WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Отруйнi речовини нервово-паралiтичної дiї - Лекція

Отруйнi речовини нервово-паралiтичної дiї - Лекція

(Lu H6) | | для довенного

Обідоксим / / введення.

| | | | | | . 2 Cl—

+ // + //

N N

| |

CH2— О —CH2

Пралідоксим / Н 1 % р-н по 50 мл

(2 ПАМ) | | | _ С — NOH для довенного

+ // . І— введення.

N

|

CH3

Ізонітрозин CH3 40 % р - н по 3 мл

для довенного та

N—CH2—C—C—CH3 . HCl— дом'язевого вве-

/ || || дення

CH3 HON O

З відновленням активності фермента пов'язуються такі фармакологічні ефекти реактиваторів, як здатність усувати нервово-м'язевий блок в дихальній мускулатурі, послаблювати вираженість бронхоспазму, спазму кишечника, розширяти зіниці.

Дефосфорилювання холінорецепторів. Характеристика оксимів буде неповною, якщо не вказати на їх здатність до десенсибілізуючої дії, тобто зниження підвищеної чутливості "Н"-холінорецепторів до холіноміметиків. Вони здатні конкурувати із ФОР на холінорецепторі за рахунок розщеплення комплексу ФОР-холінорецептор. Ця властивість є додатковим обгрун-туванням призначення оксимів при отруєннях ФОР.

Реактиватори холінестерази сприяють швидкому усуненню фібриляцій, паралізуючої дії ФОР на нервово-м'язеву передачу, скороченню тривалості коматозного стану, кількості рецидивів судом і більш швидкій нормалізації дихання. При лікуванні отруєнь ФОР їх призначають в комбінації з холінолітиками, хоча, на відміну від останніх, лікувальна ефективність цих препаратів не обмежується часовими показниками. Проте, ранній початок лікування реактиваторами значно покращує прогноз інтоксикації.

Режим введення реактиватора визначається, насамперед, станом потерпі-лого. Так, наприклад, при важкому перебігу діпіроксим вводять по 1 мл 15 % розчину підшкірно з інтервалом в 4-6 год.

10.2.3. Медикаментозне неспецифічне лікування. Оскільки ФОР від-носяться до групи медіаторних отрут, тобто тих, які порушують механізми нервової і гормональної регуляції, в патологічний процес досить швидко втягуються всі основні фізіологічні системи. Відповідно цьому, основним завданням неспецифічної терапії, яка проводиться на етапах медичної евакуації, є відновлення та активація захисно-компенсаторних механізмів, пригнічених в результаті специфічного впливу отруйних речовин.

Своєчасне введення атидоту приводить до швидкого припинення су-домних нападів. При запізнілому початку лікування або при поступленні в організм ураженого великої кількості ФОР навіть багаторазові введення антидотних препаратів можуть бути недостатніми для усунення судомного симптомокомплекса. В цих випадках певна частина уражених потребуватиме неспецифічного протисудомного лікування.

Якщо 8-12 разове введення антидоту в поєднанні із реактиватором холін-естерази не приведе до ослаблення або усунення судом, слід приступити до введення наркотичних або протисудомних засобів. З препаратів наркотичного ряду рекомендуються барбітурати короткочасної дії — дом'язеве введення гексеналу (5 мл 10 % р-ну) або тіопенталу натрію (5 мл 5-10 % р-ну). Введення цих препаратів супроводжується швидким припиненням судомної активності, проте, по мірі послаблення наркотичної дії, судоми можуть знову відновитися, що вимагає повторного їх призначення. Недоліками гексенала та тіопентала натрію є їх здатність пригнічувати діяльність дихального центру, а отже ви-никає потреба контролю за легеневою вентиляцією.

Деякі переваги перед гексеналом і тіопенталом натрію мають інші похідні барбітурової кислоти, які відносяться до снодійних. Барбаміл або етамінал-натрій застосовують у вигляді довенних введень по 5-8 мл 5 % р-ну з швидкістю 1 мл за хвилину. Обидва ці препарати здійснюють менш виражений пригнічуючий вплив на функцію дихального центру.

Виражений протисудомний ефект може бути досягнутий дом'язевим введенням аміназину (по 50-100 мг у вигляді 2,5 % р-ну), який, крім того, має виражену адренолітичну, холінолітичну і гістамінолітичну дії. Ще більш надійний результат досягається при дом'язевому або довенному введенні протисудомної суміші, що складається із 2 мл 2,5 % р-ну аміназину, 2 мл 2 % р-ну дімедролу і 2 мл 2 % р-ну промедолу. Помітним протисудомним ефектом без вираженої побічної дії наділений оксибутират натрію в дозі 2-4 г при повільному довенному введенні у вигляді 20 % р-ну.

Однак сучасні погляди на протисудомну терапію базуються на вико-ристанні похідних бензодіазепінів — реланіуму, сібазону, седуксену, діазепаму, та ін., які вводять дом'язево або довенно по 2-4 мл 0,5 % р-ну.

