WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Захист населення - Лекція

Захист населення - Лекція

3. Колективні засоби захисту

Сховища – це захисні споруди герметичного типу, призначені для захисту людей від усіх уражаючих чинників ядерного вибуху, а також від СДОР, ОР та бактеріальних засобів.

У надзвичайних ситуаціях мирного часу сховища забезпечують захист людей від дії високих температур, отруєння продуктами горіння, ураження СДОР та іонізуючим випромінюванням.

Сховища мають основні та допоміжні приміщення.

До основних належать відсіки для укриття, пункти управління, медичні пункти. У сховищах для лікувальних закладів розгортаються операційно-перев'язувальний блок, передопераційна, стерилізаційні приміщення тощо.

До допоміжних приміщень належать фільтрувально-вентиляційні приміщення, приміщення для дизель-генераторів, електрощитові, приміщення для зберігання паливо-мастильних матеріалів, продовольства, санітарні вузли, тамбур-шлюз, тамбур.

Для пропуску людей сховище повинно мати входи та аварійні виходи. Якщо висота приміщень становить 2,25-2,9 м, влаштовуються двоярусні нари, якщо висота 2,9 м і більше – триярусні.

Повітропостачання сховищ забезпечується за трьома режимами.

Режим 1 – чистої вентиляції. За такого режиму фільтрувально-вентиляційна система сховища очищує повітря від радіоактивного та іншого пилу (в протипиловому фільтрі).

Режим 2 – фільтро-вентиляції. Зовнішнє повітря у фільтрах-поглиначах очищується від ОР та деяких СДОР, бактеріальних засобів і пилу.

Режим 3 – регенерації. Є основним режимом захисту під чач аварій на ХНО. Якщо зовнішнє повітря значно загазоване шкідливими речовинами та продуктами горіння, проводиться регенерація внутрішнього повітря, одночасно створюється надмірний тиск повітря всередині сховища. Якщо неможливо провести регенерацію повітря у сховищі, подача кисню здійснюється із балонів.

Кількість повітря на одну людину, яке подається, встановлюється залежно від температури повітря: у разі режиму 1 – 8-13м3/год., у разі режиму 2 – 2-10м3/год. Сховища повинні мати електропостачання від міської електромережі, а на випадок аварії – автономне. Система водопостачання та каналізації сховищ підключається до міської мережі. На випадок аварії міських мереж у сховищі передбачаються ємкості для аварійного запасу питної води з розрахунку 3 л на одну людину на добу, а також автономні приймачі фекальних вод.

Сховище повинно мати телефонний зв'язок з пунктом управління та гучномовці, підключені до міської та місцевої радіотрансляційних мереж.

За захисними властивостями сховища поділяються на 4 класи:

1 клас – витримує тиск ударної хвилі до 5 кг/см2;

2 клас – витримує тиск ударної хвилі до 3 кг/см2;

3 клас та 4 – витримують тиск ударної хвилі до 2 кг/см2 і до 1 кг/см2;

За ємкістю на: малі – до 600 осіб;

середні – від 600 до 2000 осіб;

великі – більше 2000 осіб.

За місцем розташування: вбудовані та окремо розташовані.

За забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням (ФВО): промислового типу та спрощені.

За часом забудови: ті, які збудовані завчасно та швидкозбудовані (будуються при загрозі нападу противника).

Сховища повинні забезпечувати створення необхідних санітарно-гігієнічних умов. Основними показниками цих умов є: наявність чадного газу, температура та вологість повітря. В сховищах повітря повинно мати чадного газу не більше 1% (гранично допустима концентрація – ГДК – 3%), відносну вологість не більше 70% (ГДК – 80%) і температуру, не вище 23°С (ГДК – 31°С).

Приміщення сховищ поділяються на основні і допоміжні. До основних відносять: приміщення для укриття людей та тамбури-шлюзи. До допоміжних – фільтровентиляційні камери (ФВК), санітарні вузли, захищені дизельні електростанції, захищені входи і виходи, медичні кімнати, комори для продуктів та води, аварійні виходи. Аварійний вихід влаштовується у вигляді підземної галереї розміром 90 х 130 см з виходом на територію, яка не завалюється (половина висоти споруди плюс три метри) через вертикальну шахту, яка закінчується оголовком.

В невеликих містах і населених пунктах, сільській місцевості, тобто в заміській зоні, основну небезпеку буде представляти радіаційне забруднення місцевості, тому для захисту місцевого населення, яке евакуйоване з міст, готуються протирадіаційні укриття.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) – захисні споруди, які забезпечують захист людей від уражаючої дії іонізуючого опромінення, світлового опромінення і частково від ударної хвилі.

За ступенем захисту ПРУ поділяються на 3 групи:

1 група – послаблює дію гама-опромінення в 100-200 разів;

2 група – послаблює дію гама-опромінення в 50-100 разів;

3 група – послаблює дію гама-опромінення в 20-50 разів.

В протирадіаційних укриттях передбачається природна або механічна вентиляція, енерго- та водопостачання від загальної мережі. При відсутності водоводу необхідно мати запас води з розрахунку 2 літри на одну людину на добу.

