритий період відсутній. Через 10-15 хвилин поверхня рани набуває брудно-сірого забарвлення (внаслідок припікаючої дії отрути). В подальшому воно змінюється жовто-бурим.

Відмічається набряклість тканин, підвищена кровоточивість і профузні вторинні кровотечі, пов'язані з пошкоджуючою дією люїзиту на судини. Різко виражена картина резобтивної дії.. Загоєння іде порівняно швидко, протягом 2-3 тижнів.

2.4.6. Резорбтивна дія люїзиту. Незалежно від шляху проникнення в організм при ураженнях люїзитом розвивається клінічна картина, зумовлена загальнотоксичною дією отрути. Вона характеризується різкими порушеннями з боку центральної нервової, серцево-судинної та дихальної систем, які виникають вже через кілька годин після отруєння.

Характерними ознаками резорбтивного ураження є загальна слабість, роз-битість, головний біль, нудота, блювота. В подальшому виникають різке пригнічення центральної нервової системи, в'ялість, апатія та адинамія, ко-лапс. Розвивається гостра серцево-судинна недостатність, явища гострого токсичного набряку легень, згущення крові, порушення обміну речовин з летальним наслідком. Якщо такий не наступив, в більш пізні терміни можливі дегенерація і сполучно-тканинне переродження паренхіматозних органів.

2.4.7. Диференційна діагностика уражень шкіри іпритом і люїзитом. При діагностиці уражень отруйними речовинами шкірно-наривної дії треба брати до уваги симптоматику, динаміку та інтенсивність клінічних проявів. (табл. 2.)

Таблиця 2.

Диференційна діагностика уражень шкіри іпритом і люізитом.

Люізит Іприт

В момент контакту відчуття пекучо- В момент контакту і в найближчі 30-

го болю. 40 хв. суб'єктивних відчуттів немає.

Повне всмоктування через 5 - 10 хв. Всмоктування з поверхні шкіри на

протязі 20 -30 хв.

Скритий період 15 - 20 хв. Скритий період 2 - 12 год.

Еритема інтенсивно-червона, різко Еритема малоболюча, ненабрякла,

болюча, набрякла, виступає над здоро- свербить.

вою шкірою.

Уражені ділянки зливаються з ото- Ділянки ураження різко обмежені.

чуючою тканиною.

Різко виражена набряклість оточую- Набряклість оточуючих тканин не

чих тканин. виражена.

Поява міхурів через 12 - 13 год. Утворення міхурів через 20 - 24 год.

Утворення здебільшого одиноких Утворення по краю ураження дріб-

зливних міхурів. них міхурів у вигляді "іпритного нами-

ста", які зливаються в подальшому в

один міхур.

Максимальний розвиток ураження Патологічний процес досягає макси-

до кінця другої доби. мального розвитку через 12 - 20 днів.

Виразка яскраво-червоного кольору. Дно виразки бліде.

Загоєння переважно швидке — 2 - 3 Загоєння переважно повільне — 1-15

тижні. місяців.

Пігментація відсутня. Виражена пігментація навколо місця

ураження.

Вторинна інфекція зустрічається рід- Переважно приєднується вторинна

ко. інфекція.

3.2.5. Профілактика та лікування уражень люїзитом.

Дані заходи проводяться за тими ж принципами, що і при іпритних отруєннях. Проте є ряд істотних відмінностей.

3.2.5.1. Профілактика уражень люїзитом полягає в своєчасному ви-користанні засобів захисту органів дихання та шкіри. При попаданні отрути на шкіру профілактика може бути достатньо ефективною, якщо люїзит видале-ний з її поверхні не пізніше ніж через 3 хвилини. З цією метою необхідно про-мити шкіру великою кількістю води з милом або із застосуванням інших луж-них розчинів. Всі дегазатори іприту також досить швидко руйнують люїзит і можуть бути використані.

У випадку попадання отрути в очі їх необхідно рясно промити чистою водою і закласти в кон'юнктивальний мішок 30 % унітіолову мазь. При відсутності мазі можна промити очі 2 % р-ном бікарбонату натрію або 0,25 % р-ном хлораміну.

3.2.5.2. Антидотна терапія. Специфічними антидотами при люїзитному отруєнні є речовини типу димеркаптопропанолу, до яких відносяться унітіол (димеркаптопропансульфонат натрію), англійський середник БАЛ — "Бри-танський антилюїзит" (дитіопропанол) і угорський препарат дикаптол.

Унітіол випускається у вигляді 5 % р-ну в ампулах по 5 мл, вводиться довенно, дом'язево або підшкірно із розрахунку 1 мл р-ну на 10 кг маси тіла ураженого. Перша ін'єкція повинна бути зроблена якомога раніше після отруєння, далі — 3-4 рази протягом першої доби, 2-3 рази — другої; в наступні 4-5 днів вводять по 1-2 дози.

СН2 — SН СН2 — SН

| |

СН2 — SН СН2 — SН

| |

СН2 — SO3Na — Н2O СН2 — OH

Унітіол БАЛ

БАЛ є складовою частиною дикаптолу. Це найбільш ефективні з сучасних антидотів. Вони мають в своєму складі по дві сульфгідрильні групи, за допо-могою яких утворюють з люїзитом стійкі циклічні сполуки. При взаємодії з отрутою унітіолу утворюється тіоарсеніт, який менш токсичний, добре розчин-ний у воді і виводиться з сечею:

СН2—SН СН2 —S

| |

СН2—SН + Cl2= As—CH=CHCl CН2—S— As—CH=CHCl+2HCl

| |

СН2.SO3Na—Н2O СН2 —SO3Na

Унітіол Люїзит Тіоарсеніт

3.3.Організація надання медичної допомоги у вогнищі ураження іпритом і люїзитом та на етапах медичної евакуації наведена в додатку.

Loading...

 
 

Цікаве