WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Методика оцінки радіаційної і хімічної обстановки. прилади радіаційного і хімічного контролю - Лекція

Методика оцінки радіаційної і хімічної обстановки. прилади радіаційного і хімічного контролю - Лекція

6. Оцінка хімічної обстановки

Під хімічною обстановкою розуміють умови, які створюються внаслідок застосування противником хімічної зброї, головним чином – ОР.

Наслідки хімічно небезпечних аварій характеризуються:

      • радіусом та площею району аварії; глибиною і площею зараження місцевості небезпечними СДОР; глибиною і площею розповсюдження первинної й вторинної хмари отруйних речовин;

      • ступенем небезпечності хімічного об'єкту, токсичністю отруйної речовини, кількістю надходження її в навколишнє середовище, а також часом уражаючої дії на людей;

      • чисельністю населення, яке знаходилося в зоні аварії, і району розповсюдження зараженого повітря;

      • реальними, на момент аварії, метеоумовами.

Оцінка хімічної обстановки може бути проведена методом прогнозування і за даними хімічної розвідки.

Метод прогнозування дає можливість визначити з достатнім ступенем ймовірності основні якісні показники наслідків хімічної аварії (або нападу противника), провести завчасно розрахунки.

При оцінці обстановки за даними хімічної розвідки замість розрахункових таблиць використовують фактичні дані, отримані розвідкою при обстеженні зараженої території.

Засобами оцінки хімічної обстановки є: карта (схема) з визначенням місця хімічного об'єкту (нападу противника) і зоною розповсюдження зараженого повітря, розрахункові таблиці (довідник уразливої дії СДОР, ОР) і формули, а також прилади хімічного контролю навколишнього середовища.

Вихідні дані для оцінки хімічної обстановки наступні:

    • характеристики об'єкту аварії (підприємства, транспортні засоби);

    • час аварії, тип СДОР, токсичність, маса викиду;

    • реальні метеоумови (температура повітря, ґрунту, напрямок і швидкість вітру, його вертикальна стійкість);

    • топографічні особливості місцевості;

    • склад, розташування і можливості різних підрозділів з ліквідації наслідків аварії, в тому числі – невідкладної медичної допомоги;

    • ступінь укриття і захищеності персоналу об'єкту, що постраждав, і населення зараженого району.

Завдання при оцінці хімічної обстановки

  1. Визначення розмірів району аварії (умови виходу СДОР в зовнішнє середовище, площа зараження, глибина і ширина розповсюдження зараженого повітря, токсичність СДОР, маса викиду).

  2. Визначення кількості постраждалих.

  3. Визначення стійкості СДОР у зовнішньому середовищі.

  4. Визначення допустимого часу перебування людей в засобах індивідуального захисту.

  5. Визначення часу підходу зараженого повітря, часу уразливої дії СДОР.

  6. Визначення ступеню зараження системи водопостачання, харчових продуктів та ін.

Межу зони і площу зараження попередньо визначають розрахунковим методом за таблицями й довідниками. Далі, силами розвідки, виявляють фактичні розміри меж, після чого ці дані наносять на карту (схему).

РОЗМІРИ ЗОНИ хімічного зараження залежать від глибини і ширини розповсюдження зараженого повітря з уражаючими концентраціями СДОР, а також від кількості СДОР на об'єкті, їх токсичності, фізичних властивостей, реальних метеоумов і рельєфу місцевості.

ГЛИБИНУ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ зараженого повітря на відкритій або закритій місцевості визначають за спеціальними таблицями.

ШИРИНА ЗОНИ хімічного зараження залежить від ступеню вертикальної стійкості атмосфери і визначається за наступним співвідношенням: при інверсії – 0,05 глибини, при ізотермії – 0,08, при конвекції – 0,1. За площу зони хімічного зараження приймається площа рівнозначного трикутника, яка дорівнює похідної глибини розповсюдження зараженого повітря на ширину зони хімічного зараження.

