WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Аварії на АЕС і радіаційно небезпечних об’єктах, їх медико-тактична характеристика - Лекція

Аварії на АЕС і радіаційно небезпечних об’єктах, їх медико-тактична характеристика - Лекція

Радіонуклід

Період напіврозпаду

Термін після аварії

Перші 10 діб

Перший місяць

Третій місяць

Кінець 1986р.

1987-1988р.р.

1993 і наступні роки

Йод-131

Йод-132

Йод-133

Йод-135

Телур-132

Лантан-140

Барій-140

Ніобій-95

Цирконій-95

Рутеній-103

Рутеній-106

Церій-141

Церій-144

Цезій-134

Цезій-137

Стронцій-89

Стронцій-90

Плутоній-238

Плутоній-239

Плутоній-240

Кюрій-242

8,04 доби

2,3 год.

20,8 год.

6.61 год.

3,25 доби

14,2 год.

12,7 доби

35 діб

64 доби

29,3 доби

268,2 доби

32,5 доби

248,3 доби

2,06 року

31 рік

52 доби

27 років

87,7 років

24380 років

6537 років

163 доби

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

-

-

-

-

-

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

-

-

-

-

-

-

-

-

+

-

+

-

+

+

+

+

+

+

+

+

+

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

+

-

+

+

+

-

+

+

+

+

+

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

+

-

+

+

+

-

+

+

+

+

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

+

-

+

+

+

+

-

Кількість нуклідів

21

16

16

9

8

5

Викладені закономірності зміни за часом радіонуклідного складу аварійних викидів ядерних реакторів та створюваного ними забруднення оточуючого середовища враховуються при розробці, плануванні та впровадженні відповідних заходів радіаційного захисту населення.

Особливості біологічної дії іонізуючих випромінювань

Іонізуюче випромінювання має пошкоджуючу дію на біологічну тканину. Реакції організму на опромінення визначаються як фізичними властивостями самого випромінювання, так і властивостями організму, його здатністю до репаративних процесів.

До особливостей біологічної дії іонізуючого випромінювання слід віднести такі:

  1. Біологічний ефект опромінення залежить від дози і ця залежність носить прямо пропорційний характер – із збільшенням дози посилюється ефект. Ця закономірність, яка характерна для великих доз, екстраполюється і на діапазон малих доз (на рівні природного фону), тобто приймається безпорогова концепція дії іонізуючих випромінювань. Хоча існують факти, що суперечать цьому, зокрема радіаційний гормезис – стимулююча дія малих доз радіації.

  2. Збільшення тривалості опромінення або його функціонування (при одній і тій же дозі) приводить до зменшення ефекту, так як розпочинаються репаративні процеси.

  3. Ступінь і форма променевого ураження залежить від просторового розподілу поглинутої дози опромінення в організмі. Найбільший ефект спостерігається при загальному опроміненні організму. Менші зміни спричиняє дія тієї ж дози на окремі частини організму (локальне опромінення). При цьому має значення, яка саме ділянка організму опромінюється. Найбільш небезпечним є опромінення голови і нижньої частини живота, найменш небезпечне опромінення кінцівок.

  4. При опроміненні біологічних об'єктів різними видами іонізуючих випромінювань, але рівними дозами, виникають кількісно і якісно різні біологічні ефекти, що пов'язано з просторовим розподілом енергії взаємодії в мікрооб'ємі, що опромінюється, тобто з лінійною передачею енергії.

  5. Наявність прихованого періоду від моменту опромінення організму до появи перших клінічних проявів. Його тривалість обернено пропорційна дозі опромінення. Чим більша доза – тим коротший прихований період. Звичайно це поняття є умовним клінічним, оскільки організм починає реагувати одразу ж після опромінення на суб- та клітинному рівнях, поступово переходячи на системний та організменний рівні, що і проявляється у вигляді певних патологічних реакцій.

  6. Дії іонізуючого випромінювання властива кумуляція, що пов'язано з неповним відновленням ушкоджених структур організму.

  7. Найчутливішими до опромінення є найбільш швидко проліферуючі і найменш диференційовані клітини (правило Бергоньє і Трібондо).

