WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Аварії на АЕС і радіаційно небезпечних об’єктах, їх медико-тактична характеристика - Лекція

Аварії на АЕС і радіаційно небезпечних об’єктах, їх медико-тактична характеристика - Лекція

Надходження радіонуклідів через органи дихання має місце в період випадінь радіоактивних опадів при формуванні сліду, при перебуванні особового складу в шлейфі радіоактивної хмари, а також при сильному пилоутворенні на вже сформованому сліді.

Інгаляційно можуть надходити радіоактивні гази і випари, а також радіоактивні аерозолі.

Гази і випари легко проникають в альвеоли, де, в залежності від їх фізико-хімічних властивостей, можуть всмоктуватися.

Встановлено, що дрібнодисперсна фракція аерозолів з діаметром частинок від 0,001 мкм (дим) доходить до альвеол, фракції аерозолів з діаметром частинок від 0,1 до 10 мкм (туман) затримуються в трахеї чи бронхах, а великодисперсна фракція з діаметром частинок більше 10 мкм (пил) – в носоглотці.

Малорозчинні аерозолі, затримані в межах трахеобронхіальної ділянки, швидко виводяться війчастим епітелієм, але при ковтанні можуть надходити в організм через шлунково-кишковий тракт.

Надходження радіонуклідів через шлунково-кишковий тракт має найбільш важливе значення. Особливо в середню та пізню фази аварії, так як на забруднених радіонуклідами територіях таке надходження носить тривалий характер і дози внутрішнього опромінення людей, як правило, стають більшими, ніж зовнішнього.

Для оцінки наслідків надходження радіоактивних речовин через шлунково-кишковий тракт велике значення має величина коефіцієнту резорбції, що характеризує частку радіоактивної речовини, яка переходить безпосередньо в кров. В залежності від природи ізотопу та хімічної форми сполуки, що потрапила в організм, коефіцієнт резорбції змінюється в широких межах – від 0,01% (цирконій, ніобій, рідкоземельні елементи, актиноїди) до кількох відсотків (вуглець – 1%, барій – 5%, полоній – 6%), десятків відсотків (залізо – 10%, кобальт, стронцій, радій – 30%) і 100% (водень, лужноземельні елементи, йод, цезій).

Резорбція через неушкоджену шкіру в 200-300 разів менша, ніж через шлунково-кишковий тракт і як правило не відіграє суттєвої ролі. Виключення становить тритій, що легко проникає в кров через шкіряні покриви. Тривале надходження радіонуклідів в організм людини проходить шляхом так званих харчових ланцюжків:

рослина  людина; рослина  тварина  м'ясо  людина; рослина  тварина  молоко  людина; вода  гідробіонти  людина.

Забруднення харчової продукції сільського господарства може бути поверхневим та структурним.

Поверхневе забруднення сільськогосподарських культур і тварин відбувається, в основному, у весняно-літній період під час випадання радіоактивних опадів із хмари, а також при вторинному підйому у повітрі радіоактивного пилу, що випав на грунт в процесі радіоактивного забруднення території аварійними викидами. При цьому нерозчинні продукти залишаються на поверхні рослин, а розчинні – в значній кількості поглинаються листям, плодами, стеблами.

При зберіганні готової продукції в упаковці і на складах забруднення її буде незначним.

Структурне забруднення сільськогосподарських культур проходить за рахунок засвоєння депонованих у ґрунті радіонуклідів через кореневу систему рослин.

Засвоєння радіонуклідів із ґрунту рослинами залежить від біологічної доступності (розчинності) радіонуклідів, грунтово-кліматичних умов і фізіологічних особливостей рослин. За ступенем переходу в рослини радіонукліди можна розподілити в такий ряд: стронцій-90 > йод-131> барій-140 > цезій-137 > рутеній-106 > церій-144 > цинк-45 > ніобій-95.

Високі коефіцієнти переходу характерні для піщаних та торф'яно-болотистих ґрунтів. За ступенем концентрації радіонуклідів рослинні продукти розподіляються наступним чином: боби > картопля > овес > квасоля > гречка > пшениця > просо > ячмінь. За таким же принципом тваринні продукти утворюють ряд: курятина > свинина > баранина > телятина.

Із продуктів тваринного походження можна вважати молоко і м'ясо критичними по кількості накопичення радіонуклідів, а рослинного походження – картопля.

Розподіл радіонуклідів в організмі відбувається так само, як і стабільних ізотопів хімічних елементів. На цих властивостях ґрунтується ряд методик радіонуклідної діагностики.