Особливе місце на етапах медичної евакуації займають заходи по підтримці функції дихання. Відомо, що кисневе голодування при отруєннях ФОР є однією з головних причин, які приводять до загибелі ураженого. При виникненні загрозливого для життя стану рекомендується контроль за прохідністю дихальних шляхів, кисневі інгаляції, а, при необхідності, — допоміжна або штучна вентиляція легень.

Оксигенотерапію слід поєднувати з введенням препаратів, які підви-щують судинний тонус. З цією метою пропонується введення адреналіну (0,5-1,0 мл 0,1 % р-ну), ефедрину (1,0 мл 5 % р-ну), мезатону (1 мл 1 % р-ну).

З метою ліквідації бронхоспазму і покращення бронхіальної прохідності призначають 0,2 % р-н платифіліну гідроттартрату по 1-2 мл підшкірно або дом'язево, еуфілін 2,4 % розчин 5-10 мл довенно, можна у поєднанні з папаверином або но-шпою ( 2 мл 2 % р-н), баралгіном (5 мл). В усіх випадках призначають антигістамінні препарати (дімедрол, супрастін, тавегіл). Для зменшення бронхіальної секреції та набряку слизової використовують швид-кодіючі діуретики (фуросемід, урегіт), інгаляції кисню пропущеного через 30-40 % етиловий спирт, глюкокортикостероїди. Для зниження тиску в малому колі кровообігу призначають венозні вазодилататори (нітрогліцерин, нітропрусид натрію, ізокет, нітросорбід, молсидомін) під язик або довенно повільно, крапельно.

Враховуючи розвиток гіпофізарно-наднирникової недостатності, доцільно одночасно призначати гормональні препарати. Практичне за-стосування можуть знайти АКТГ (10-20 одиниць 3-4 рази на добу дом'язево), кортізон (0,05-0,1 г суспензії 1 раз в день дом'язево), гідрокортізон (50-250 мг розведеного на 250 мг ізотонічного р-ну хлориду натрію вводять довенно зі швидкістю 30-40 крапель за хвилину), преднізолон (60-240 мг), дексаметазон 8-32 (мг).

З медичних заходів, спрямованих на підтримку функції серцево-судинної системи, слід рекомендувати корглікон (довенне введення 1 мл 0,06 % р-ну препарату, розведеного в 20 мл фізіологічного розчину), а при стійкій гіпотен-зії — інфузії дофаміну в дозі 2-5 мкг/кг/хв. При раптовому припиненні серцевої діяльності реанімаційні заходи розпочинають з термінового внутрішньо-сер-цевого введення 2 мл 0,1 % р-ну атропіну.

У зв'язку з тим, що в уражених ФОР частим ускладненням є розвиток пневмонії, вже на етапах медичної евакуації необхідне проведення курсу профілактичної антибіотикотерапії (напівсинтетичні пеніцилін, цефалоспо-рин, макроліди).

Важким ускладненням інтоксикації є розвиток набряку легень. Його лікування в умовах отруєння ФОР є досить складним внаслідок прямої дії от-рути на альвеоло-капілярну мембрану та обмеження в призначенні деяких препаратів, наприклад морфіну. Тому лікування цієї патології проводиться за наступною схемою:

— інгаляція парів спирту;

— сильно- і швидкодіючі сечогінні з групи салуретиків — лазикс, урегіт;

— нітрати для зменшення тиску в малому колі;

— в складних випадках — кровопускання (не більше 150 мл);

— седативні та заспокійливі (бензотіазепіни);

— призначення гормональних препаратів (АКТГ, кортізону, гідрокор-тізону, преднізолону, дексону);

— дихання по методиці Грегорі — видих проти опору;

— при важкій гіпоксії — штучна вентиляція легенів в режимі ПТКВ.

10.2.4. Зміст і організація медичної допомоги у вогнищі ураження та на етапах медичної евакуації. В умовах одномоментного виникнення масових санітарних втрат при застосуванні ФОР велике значення надається медичному сортуваню уражених. Від його чіткості у вогнищі та на етапах медичної евакуації залежить ефективність використання сил та засобів медичної служби для своєчасного надання ураженим медичної допомоги.

Заходи, які проводяться у вогнищі масового ураження та на етапах медичної евакуації по наданню медичної допомоги ураженим наведені в додатку 1.

Необхідно відмітити, що уражені ФОР, як і медичний персонал, який надає їм допомогу, повинні знаходитись в протигазах аж до проведення повної санітарної обробки і усунення небезпеки десорбції отруйних речовин з обмундирування.

Таким чином, лікування важкоуражених ФОР на етапах медичної евакуації включає використання як специфічної, так і неспецифічної терапії. Якщо в умовах вогнища хімічного зараження, на полі бою вирішальне значення має своєчасне і правильне застосування антидотів, тобто засобів специфічного лікування інтоксикації, то в умовах діяльності етапів першої лікарської та кваліфікованої медичної допомоги необхідно вміло поєднувати антидотні препарати з комплексом медичних заходів неспецифічного характеру.

Loading...

 
 

Цікаве