  8. Збільшення парціального тиску кисню в опромінюваній тканині підвищує уражаючий ефект іонізуючих випромінювань, що пояснюється електронноакцепторними властивостями молекули кисню, яка є бірадикалом. Внаслідок цього кисень активно взаємодіє при дії іонізуючих випромінювань з радикалами біомолекул, що вже утворилися, фіксує ці пошкодження і робить їх недоступними для репарації.

Токсикологія радіоактивних речовин

Негативний вплив при надходженні (інкорпорації) радіонуклідів до організму зумовлений з одного боку фізичними властивостями (вид та енергія випромінювання, період напіврозпаду), і з іншого – біологічними особливостями (величинами коефіцієнту резорбції, характером розподілу в організмі, біологічним періодом напіввиведення із організму).

При надходженні в організм радіонуклідів з однаковою активністю найбільшу небезпеку несуть ті, які мають альфа-розпад, більший період напіврозпаду, добре всмоктуються в кров, вибірково накопичуються в певних органах та з більшим періодом біологічного напіввиведення.

Поняття про радіотоксичність та фактори, що її зумовлюють

Токсична дія радіонуклідів на організм має свої особливості:

  1. На відміну від більшості хімічних речовин токсична дія радіонуклідів проявляється при незрівнянно малій їх ваговій кількості. Біологічно вагомі активності радіонуклідів, що надходять в організм, мають масу в межах 10-14-10-11 г/добу. Це в мільйони разів менше, ніж надходження в організм відповідних стабільних мікроелементів, межі надходження яких вимірюються величинами порядку 10-4-10-2 г/добу.

  2. Токсична дія самих радіонуклідів зумовлена не стільки хімічними, скільки фізичними властивостями (здатність до іонізуючого випромінювання при їх радіоактивному розпаді). Хімічні ж властивості радіонуклідів впливають на їх надходження, розподіл та виведення з організму.

Механізм токсичної дії радіонуклідів суттєво відрізняється від дії хімічних отрут. Ця відмінність зумовлена дією іонізуючого випромінювання, джерелами якого є радіонукліди, що надійшли до організму.

Радіотоксичність характеризує ступінь важкості радіаційного ураження при надходженні радіонукліду до організму.

В медичній радіології та радіаційній гігієні за мінімально значимою активністю (МЗА) на робочому місці всі радіонукліди, як джерела внутрішнього опромінювання, прийнято поділяти на чотири групи радіаційної токсичності (небезпечності) – А, Б, В, Г.

Класифікація радіонуклідів, що входять до складу аварійних викидів

ядерних реакторів, за ступенем радіаційної токсичності (небезпечності)

Індекс групи

МЗА, Бк (мкКі)

Ступінь радіотоксичності

Радіонукліди

А

3,7103

(0,1)

Особливо токсична

Плутоній-239

Плутоній-240

Плутоній-241

Америцій-241

Кюрій-242

Б

3,7104

(1,0)

Висока

Стронцій-90

Рутеній-106

Йод-131

Церій-144

В

3,7105

(10)

Середня

Цирконій-95

Цезій-134

Цезій-137

Г

3,7106

(100)

Мала

Водень-3 (тритій)

Вуглець-14

Основними чинниками, що зумовлюють ступінь радіотоксичності нукліду, є: тип та схема радіоактивного розпаду, період напіврозпаду, вид та енергія випромінювання, шлях та тривалість надходження до організму, характер розподілу в організмі, час перебування та шлях виведення з організму.

Токсикокінетика радіонуклідів

Органи, через які радіонукліди надходять до організму, першими зазнають впливу ушкоджуючої дії радіонуклідів.

Надходження радіоактивних речовин до організму можливе через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, неушкоджену шкіру та поверхню ран і опіків.

Надходження радіоактивних речовин через органи дихання найбільш небезпечне. Це пояснюється: по-перше, великою площею поверхні альвеол – 100 м2, через яку йде безпосереднє всмоктування радіонуклідів в кров, а також великим об'ємом легеневої вентиляції (2,2106 л/рік); по-друге, досить високим значенням коефіцієнтів затримки радіоактивних речовин в бронхіальному дереві.

Loading...

 
 

Цікаве