WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Отруйнi речовини шкiрно-наривної дiї - Лекція

Отруйнi речовини шкiрно-наривної дiї - Лекція

Патоморфологічно розрізняють поверхневі міхурі, дно яких складає сосочковий шар дерми, і глибокі, коли процес захоплює дерму аж до під-шкірної жирової клітковини.

На 7 день поверхневі міхурі починають лопатись, і на їх місці від-кривається ділянка ерозії, яка згодом покривається струпом. Через 2-4 тижні струп відпадає. Бульозна форма розглядається як показник ураження середнього ступеня важкості.

Бульозно-виразкова стадія (форма) розвивається при попаданні на шкіру великих доз іприту. Скритий період переважно не перевищує 2-4 годин.

При вскритті глибоких міхурів на їх дні утворюються некротичні вираз-ки, які в наступні 5-10 діб збільшуються в розмірах і характеризуються відтор-гненням некротичних мас. Повільний процес загоєння починається лише в кінці місяця.

У випадку неускладненого перебігу, одужання наступає через 2-4 місяці. На місці виразок утворюються рубці, які часто приводять до рубцевих котрактур.

Дуже часто відбувається інфікування виразок, що ще більше затримує процес загоєння.

Бульозно-виразкову стадію розцінюють як ознаку ураження важкого ступеня. Вона супроводжується вираженими симптомами резорбтивної дії.

Гангренозно-некротична стадія (форма) виникає в результаті тривалого контакту рідкого іприту з поверхнею шкіри. При цій формі ураження міхурі не утворюються. Характерним є глибоке некротизування уражених ділянок. Через 2-3 дні некротизована тканина відторгується з утворенням глибоких виразкових дефектів. Загоєння розтягується на невизначений період.

Завдяки всмоктуванню значної кількості отруйної речовини та продуктів некрозу гангренозна форма переважно перебігає з важкими формами ре-зорбтивної дії іприту.

За важкістю перебігу іпритні ураження поділяються на три ступені:

— I ступінь — поверхнева ерітематозна форма;

— II ступінь — поверхнева везикуло-бульозна форма;

— III ступінь — глибока бульозно-виразкова форма.

Гангренозно-некротична форма виділяється в особливу форму ураження.

1.5.2.2. Клінічна картина уражень при дії рідкого іприту на орган зору. Очі найбільш чутливі до іприту. Попадання рідкого іприту в очі супроводжуються швидким розвитком клінічної картини ураження.

Розрізняють три ступені ураження — легкий, середній і важкий.

Ураження легкого ступеню проявляються через 2-5 годин з моменту кон-такту ока з іпритом. Відчувається світлобоязнь, "відчуття піску в очах", гі-перемія та набряк слизової облонки. Явища неускладненого кон'юнктивіту проходять безслідно через 6-15 днів.

При ураженні іпритом середнього ступення скритий період триває від 1 до 3 годин. Всі раніше вказані симптоми виражені інтенсивніше, шкіра повік різко набрякла. Уражений відчуває рогівку у вигляді валика. Кон'юнктива та рогівка втрачають свій блиск, мутніють. Тривалість ураження 20-30 днів.

Особливо важка картина спостерігається при ураженні важкого ступеню. Швидко розвивається виразковий кератокон'юктивіт. Епітелій і поверхневі шари рогівки некротизуються і відторгуються, внаслідок чого з'являються виразки і помутніння рогівки.

При приєднанні вторинної інфекції утворюються склерозуючі виразки, які проникають в передню камеру з розвитком гіпопіону, приводять до за-палення райдужки та циліарного тіла. Виразковий кератокон'юнктивіт може ускладнитися панофтальмітом, розривом рогівки, катарактою, втратою ока.

Лікування таких уражень дуже тривале.

1.5.2.3. Клінічна картина уражень при пероральному отруєнні рідким іпритом. Ураження шлунково-кишкового тракту іпритом спостерігається при вживанні заражених харчових продуктів і води. При пероральному от-руєнні скритий період триває від 30 хвилин до 2 годин. Потім з'являються слинотеча, нудота, блювота, болі в епігастральній ділянці, діарея. Слизова оболонка губ, ясен і порожнини рота яскраво гіперемована. Потім блювота і болі припиняються, розвиваються симптоми загального отруєння.

Смерть наступає протягом доби, часто на фоні судинного колапсу або набряку легень.

1.5.2.4. Клінічна картина уражень при попаданні рідкого іприту на раневі поверхні. Мікстні ураження є дуже небезпечні, оскільки іприт легко всмоктується з раневих поверхонь, викликаючи клінічні прояви резорбтивної дії. Крім того, заражені рани важко піддаються звичайному лікуванню і вимагають спеціального хірургічного втручання.

