WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Організація і заходи кваліфікованої та спеціалізованої медичної допо-моги населенню, яке потерпіло внаслідок аварій, катастроф і стихійних лих - Лекція

Організація і заходи кваліфікованої та спеціалізованої медичної допо-моги населенню, яке потерпіло внаслідок аварій, катастроф і стихійних лих - Лекція

П
остраждалих із СТЗТ слід обов'язково госпіталізувати до відновлення інтенсивної терапії.

ОПІКИ

Опіки виникають у результаті ушкодження покривних тканин високою температурою, електричним струмом, агресивними хімічними речовинами та іонізуючою радіацією.

Діагностика. Розрізняють чотири ступені опіків.

І ступінь – почервоніння та набряк шкіри;

ІІ ступінь – відшарування епідермісу з утворенням пухирів;

ІІІ А ступінь – ушкодження шкіри до сосочкового шару. Формується тонкий світло-коричневий або білуватий струп. Можливе утворення пухирів з біло-рожевим дном. Спостерігається зниження больової чутливості;

ІІІ Б ступінь – ураження шкіри на всю товщину (нерідко разом з підшкірною жировою клітковиною). Шкіра вкрита щільними струпами, крізь які просвічуються тромбовані вени. Больова чутливість відсутня;

IV ступінь – ураження шкіри та тканин, що розташовані глибше власної (глибокої) фасції.

Площу опіку визначають за правилом "дев'яток" або "долонь". Поверхня тіла може бути поділена на частини, площа яких дорівнює або кратна 9%:

  • голова, шия – 9%;

  • верхня кінцівка – 9%;

  • нижня кінцівка – 9%;

  • передня поверхня тулуба – 18% (9 2);

  • задня поверхня тулуба – 18% (9 2);

  • промежина – 1%.

Площа долоні потерпілого складає 1% поверхні всього тіла. Серед дорослих потерпілих опіковий шок розвивається, якщо площа опіку (за винятком І ступеня) становить 20-25% поверхні тіла або якщо площа глибоких опіків (ІІІ Б – IV ступінь) перевищує 10%.

Госпіталізації потребують потерпілі, які мають:

опіки ІІ ступеня площею понад 10%;

опіки ІІІ А ступеня площею понад 3-5%;

опіки ІІІ Б- IV ступеня будь-якої площі;

опіки обличчя, китиць, стоп, промежини;

потерпілі з електротравмою та електроопіками.

Опіки дихальних шляхів

Опіки дихальних шляхів стали спостерігатися останнім часом нерідко. Незалежно від ступеню та площі ураження слизової оболонки, ці опіки відносять до категорії тяжких, бо вони становлять значну загрозу для життя потерпілих. Особливо небезпечні опіки, які поширюються на підзв'язкову ділянку гортані. Опіки дихальних шляхів спостерігаються при пожежах у житлових будівлях, на пароплавах, при вибухах парових котлів, спалахуванні бензоцистерн, газопроводів тощо і зумовлені вдиханням потерпілими гарячих пари, повітря та диму. Опіки дихальних шляхів нерідко комбінуються з отруєнням потерпілих токсичними хімічними речовинами, що виділяються під час горіння побутових приладів, які виготовляються переважно з пластмасових компонентів.

Оскільки опіки дихальних шляхів майже завжди поєднуються з опіками шкіри, які передусім привертають до себе увагу, своєчасна діагностика інгаляційних опіків дуже важлива. Клінічна симптоматика цих опіків у ранній період (в перші 8 годин) обмежується спазмом м'язів гортані, а пізніше – набряком та запаленням слизової оболонки дихальних шляхів, які зумовлюють порушення прохідності дихальних шляхів та дихання. Діагностика грунтується на таких клінічних ознаках та симптомах:

  1. наявність опцків голови та шиї;

  2. спалене волосся в носі;

  3. охриплість голосу;

  4. задишка та ціаноз;

  5. "трубний" кашель;

  6. стискаючий біль вздовж грудини;

  7. запалення ротоглотки;

  8. виділення харкотиння з домішками сажі, кіптяви;

  9. Різко підвищена кількість виділень із бронхів (бронхорея).

Усі такі хворі потребують обов'язкової госпіталізації. Діагноз за потреби може бути верифікований з допомогою фіброендобронхоскопії.

Лікування таких хворих полягає у дихання зволоженим киснем, туалеті бронхів, іноді з ендоскопією, інгаляції та введенні бронхолітичних та муколітичних засобів. Призначають також кортизол чи преднізолон (50 мг на добу) як протинабряковий та протизапальний засіб, антибіотики, у разі наростання асфіксії роблять інтубацію трахеї та штучну вентиляцію легень. У деяких випадках проводять трахеостомію, але вдаються до неї за суворими показаннями, оскільки вона збільшує ризик розвитку сепсису. З огляду на це ускладнення багато авторів, зокрема, американських, не рекомендують застосовувати кортикостероїди. Проте, вітчизняні комбустіологи не поділяють цей погляд і застосовуть такі препарати у великих дозах (Р.Д.Рябая, Р.І.Кравченко, 1980, Н.Е.Повстяной, Г.П.Козинец, 1984).

