WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Отруйнi речовини шкiрно-наривної дiї - Лекція

Отруйнi речовини шкiрно-наривної дiї - Лекція

Все вищевикладене свідчить про складний механізм дії уражень іпритами та затруднює винайдення проти них специфічних антидотів. Радіопротектори тільки в певній мірі захищають від їх резорбтивної дії.

1.4. Особливості патогенезу уражень іпритом.

Iприт не має вираженої місцевої подразнюючої дії, а тому сприяє не-своєчасному використанню засобів захисту. Вважається, що він викликає місцеву анестезію, яка маскує початкові прояви отруєння.

Для уражень іпритом характерна наявність скритого періоду, тривалість якого може коливатись від кількох годин до доби. Симптоми ураження в різних тканинах можуть проявлятись в різні терміни, в залежності від їх чутливості до дії отруйної речовини. Так, наприклад, кон'юнктива значно чутливіша до парів іприту, ніж шкірні покриви , тому скритий період для неї буде коротший. Якщо говорити тільки про шкірні покриви, то в них тривалість скритого пе-ріоду буде коротша в ділянках з тонкою і ніжною шкірою.

Iприт відноситься до отрут з вираженими кумулятивними властивостями. Крім того, у осіб, які мали контакт з ним, виникає стан сенсибілізації і по-вторний вплив отрути в мінімальній дозі може привести до бурхливого роз-витку важкого ураження. Стан сенсибілізації часто зберігається на протязі багатьох років, проявляючись набряком шкірних покривів або іншими ха-рактерними симптомами уражень іпритом.

1.5. Клінічна картина уражень іпритом.

В патологічний процес, який виникає при ураженні іпритом, втягуються багато органів і систем незалежно від шляху проникнення його в організм людини. Проте існує певна відмінність в динаміці розвитку ураження паро-подібним і крапельно-рідким іпритом.

1.5.1. Клінічна картина уражень пароподібним іпритом відрізняється насамперед тим, що за швидкістю розвитку переважають симптоми з боку очей та органів дихання, в той час, як ураження шкірних покривів виникають із запізненням.

В момент контакту з пароподібним іпритом уражений не відчуває ніяких ознак його дії. Потерпілі, які знаходяться в зараженій атмосфері, відчувають тільки запах, що нагадує гірчицю, а потім зовсім перестають його помічати.

Через 2-4 год виникають відчуття сторонього тіла в очах, світлобоязнь, сльозотеча. Кон'юнктиви гіперемовані, дещо набряклі. Пізніше з'являються симптоми ураження дихальних шляхів — відчуття сухості, дертя в носоглотці та за грудиною, сухий нестерпний кашель. Прогресує запальний процес, який супроводжується набряком слизових оболонок. Голос стає спочатку хриплим, а потім може розвинутсь афонія.

Приблизно через 12 годин після отруєння виникають зміни на тих ділянках шкіри, які контактували з отруйною речовиною. При цьому найбільш чутлива до дії пароподібного іприту шкіра пахової і пахвинної ділянок, геніталій, шиї, а також місця з підвищеною вологістю. Шкіра стає гіперемованою, га-рячою на дотик.

В даному випадку іпритом досить швидко всмоктується через шкірні покриви і діє резорбтивно. Симптоми загальнотоксичної дії проявляються у вигляді підвищення температури, стану пригнічення, головних болей, іноді нудоти або блювоти.

Легкий ступінь ураження. В більшості випадків симптоматика відповідає вище викладеній картині ураження. На 7-10 день явища отруєння поступово проходять і наступає клінічне виздоровлення. Після одужання залишається підвищена чутливість до повторного впливу отруйної речовини та зниження опірності до інфекційних захворювань.

Середній ступінь ураження. Відмічається прогресування симптомів, причому ознаки ураження дихальних шляхів супроводжуються вираженою загальнотоксичною дією. Відмічається посилення кашлю з виділенням ряс-ного, спочатку серозно-гнійного, а потім гнійного харкотиння, болі за грудиною. Це прояви іпритного трахеобронхіту. Уражена слизова оболонка верхніх дихальних шляхів відшаровується і починає виділятись разом із харкотинням.

З боку органів зору відмічається клініка по типу неускладнених кон'юн-ктивітів.

Ураження шкірних покривів обмежуються ерітематозним дерматитом без розвитку ерозій та звиразкування.

Основні клінічні прояви зникають через 3-4 тижні, проте повне виздо-ровлення наступає значно пізніше.

При середньому ступені ураження наслідки отруєння є надзвичайно несприятливими, хоча і не виникає безпосередньої загрози життю.