За характером розподілу радіонуклідів в організмі людини їх поділяють на дві групи:

  • радіонукліди, що рівномірно (відносно рівномірно) розподіляються в тілі людини – тритій, натрій-24, рубідій-86, ніобій-95, цезій-134, цезій-137 та ін.;

  • радіонукліди, що вибірково (переважно) накопичуються в окремих органах і тканинах (органотропні радіонукліди):

  • в щитовидній залозі (тиреотропні радіонукліди) – радіоізотопи йоду, найбільш значимий з яких є йод-131;

  • в скелеті (остеотропні радіонукліди) – фосфор-32, кальцій-45, стронцій-90, барій-140, плутоній-239 та ін.;

  • в печінці (гепатотропні радіонукліди) – марганець-54, церій-139, неодим-147 та ін.

  • в нирках (ренотропні радіонукліди) – молібден-99, телур-121, телур-125 та ін.

За ступенем накопичення радіонуклідів основні органи і тканини розташовують наступним чином: щитовидна залоза > печінка > нирки > скелет > м'язи.

Слід відзначити, що радіонукліди з досить короткими періодами напіврозпаду не встигають досягнути органу свого потенційного депонування. Швидко розпадаючись, вони реалізують дозу опромінення на шляху до нього, тобто в органі первинного проникнення (легені чи шлунково-кишковий тракт) або в кровоносних чи лімфатичних судинах. Через те, при надходженні радіонуклідів з рідними періодами напіврозпаду, розподіл і формування поглинутих доз в окремих органах іде неоднаково. При надходженні нетривалих радіонуклідів дози внутрішнього опромінення формуються швидко: на протязі першої доби на 30-50%, а до кінця тижня – повністю.

Швидкість виведення радіонуклідів із організму людини залежить від багатьох чинників, серед яких найбільше значення мають:

  • фізико-хімічний стан депонованих радіонуклідів;

  • інтенсивність обміну речовин в органах і тканинах основного їх депонування;

  • функціональний стан систем виділення.

Через легені та шкіру порівняно швидко виводяться газоподібні радіонукліди, такі як тритій, а також інертні радіоактивні гази ксенон і криптон. Основна кількість радіонуклідів, що надходять до організму у вигляді важкорозчинних сполук, виводяться через шлунково-кишковий тракт.

Сполуки тритію, натрію-24, йоду-131, цезію-137 і деяких інших радіонуклідів, що добре розчиняються у воді, легко виводяться з організму через нирки, потові залози й з молоком. Вони також добре виділяються і через слинні залози, а також печінкою (із жовчю), але при цьому повторно надходять в шлунково-кишковий тракт. Ці ж радіонукліди, легко долаючи плацентарний бар'єр, надходять і до організму плода.

Таким чином, в результаті процесів обміну радіонукліди, що надійшли в організм, поступово виводяться з нього.

Основні шляхи виведення радіонуклідів з організму показано нижче на малюнку.

Шляхи виведення радіонуклідів з організму

Як видно із наведеної нижче таблиці, при виведенні нетривалих радіонуклідів (наприклад, йоду-131) швидкість зниження активності органів і тканин (Те) залежить від тривалості періоду напіврозпаду (Тф), а при виведенні тривалих (наприклад, плутонію-239) – від біологічного періоду напіввиведення (Тd).

Періоди напіврозпаду (Тф) та напіввиведення (Тd і Те) радіонуклідів

із всього організму

Радіонуклід

Тф

Тd

Те

Стронцій-90

29 років

13000 діб

5850 діб

Йод-131

8 діб

138 діб

7,4 доби

Цезій-137

30 років

70 діб

69,5 діб

Плутоній-239

24000 років

65000 діб

654000 діб

За величиною поглинутої дози внаслідок внутрішнього опромінювання органи складають такий ряд: щитовидна залоза > органи дихання ШКТ > печінка > нирки > скелет > м'язи.

Із збільшенням періоду напіврозпаду у радіонуклідів змінюється характер опромінювання: зменшуються дози опромінення одних органів (наприклад, щитовидної залози) і збільшуються дози опромінення інших органів (наприклад, скелету).

Особливості радіаційних уражень при надходженні радіонуклідів до організму

Радіонукліди, що рівномірно розподіляються в організмі, складають відносно рівномірне променеве навантаження на все тіло. Через це ГПХ, в такому випадку, матиме клінічну картину, яка характерна для зовнішнього рівномірного опромінення всього тіла.

Loading...

 
 

Цікаве