Кількість потерпілих на аварійному об'єкті і в зоні розповсюдження зараженого повітря залежить від загальної кількості населення, яке знаходиться в районі аварії, насамперед – на території зараження, а також ступеню його захищеності, своєчасності використання засобів індивідуального захисту шкіри, органів дихання та ін. При визначенні кількості населення, працівників постраждалого об'єкту лічать їх число в житлових будинках, цехах та на інших промислових об'єктах. Можливу кількість постраждалих, в залежності від використання ними засобів індивідуального захисту, визначають у відсотках за таблицею:

Можлива кількість постраждалих в залежності від використання

ними засобів індивідуального захисту

Умови розташування людей

Без протигазів, %

Забезпеченість людей

протигазами, %

20

30

40

50

60

70

80

90

100

На відкритій місцевості

90-100

75

65

58

50

40

35

23

18

10

В найпростіших сховищах, приміщеннях

50

40

35

30

27

22

18

14

9

4

Визначення стійкості СДОР в зовнішньому середовищі, допустимого часу перебування людей в засобах індивідуального захисту, часу підходу зараженого повітря здійснюють за розрахунковими таблицями ("Довідник з оцінки хімічної обстановки").

7. прилади радіаційної та хімічної розвідки

Для вірного використання приладів радіаційної розвідки і контролю опромінення людей, а також отримання необхідної точності вимірювання, потрібно знати характеристики зафіксованого іонізуючого випромінювання й принципи роботи цих приладів.

Робота дозиметричних приладів заснована на властивості випромінювання іонізувати речовини в середовищі, де воно розповсюджується. Іонізація, в свою чергу, є причиною деяких фізичних та хімічних змін в речовині, які можуть бути виявлені й виміряні. До таких змін відносяться: збільшення електропровідності (газів, рідин, твердих металів), люмінесценція – світіння світлочутливих матеріалів (фотоплівки), зміна забарвлення відтінків, зміна прозорості хімічних розчинів.

В залежності від природи зареєстрованого фізико-хімічного явища, яке проходить в середовищі під дією іонізуючого випромінювання, розрізняють такі методи його виявлення і вимірювання:

    • іонізаційний;

    • хімічний;

    • стинціляційний;

    • фотографічний.

Методи виявлення іонізуючого випромінювання

ІОНІЗАЦІЙНИЙ МЕТОД: заснований на явищі іонізації молекул, яке відбувається під дією іонізуючого випромінювання в середовищі (газовому об'ємі), в результаті чого електропровідність середовища збільшується, що може бути зафіксовано відповідними електротехнічними засобами.

Іонізаційний метод покладений в основу принципу роботи таких приладів: ДП-5А, ДП-5Б, ДП-3Б, ДП-5В, УД-1, ІД-1.

Прилади, які працюють на основі іонізаційного методу, мають принципово однакові пристрої і складаються з: іонізуючої камери, підсилювача іонізаційного струму, фіксуючого пристрою (мікроамперметр), джерела живлення (сухі елементи).

ХІМІЧНИЙ МЕТОД базується на здатності молекул деяких речовин в результаті дії іонізуючого випромінювання розпадатися, утворюючи нові хімічні сполуки, які дають кольорову реакції з барвником. За інтенсивністю забарвлення судять про дозу випромінювання (поглинутої енергії). Цей принцип лежить в основі роботи хімічних дозиметрів ДП-70, ДП-70М.

СЦИНТИЛЯЦІЙНИЙ МЕТОД вимірювання іонізуючого випромінювання базується на тому, що деякі речовини (сульфат натрію, йодид натрію) світяться при дії на них іонізуючого випромінювання. Кількість світлових спалахів пропорційна потужності дози випромінювання і реєструється при допомозі приладів – фотоелектронних розмножувачів. За цим принципом діє індивідуальний вимірювач дози ІД-11.

ФОТОГРАФІЧНИЙ МЕТОД заснований на здатності молекул броміду срібла, який знаходиться у фотоемульсії, розпадатися на складові (срібло й бром) під дією іонізуючих променів. При цьому утворюються дуже дрібні кристалики срібла, які викликають почорніння фотоплівки під час її проявки. Інтенсивність почорніння пропорційна поглинутій енергії випромінювання. Порівнюючи інтенсивність почорніння з еталоном, визначають дозу випромінювання (експозиційну, або поглинуту).

Loading...

 
 

Цікаве