Важкий ступінь ураження. Скритий період триває не більше 1-2 годин. В періоді клінічних проявів явища ураження органів дихання поєднуються з симптоматикою з боку центральної нервової системи.

До неприємних відчуттів в очах приєднуються набряк кон'юнктиви, спазм повік і, пізніше (на 2-гу добу), помутніння рогівки.

З боку органів дихання характерний розвиток бронхопневмонії та гнійно-некротичного бронхіту. Виникає безперервний вимучуючий кашель з виділенням рясного гнійного харкотиння, який супроводжується задишкою та явищами гострої дихальної недостатності. Вогнищева пневмонія часто закінчується абсцедуванням або переходить в хронічну форму. Температура тіла піднімається до 39° С.

Уражені загальмовані, часто розвивається оглушення або сопор.

На шкірних покривах можлива поява ерітематозно-бульозного дерма-титу.

В крові визначаються помірні гемоглобінемія та еритроцитоз з вираженим лейкоцитозом, досягаючим 15000-20000, який характеризується зсувом лей-коцитарної формули вліво і лімфопенією.

В сечі в невеликій кількості з'являється білок, іноді еритроцити, гіалінові та зернисті циліндри, прогресивно зменшується добовий діурез.

При неускладненому перебігу отруєння стан уражених починає по-кращуватись на 4-5 добу, проте стійке одужання наступає лише через 2-4 місяці. Якщо перебіг ураження ускладнюється гострою дихальною та серцево-судинною легеневою недостатністю, можливий летальний наслідок.

1.5.2. Клінічна картина уражень крапельно-рідким іпритом. Клінічні прояви ураження іпритом в крапельно-рідкому стані відрізняються склад-ністю і різноманітністю в залежності від місця аплікації, дози чи концентрації отруйної речовини, часу впливу та інших факторів. Проте всіх їх об'єднує низка характерних особливостей, властивих саме іпритним ураженням:

— відсутність подразнюючої дії та болючості в момент контакту отруйної речовини з організмом ("німий контакт");

— порівняно повільний розвиток клінічних симптомів ураження, наяв-ність прихованого періоду та етапність перебігу;

— повільний затяжний перебіг та колікваційний характер запально-некротичних процесів, трофічні та імунологічні порушення, схильність до інфікування, повільне загоєння;

— кумулятивні властивості та підвищена чутливість до отрути при по-вторних ураженнях.

Розглянемо особливості клінічних проявів при ураженнях крапельно-рідким іпритом різних органів і систем.

1.5.2.1. Клінічна картина уражень при дії рідкого іприту на шкірні покриви. При попаданні крапельно-рідкого іприту на шкірні покриви основна маса отрути проникає всередину дифузно , а частина — по волосяних мішеч-ках, вивідних протоках сальних і потових залоз. Найчастіше ураження шкіри виникають на відкритих ділянках та в місцях щільного прилягання обмунди-рування (пояс, комір).

Симптоми ураження шкіри з'являються після скритого періоду, тривалість якого тим менша, чим вищою була доза (концентрація) отрути. В залежності від цього фактора виділяють ряд стадій (форм) ураження.

Ерітематозна стадія (форма) виникає при малій дозі (концентрації) іприту. Тривалість латентного періоду переважно не менша 12 годин. Після нього на шкірі з'являється пляма блідо-рожевого кольору з нечіткими роз-митими краями. Ерітема плоска, мало набрякла, не піднімається над здоровою шкірою, не щезає при натискуванні. Iноді в її центрі спостерігається ішемічна блідість. Ерітема малоболюча, відмічається тільки свербіння, особливо при її зігріванні.

Через кілька днів симптоми ураження починають слабнути і поступово зникають. На місці ерітеми на тривалий час залишається пігментація. Виздоровлення наступає на 7-10 доби.

Везикуло-бульозна стадія (форма) розвивається у випадку більш важ-кого ураження. Через 12-24 години після попадання крапель іприту на шкіру по краях ерітеми виникають дрібні міхурці (везикули), наповнені бурш-тинового кольору прозорою рідиною. Оточуючи уражену ділянку шкіри, міхурці утворюють так зване "іпритне намисто". З 4-6 доби міхурці починають спадатись, а на їх місці утворюються ерозії, які потім покриваються твердою кірочкою. В подальшому на місці ураження залишається ділянка депіг-ментованої шкіри.

Бульозна стадія (форма). Через 5-8 годин після виникнення везикул по-чинається їх злиття і утворення великих міхурів. В залежності від дози отруй-ної речовини, вони можуть бути різними за розмірами і поширюватись на значні за площею ділянки шкіри. Iпритні міхурі малоболючі, напружені.

Loading...

 
 

Цікаве