Прості укриття – споруди, які забезпечують захист людей від малопотужних механічного характеру ушкоджуючих факторів, іонізуючого опромінення, деяких сильнодіючих отруйних речовин. До них можуть бути віднесені підвальні та напівпідвальні приміщення, траншеї, щілини.

4. Правила поведінки населення та заходи безпеки під час окремих стихійних лих

Після землетрусу необхідно розібратися та зорієнтуватися в обстановці, що склалася.

Зусилля усіх людей, які не потерпіли від землетрусу і не мають ушкоджень, повинні бути направлені, насамперед, на розшук, вивільнення з-під завалів та надання першої медичної допомоги потерпілим. Необхідно в першу чергу потурбуватися про дітей, хворих, людей літнього віку, вагітних жінок.

Під час проведення рятувальних робіт необхідно дотримуватися правил особистої безпеки:

  • забороняється без особливої на те потреби ходити по завалах, заходити у зруйновані будинки, перебувати поблизу будівель, яким загрожують обвали;

  • оглядаючи внутрішні приміщення, забороняється користуватися відкритим вогнем (факелами, гасовими ліхтарями);

  • у загазованих приміщеннях не можна палити, користуватися іскроутворюючим інструментом, запускати двигуни, машини та механізми;

  • виконуючи роботи у будівлі зі зруйнованими та пошкодженими електромережами, забороняється торкатися незахищеними руками електричних дротів, з'єднаних з ними металевих предметів;

  • у місцях зберігання СДОР слід обов'язково використовувати засоби захисту органів дихання та шкіри.

Під час повеней створюється реальна загроза життю та здоров'ю людей, тварин, руйнування споруд і комунікацій, гинуть посіви та матеріальні цінності. Особливу небезпеку несуть руйнування гребель великих водосховищ та інших гідроспоруд, у результаті чого виникають катастрофічні затоплення.

У разі безпосередньої загрози повені в першу чергу проводиться оповіщення та інформування керівників підприємств, установ, навчальних закладів і всього населення. Інформація щодо повені передається через радіомережі радіостанціями, телебаченням та при допомозі інших засобів зв'язку.

Під час повені найважливіший обов'язок усіх громадян – надання допомоги та рятування потопаючих.

Окремі групи людей у силу певних обставин, що склалися, можуть залишитися на затопленій території. У такому випадку насамперед необхідно переміститися у безпечне місце (це можуть бути верхні поверхи будівель і споруд) і дотримуватись таких правил безпеки:

  • не вживати продукти харчування, забруднені повеневою водою;

  • не пити непереварену воду;

  • не користуватися електроприладами, що намокли;

  • перебуваючи у воді або у своєму приміщенні, не торкатися до електричних дротів та включених у електромережу приладів;

  • обмежити пересування у затопленому місці;

  • у разі необхідності пересування і відсутності плавзасобів пливти слід не проти течії, а під кутом до неї, остерігаючись предметів, що плавають або затоплені.

Інформацію про наближення урагану надають установи гідрометеослужби. У зоні дії урагану, бурі, смерчу населення повинно дотримуватися необхідних правил безпеки:

  • не виходити з укриття відразу після ослаблення вітру;

  • знаходитися якнайдалі від різних предметів (шифер, черепиця, скло, дахове залізо), від електропроводів;

  • знаходячись поза укриттям, треба або знайти найближчий яр, рів, яму, або впритул припасти до землі.

Якщо є загроза селевого потоку або зсуву, то за наявності часу населення евакуюється з небезпечних районів у безпечні зони. У міру можливості вивозяться матеріальні цінності, проводиться відгін сільськогосподарських тварин.

Після оповіщення про наближення селевого потоку або про початок зсуву, а також за наявності перших ознак їх початку слід:

  • якнайшвидше залишити приміщення;

  • попередити про загрозу оточуючих;

  • перебратися у безпечне місце;

  • залишаючи приміщення, треба погасити вогонь у печі, перекрити газові крани, вимкнути світло, електроприлади;

  • підготувати жердини, канати, вірьовки для врятування людей, захоплених селевим потоком.

Література

  1. Черняков Г.О., Кочін І.В., Сидоренко П.І. Медицина катастроф. – К.: "Здоров'я", 2001. – 348с.

  2. Дубицкий А.Е., Семенов И.О., Чепкий Л.П. Медицина катастроф. – К.: "Здоров'я", 1993. – 462с.

  3. Организация экстренной медицинской помощи населению при стихийных бедствиях и других чрезвычайных ситуациях / Под ред. проф. Мешкова В.В. – М., 1991. – 208с.

  4. Воробйов О.О., Кардаш В.Є. Методика оцінки радіаційної і хімічної обстановки. Прилади радіаційного і хімічного контролю. Методичний посібник. – Чернівці, 1988. – 20с.

  5. Закон України "Про цивільну оборону України" / відомості Верховної Ради України, 1993р., №14, с. 124.

Loading...

 
 

Цікаве