WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Отруйнi речовини нервово-паралiтичної дiї - Лекція

Отруйнi речовини нервово-паралiтичної дiї - Лекція

1. ФОР токсичніші інших отруйних речовин. Особливо токсичні речовини з групи V-газів (див. табл. 2.). Необхідно відмітити, що їх токсичність при пероральному введенні в 10 разів вища за зарін, а при перкутантному — в 1000 разів.

Таблиця 2.

Порівняльна токсичність деяких отруйних речовин при різних

шляхах впливу на організм

(приводяться концентрації та дози, які викликають

важке або смертельне ураження)

Назва При інгаляційній дії (мг/л) При нанесенні При попаданні

отруйної Тривалість експозиції (в хвилинах) на шкіру через ШКТ

речовини 1 3 5 15 (мг/кг) (мг/кг)

ФОР:

— зарін 0,10 - 0,48 - 0,01 20 - 25 0,5

— зоман - - - 6 - 10 -

— V-гази - - - 0,05 - 0,1 -

Синільна

кислота 0,8 0,3 0,13 - 0,15 - 0,8 - 0,1

Іприт 0,35 50 2

Люізит - 0,10 - 0,25 25 - 30 -

Фосген 1,5 - 3,5 0,10 - 0,60 - -

2. На відміну від більшості інших отруйних речовин, ФОР не мають за-паху, кольору або смаку. Тому у випадку несвоєчасного попередження на-селення та особовий склад військ застосують засоби захисту із запізненням, вже при наявності відчутних симптомів отруєння.

3. За швидкістю розвитку клінічної картини отруєння ФОР можуть бути співставлені тільки з синільною кислотою.

4. На місці проникнення крапельно-рідких або пароподібних ФОР в організм відсутня місцева реакція з боку шкірних покривів.

5. Висока токсичність і легкість проникнення ФОР через шкірні покриви зумовлюють терміновість обробки зараженої шкіри дегазуючими розчинами. Ефективною є дегазація, проведена на протязі 5 хвилин після контакту з отруйною речовиною.

6. Здатність ФОР викликати бронхоспазм, бронхорею, гіпоксію і посилену салівацію обмежує можливість тривалого перебування ураженого в протигазі. Опір диханню та шкідливий простір поглиблюють гіпоксію, що несприятливо відбивається на перебізі отруєння.

7. Легкість проникнення ФОР в організм, обмеженість терміну пере-бування в протигазі, а також стрімкість перебігу отруєння диктують необхідність термінової евакуації всіх уражених із вогнища хімічного ураження.

Розглянуті особливості групи ФОР в значній мірі визначають характер заходів по захисту населення та особового складу військ від ураження та збереження життя потерпілим.

5. Характеристика вогнищ ураження ФОР.

Базуючись на фізико-хімічних і токсичних властивостях, ФОР створюють вогнища ураження, для яких є характерним:

— великий масштаб,

— стійкість на місцевості;

— тривале зараження території і приземного шару атмосфери як в районі безпосереднього випадання отруйних речовин, так і за ходом поширення зараженої хмари;

— виключно висока токсичність ФОР;

— велика швидкість розвитку інтоксикації;

— одномоментність ураження значного відсотка особового складу частини чи підрозділу;

— відсутність вираженої місцевої реакції шкіри і слизових оболонок в момент контакту з отруйною речовиною;

— поява великої кількості санітарних втрат;

— виникнення значного числа важкоуражених, тривалість життя яких при відсутності своєчасної, ефективної медичної допомоги не перевищує однієї години з моменту виникнення клініки отруєння;

— необхідність проведення часткової санітарної обробки уражених у вогнищі, при виході з вогнища і перед поступанням на етапи медичної евакуації;

— відсутність резерву часу у медичної служби для маневру силами та засобами при організації робіт по ліквідації наслідків застосування противником хімічної зброї;

— необхідність надання ефективної медичної допомоги у вогнищі і на етапах медичної евакуації у встановлені оптимальні терміни;

— необхідність евакуації уражених з вогнища хімічного зараження переважно мінімальною кількістю рейсів всіх доступних видів транспорту;

— можливість виникнення несприятливої санітано-гігієнічної обстановки у вогнищі.

Таким чином, можна зробити висновок, що вогнище зараження ФОР буде стійким, ураження буде відбуватись швидкодіючою отруйною речовиною, всіма можливими шляхами її проникнення, що зумовлюватиме ряд ускладнень в організації та проведенні лікувально-евакуаційних та лікувально-профі-лактичних заходів медичною службою військ.

6. Механізм дії ФОР.

ФОР відносяться до типових антихолінестеразних речовин, дія яких по-в'язана з припиненням ферментативного гідролізу ацетилхоліну, що здійснює передачу нервових імпульсів в холінергічних синапсах. Для розуміння дії ФОР на організм необхідно знати сучасні дані про будову та функції синапсів і про роль ацетилхоліну в процесах синаптичної передачі нервових імпульсів.