При ураженні іпритом з рани може відчуватись гірчичний запах. Відмі-чається набряклість тканин в рані та оточуючих шкірних покривів. Поверхня рани набуває вигляду вареного м'яса. Через 2-3 доби на ній утворюється коричнева некротична плівка, по краях якої визначається характерна зона жовтуватого кольору. Через 7-10 днів починається процес відторгнення некро-тичних мас. Подальше загоєння рани відбувається дуже повільно.

1.5.3. Резорбтивна дія іприту проявляється при будь-якій формі ураження. Симптоми загальної інтоксикації залежать від кількості отруйної речовини, яка поступила в організм, швидкості її проникнення та інших причин.

Основними проявами загально-резорбтивної дії іприту на організм є симптоми з боку центральної нервової системи (загальна депресія, за-паморочення або сопор), підвищення температури тіла, м'язева слабість, ураження органів кровотворення (стійка анемія, виражений лейкоцитоз із зсувом формули вліво), підвищення тонусу парасимпатичної нервової систе-ми (брадикардія, ріарея, підвищення потовиділення), ураження серцево-судинної, сечовидільної систем, глибокі порушення обміну речовин.

1.6. Профілактика іпритних уражень.

Захист організму від впливу рідкого та пароподібного іприту досягається за допомогою відповідного захисного одягу і протигазу. У випадку попадання отрути на шкіру і в очі профілактика уражень зводиться до її видалення, яке проводиться за допомогою IПП. Крім них для дегазації шкіри може застосо-вуаватися хлорне вапно у вигляді кашки (1 частина вапна на 3 частини води), хлорвапнового молока (1 частина хлорного вапна на 9 частин води) і хлорвапнової мазі (1 частина хлорного вапна на 3 частини вазеліну наполовину з вазеліновим маслом).

Основною речовиною, яка дегазує іприт, є гіпохлорит кальцію (Са(ОСl)2). В порівнянні з хлорним вапном, гіпохлорит кальцію має певні переваги:

— містить в 2 рази більше активного хлору,

— менш гігроскопічний,

— краще розчиняється у воді,

— в 5-10 разів стійкіший при зберіганні.

Ще кращі дегазаційні властивості мають хлораміни — монохлорамін Б і дихлорамін Б.

Для дегазації уражень шкірних покривів застосовуються 2-5 % водні розчини або 5-15 % спиртові розчини монохлораміну, для дегазації слизових оболонок очей використовуються 0,2-0,5 % водні розчини монохлораміну. Недоліками хлорвмісних дегазуючих препаратів є їх здатність подразнювати неуражену шкіру.

Крім речовин, які містять хлор, для дегазації іприту можуть засто-совуватись розчини лугів (соди, аміаку, їдкого натру), марганцевокислого калію, перекису водню.

При попаданні іприту в шлунково-кишковий тракт із зараженою водою або їжею необхідно терміново викликати блювоту і рясно промити шлунок та стравохід 0,02% розчином перманганату калію або водою.

1.7. Лікування уражених іпритом.

У зв'язку із складністю та недостатньою ясністю механізму дії іприту, антидотна терапія цих отруєнь поки що не розроблена. Лікування уражених в основному симптоматичне і проводиться з урахуванням вираженості місце-вих процесів і резорбтивних проявів.

1.7.1. Лікування уражень шкірних покривів. При легкому ступені ураження застосовують так званий відкритий метод лікування, коли уражені ділянки нічим не прикривають. При нестерпному свербінні використовують протигістамінні препарати, наприклад дімедрол (0,05 г всередину або по 1 мл 1-2 % р-ну дом'язево 3 рази на добу), обтирання уражених ділянок 5 % р-ном ментолу або 2 % водним розчином оцтовокислого алюмінію. Можна також застосовувати примочки з 0,1% р-ну марганцевокислого калію.

При ураженнях шкіри середнього або важкого ступенів необхідно про-водити лікування по методу антисептичних пов'язок, коли патологічні звиразковані ділянки накривають серветками, змоченими 5 % р-ном хлораміну. При висиханні їх міняють, або періодично зрошують свіжим розчином.

При наявності великих міхурів (понад 5 см), їх вміст відсмоктують шприцом, а оболонки зрізають ножицями, дотримуючись при цьому правил асептики. Ерозивну чи виразкову поверхні накривають серветками, змоченими розчи-ном хлораміну.

Loading...

 
 

Цікаве