Невідкладна медична допомога.

У разі термічних опіків необхідно:

  • якомога швидше припинити дію високої температури;

  • охолоджувати ушкоджену поверхню водою (20-25°С) протягом 10 хв.;

  • у разі опіків китиць зняти каблучки з пальців (небезпека ішемії);

  • накласти асептичну пов'язку (якщо опіки великі, використати стерильне простирадло);

  • ввести внутрішньовенно знеболювальні (наркотичні анальгетики – анальгін, кетамін, трамадол) та антигістамінні (димедрол, піпольфен, діазолін) препарати;

  • у разі опіків, що охоплюють більше ніж 15-20% поверхні тіла, необхідне проведення внутрішньовенної інфузії 0,9% розчину натрію хлориду – 2 л/год;

  • оксигенотерапія проводиться через маску кисневого інгалятора 100% киснем;

  • госпіталізація потерпілого до опікового (комбустіологічного) відділення.

Обробка опікових ран будь-якими мазями, аерозолями, барвниками до поступання потерпілого у стаціонар лікарні неприпустима!

У разі електроопіків дія струму може спричинити розриви м'язів, вивихи та переломи кісток. За наявності скарг на біль у кінцівці необхідна транспортна іммобілізація.

У разі хімічних опіків для видалення агресивної рідини уражену поверхню тіла добре промивають проточною водою протягом 20-25 хв.

Пам'ятайте! Ефективність першої медичної допомоги у разі хімічних опіків тим вища, чим раніше вона надана.

ВІДМОРОЖЕННЯ

Відмороження є результатом місцевої дії холоду. Провідним чинником у патогенезі є судинні зміни. Тривалий судинний спазм з порушенням мікроциркуляції та тромбоутворенням призводить до трофічних розладів.

У перебігу відмороження розрізняють два періоди – прихований та реактивний.

Прихований період – період гіпотермії. Глибину ураження визначити неможливо. Запідозрити відмороження можна за наявності локального побіління шкіри та відсутності больової чутливості.

Невідкладна медична допомога:

  1. Припинення подальшого охолодження.

  2. Звільнення від тісного взуття, одягу тощо, які здавлюють кінцівку і порушують кровотік.

  3. Масаж ураженої ділянки; забороняється розтирання снігом.

  4. Суха зігрівальна асептична пов'язка.

  5. Всередину аспірин (325 мг) і (або) внутрішньовенно 5000 ОД гепарину (за відсутності загальних протипоказань).

Під час транспортування до стаціонару (сільська місцевість) на проміжному етапі застосовують:

  1. Активне зовнішнє зігрівання водою температури 40-42°С.

  2. Інфузію теплого розчину реополіглюкіну разом з 100 мг тренталу.

  3. Відновлення кровообігу супроводжується вираженим больовим синдромом, що вимагає введення анальгетиків аж до наркотичних, іноді зниження швидкості зігрівання шляхом використання води з більш низькою температурою.

Реактивний період настає через декілька годин після зігрівання. Характерні ознаки: біль. Набряк, гіпотермія з ціанотичним відтінком, поява пухирів.

Медична допомога на госпітальному етапі включає накладення асептичної пов'язки та симптоматичну терапію. Госпіталізація у відділення загальної хірургії або термічних ушкоджень.

Література

  1. Черняков Г.О., Кочін І.В., Сидоренко П.І. Медицина катастроф. – К.: "Здоров'я", 2001. – 348с.

  2. Дубицкий А.Е., Семенов И.О., Чепкий Л.П. Медицина катастроф. – К.: "Здоров'я", 1993. – 462с.

  3. Организация экстренной медицинской помощи населению при стихийных бедствиях и других чрезвычайных ситуациях / Под ред. проф. Мешкова В.В. – М., 1991. – 208с.

  4. Протоколи з надання екстреної медичної допомоги у разі невідкладних станів /В.Ф.Москаленко, Г.Г.Рощіна. – Київ, 2001.

В.М.Запорожан. Медицина транспортних катастроф. – Одеса, 2000.

Додаток

алгоритм застосування антибіотиків виробництва ват "київмедпрепарат" для лікування інфекції у госпітальній практиці невідкладної медичної допомоги*

алгоритм застосування антибіотиків виробництва ват "київмедпрепарат" для лікування інфекції у госпітальній практиці невідкладної медичної допомоги*

Loading...

 
 

Цікаве