6.1.Сучасні погляди на механізм синаптичної передачі нервових імпульсів. Структури, в яких здійснюється функціональний контакт між двома нервовими клітинами, називаються синапсами. До складу синапса входять: нервове закінчення, синаптична щілина та частина другої нервової клітини або якоїсь іншої ефекторної системи ( наприклад, рухова кінцева пластинка поперечно-смугастої мускулатури). Нервове закінчення покриває тонка зовнішня мембрана, яка є продовженням оболонки аксона. Ділянка цієї мембрани, яка контактує з іншою нервовою клітиною або рецепторною системою, отримала назву пресинаптична мембрана. Протилежна ділянка іншої клітини — це постсинаптична мембрана. Між ними є синаптична щілина розміром біля 200 Ао. Всередині нервового закінчення є численні міхурці, де міститься ацетилхолін. За його допомогою здіснюється процес хімічної предачі нервового імпульсу через синапс.

Синтез ацетилхоліну здiйснюється в нервовій терміналі шляхом переносу ацетильної групи ацетил-коензиму А на холiн з допомогою ферменту холiн-ацетилаза за участю АТФ:

Холін + Ко-Фермент A—S—CO — CH3  Ацетилхолін + Ко-Фермент А

В молекулі ацетилхоліну розрізняють три частини: катіоннy голівкy, складноефірне угрупування та зв'язуючий ланцюг з двох вуглецевих атомів СН2 — СН2—. Активними групами медіатора є тільки дві частини — катіонна голівка та складноефірна група. Перша має позитивний заряд на атомі азо-ту, друга містить сильно поляризований складноефірний зв'язок.

В станi спокою депонований ацетилхолiн знаходиться в синаптичних мі-хурцях в зв'язаному з бiлком станi, причому кожний міхурець дiаметром близько 80 нм мiстить до 40 тис. молекул ацетилхолiну (один квант медiатора).

Нервовий імпульс, досягаючи закінчення нервового волокна, викликає виділення із синаптичних міхурців 100-200 квантів медіатора — ацетилхоліна, який переходить через синаптичну щілину до постсинаптичної мембрани, в якій знаходяться холінореактивні системи (холінорецептори).

Холiнорецептори є бiлковолiпiдними комплексами. В залежностi вiд чутливостi до тiєі чи iншої групи хiмiчних сполук, холiнорецептори подiляються на мускариночутливi та нiкотиночутливi (відповідно М- та Н-холiнорецептори ).

М-холiнорецептори розташованi на постсинаптичнiй мембранi усiх пост-ганглiонарних парасимпатичних нервiв, симпатичних нервiв, якi інервують потовi залози, частково шлунок i матку, а також у нейро-нейрональних синапсах головного мозку , у клiтинах Реншоу i блокуються холiнолiтиками.

Н-холiнорецептори знаходяться на постсинаптичнiй мембранi скелетних м'язiв, симпатичних паравертебральних ганглiях, нейронах спинного мозку, каротидного клубочку, хромафiнних клiтинах мозкової речовини наднирникiв i блокуються ганглiоблокаторами, міорелаксантами, а в ЦНС — пентафеном.

Білок холінорецепторної системи постсинаптичної мембрани є тією структурою, в якій відбувається реалізація біохімічної дії медіатора. У випадку впливу на нього ацетилхоліну відмічається місцева зміна конфігурації рецепторного білка і підвищення проникливості постсинаптичної мембрани для іонів через специфічні іонні канали. Iони натрію починають дифундувати із зовнішнього середовища в клітину, а іони калію — в протилежному напрямку. В результаті цього виникає постсинаптичний потенціал, який по досягненню певної величини, викликає потенціал дії.

Нормальне функціонування синапсу можливе лише в тому випадку, якщо дія ацетилхоліну, після впливу на постсинаптичну мембрану, буде негайно припинятися, інакше виникає тривала її деполяризація і передача імпульсів через синапс стає неможливою.

Цей процес відбувається з допомогою ацетилхолінестерази, яка розщеплює ацетилхолін і відновлює функціональну здатність постсинаптичної мембрани.

Холінестераза міститься в організмі всіх тварин, що мають нервову систему. Розрізняють два види холінестерази: ацетилхолінестразу (справж-ню холінестеразу) і сироваткову холінестеразу (псевдохолінестеразу). В передачі нервового імпульсу бере участь ацетилхолінестераза, яка містить-ся в нервових синапсах і еритроцитах людини. Сироваткова холінестераза розкладає ацетилхоліноподібні речовини, наприклад деполяризуючі міорелаксанти.

При вивченні ацетилхолінестерази встановлено, що на її активному центрі є аніонна ділянка, яка притягує і орієнтує позитивно заряджене аміноугрупування ацетилхоліну та естеразна ділянка, що містить гідроксильну групу, а також взаємодіє із ефірним зв'язком ацетилхоліну і зумовлює його гідроліз.

Взаємодія холінестерази з ацетилхоліном. На першому етапі цієї реакції утворюється фермент-субстратний комплекс. Його утворення забезпечується електростатичним притяганням між аніонним центром ацетил-холінестерази і катіонною головкою ацетилхоліну, воднем кислотної групи та ефірним киснем ацетилхоліну, а також між киснем серинового гідроксилу і вуглецем карбонільної групи субстрату і, крім того, ван-дер-ваальсовими силами, які зв'язують метильні групи ацетилхоліну із відповідними ділянками молекули холінестерази.

Loading...

 
 

Цікаве